Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1043/25
Провадження № 3/499/509/25
Іменем України
09 вересня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Р.М., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
В провадження Іванівського районного суду Одеської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст..173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що 04 вересня 2025 року о 19.35 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно ОСОБА_2 , а саме пошкодила документ паспорт та військовий квиток, шляхом спалу, внаслідок чого могла бути завдана економічна шкода.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч.1 ст. 173 -2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання з'явився, повідомила, що дійсно спалила документи свого чоловіка.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положенням ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд наголошує, що відповідно до правових висновків, зроблених Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не передбачає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на зазначені вище обставини скоєного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вбачає ознаки кримінального правопорушення, оскільки дії, описані в протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненням поясненнях можуть бути кваліфіковані за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
За відсутності рішення особи, уповноваженої на прийняття відповідного процесуального рішення, з якого би вбачалася відсутність в діях особи ознак складу кримінального правопорушення, при існуючих обставинах, суд не вбачає можливості вирішити питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Даних про відмову потерпілої особи у відкритті кримінального провадження та внесення даних до ЄРДР та/або про закриття кримінального провадження у суду відсутні.
Суд наголошує, що ст.3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод абсолютно забороняє катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводженню або покаранню, а домашнє насильство за сталою практикою Європейського суду з прав людини підпадає під дію саме ст.3 Конвенції. Тобто, від держави вимагається проведення ефективного досудового розслідування кожного випадку домашнього насильства.
При розмежуванні злочину та адміністративного проступку у процесі здійснення кваліфікації протиправного діяння слід пам'ятати про так званий «пріоритет кримінальної відповідальності», суть якого закріплена у ч. 2 ст. 9 КУпАП: адміністративна відповідальність «настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності».
Статтею 357 КК України перебачено кримінальну відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження.
Однак, рішення за фактом наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення органом досудового розслідування в порядку Кримінального процесуального кодексу України не приймалося.
Поряд з цим, у разі прийняття судом рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, буде порушено право на захист потерпілого, так як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - унеможливлює право потерпілого по справі на звернення до правоохоронних органів з метою притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за даними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
За приписами ч.2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Належним чином перевірити зазначені вище обставини, встановити наявність/відсутність протиправних дій, точну кримінально-правову кваліфікацію діянь можливо лише під час належно проведеного досудового розслідування, в рамках якого необхідно провести необхідні слідчі (розшукові дії) та прийняти належне процесуальне рішення.
Також суд зауважує, що кожен факт домашнього насильства повинен бути належним чином розслідуваний з огляду на національне та міжнародне законодавство.
З огляду на наведене, суд вважає, що у інкримінованому ОСОБА_1 порушенні наявні ознаки можливого кримінального правопорушення, тому матеріали справи про адміністративне правопорушення для виконання вимог зазначеної постанови суду слід передати до Березівської окружної прокуратури для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України та початку досудового розслідування, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП слід закрити на підставі ст.284 КУпАП.
При цьому, направляючи справу, суддя заздалегідь не вирішує питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, а також про правову кваліфікацію її дій, оскільки з'ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо наявності умислу, вини, причинно-наслідкового зв'язку та надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 9, 173-2, 253, 284 КУпАП України, суддя, -
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передати до Березівської окружної прокуратури для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України та початку досудового розслідування у зв'язку з чим справу про адміністративне правопорушення- закрити.
Про результати виконання постанови повідомити Іванівський районний суд Одеської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя:Руслан ТИМЧУК