65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р. Справа № 916/1790/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6, офіс 506, код ЄДРПОУ 14326366),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" (65026, М. Одеса, вул. Жуковського, буд. 15, офіс 302; код ЄДРПОУ 41781293),
про стягнення 2471830,51 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Антощук А.О.;
від відповідача - адвокат Дімов Ю.П.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" про стягнення заборгованості у розмірі 2471830,51 грн, з яких сума основного боргу у розмірі 1756521,91 грн, сума пені у розмірі 108697,20 грн, сума 3% річних у розмірі 10598,96 грн, сума інфляційних втрат у розмірі 24708,06 грн та штраф нарахований за порушення строків оплати товару за Договором у розмірі 571304,38 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 37077,46 грн та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" грошових зобов'язань за договором поставки № 15012025 від 15.01.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 справу № 916/1790/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1790/25. Справу № 916/1790/25 постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 10.06.2025 о 10:00 год.
28 травня 2025 року до суду від ТОВ "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі № 916/1790/25 в частині стягнення 1756521,91 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Як зазначає відповідач у відзиві, він не мав фінансової можливості оплатити позивачу виниклу заборгованість одразу, тому постійно знаходився із позивачем в комунікації щодо цього питання.
З нарахованими за договором сумами штрафних санкцій у розмірі 715308,60 грн відповідач погодитись не може і вважає їх неспівмірно великими у порівнянні з сумою основної заборгованості, і які не можуть вважатися справедливими, і що є головним, у відповідача не було умислу або підстав затягувати оплату за поставлений товар.
Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
05 червня 2025 року до суду від ТОВ "АСАТ" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 723773,83 грн, з якої: 108697,20 грн сума пені, 10598,96 грн сума 3% річних, 33173,29 грн сума інфляційних втрат та 571304,38 грн сума штрафу.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
05 червня 2025 року до суду від ТОВ "АСАТ" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування своєї позиції щодо тяжкого фінансового становища.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
09 червня 2025 року до суду від ТОВ "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач частково визнав заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 179772,56 грн, яка складається з суми пені у розмірі 21793,44 грн, суми 3% річних у розмірі 10598,96 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 33173,29 грн та суми штрафу у розмірі 114260,87 грн.
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 10.06.2025 суд оголосив перерву до 11:00 год. 24.06.2025.
10 червня 2025 року до суду від ТОВ "АСАТ" надійшли заперечення на клопотання (заяву).
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
11 червня 2025 року до суду від ТОВ "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" надійшли пояснення.
Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 24.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1790/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025 о 15:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 02.09.2025 о 15:10 год.
Ухвалою від 24.06.2025 суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі № 916/41790/25 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 15012025 від 15 січня 2025 року у розмірі 1756521,91 грн, оскільки відсутній предмет спору в цій частині вимог.
Представник позивача у судовому засідання 02.09.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засідання 02.09.2025 підтримав клопотання про зменшення штрафу та пені на 80%.
У судовому засіданні 02.09.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що 15 січня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (надалі - постачальник або позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір поставки № 15012025 (надалі - Договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, зазначених цим Договором.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору під товаром за цим Договором розуміються листи пінополіуретану (у подальшому ППУ) у кількості 32500 штук, марки ST-2535, розміром 1850х650х60 мм.
Загальний обсяг Товару, що підлягає поставці та обов'язковому прийняттю покупцем за цим Договором становить 58500 кілограм. Вказаний обсяг може бути збільшений за письмовою згодою сторін (п. 2.1. Договору).
Відповідно до умов пункту 3.2. Договору ціна одиниці Товару, а саме одного кілограму, становить суму грошових коштів, що в гривнях є еквівалентною 4,20 (чотири долари США 20 центів), в т.ч. 20 % ПДВ.
Відповідно до умов пункту 3.3. Договору відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України остаточна вартість партії товару, яка визначена в доларах США та яка має бути сплачена покупцем, підлягає самостійно перерахуванню постачальником у національну валюту - за комерційним курсом перерахунку долару США по відношенню до гривні станом на дату виставлення постачальником рахунку за даними, розміщеними на інформаційному ресурсі http://kurs.com.ua/ua, а покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму грошових коштів згідно із таким рахунком.
Відповідно до умов пункту 4.1. Договору оплата вартості товару за цим Договором здійснюється Покупцем у повному розмірі ціни, що вказана у рахунку-фактурі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару покупцю (дата поставки партії товару покупцю за цим Договором визнається дата видаткової накладної). При оплаті вартості Товару сума ПДВ, розмір якої визначається відповідно до чинного законодавства, виділяється окремим рядком. Остаточний розрахунок за відповідну партію товару здійснюється Сторонами у порядку та строки, встановлені пунктом 3.4. цього Договору, на підставі додаткового рахунку-фактури, що формується Постачальником в односторонньому порядку.
Днем виконання зобов'язання Покупця по сплаті платежів за цим Договором вважається дата зарахування платежу (повної вартості відповідної партії Товару) на поточний банківський рахунок Постачальника, що зазначений у розділі 12 цього Договору (пункт 4.4. Договору).
В період з 15.01.2025 по дату звернення до суду із цим позовом відповідач замовив, а позивач поставив відповідачу товар, загальна вартість якого становить 2856521,91 грн, з яких:
- 1369180,91 грн - вартість товару, поставленого на підставі рахунку-фактури № ДП0067 від 24.01.2025, згідно із видатковою накладною № ДП0067 від 24.01.2025 та товарно-транспортної накладної № ДП0067 від 24.01.2025;
- 278023,10 грн - вартість товару, поставленого на підставі рахунку-фактури № ДП0109 від 07.02.2025, згідно із видатковою накладною № ДП0109 від 07.02.2025 та товарно-транспортної накладної № ДП0109 від 07.02.2025;
- 1209317,90 грн - вартість товару, поставленого на підставі рахунку-фактури № ДП № 00163 від 24.02.2025, згідно із видатковою накладною № ДП0163 від 24.02.2025 та товарно-транспортної накладної № ДП0163 від 24.02.2025.
Відповідач лише частково сплатив вартість отриманого товару, а саме сплатив 1100000,00 грн, що підтверджуються платіжними інструкціями № 2675 від 02.04.2025 на суму 500000,00 грн; № 2677 від 08.04.2025 на суму 300000,00 грн; № 2693 від 11.04.2025 на суму 200000,00 грн; № 2684 від 18.04.2025 на суму 100000,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 1756521,91 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором по сплаті вартості товару на суму 1756521,91 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 108697,20 грн, 3% річних у розмірі 10598,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 33173,29 грн та штраф у розмірі 571 304,38 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст Договору поставки № 15/07-21/5 від 15.07.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на виконання умов Договору, ТОВ "АСАТ" поставило ТОВ "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" у період з 24.01.2025 по 24.02.2025 товар на загальну суму 2856521,91 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 2856521,91 грн підтверджено відповідними видатковими накладними (т. 1, а.с. 17,19,21).
Строк та умови здійснення відповідачем оплати вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 4 Договору.
Відповідно до умов п. 4.1. Договору, оплата вартості товару за цим Договором здійснюється Покупцем у повному розмірі ціни, що вказана у рахунку-фактурі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару покупцю (дата поставки партії товару покупцю за цим Договором визнається дата видаткової накладної).
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 4 Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, що призвело до виникнення простроченої заборгованості у розмірі 1756521,91 грн.
Водночас під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 1756521,91 грн.
Ухвалою від 24.06.2025 суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі № 916/41790/25 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 15012025 від 15 січня 2025 року у розмірі 1756521,91 грн, оскільки відсутній предмет спору в цій частині вимог.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 10598,96 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 33173,29 грн, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 10598,96 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 33173,29 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 108697,20 грн та суми штрафу у розмірі 571304,38 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до умов п. 8.3. Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення до дати фактичної оплати товару та штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині зобов'язання щодо оплати вартості товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу (т. 1, а.с. 68), суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.
Водночас відповідач заявив клопотання, в якому просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені та штрафу на 80%.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені на 80%, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Також у Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:
- розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.
Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що прохаючи суд зменшити пеню та штраф на 80%, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як зменшення судом розміру стягуваної пені та штрафу є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.
Зменшуючи неустойку на 80%, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені та штрафу на 50 % від суми пені та штрафу, яка була визнана судом обґрунтованою.
При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості товару у розмірі 54348,60 грн (108697,20-50%=54348,60) та штраф за несвоєчасну оплату товару у розмірі 285652,19 грн (571304,38-50%=285652,19).
При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені та штрафу в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТРЕЙД ЛЛС" (65026, М. Одеса, вул. Жуковського, буд. 15, офіс 302; код ЄДРПОУ 41781293) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6, офіс 506, код ЄДРПОУ 14326366) суму пені у розмірі 54348,60 грн, суму штрафу у розмірі 285652,19 грн, суму 3% річних у розмірі 10598,96 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 33173,29 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 8685,29 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 10.09.2025.
Суддя Нікітенко С.В.