Рішення від 02.09.2025 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2025 Справа № 914/2441/15(914/1129/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

про:стягнення 28215566 грн. 88 коп. (з яких: 23378950,13 грн. - основний борг; 3270529,99 грн. - інфляційні втрати; 1566086,76 грн. - 3% річних)

в межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Лєщинський К. Д. - адвокат

Відповідача:не з'явився

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури санації боржника (Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 р., повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

08.04.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1246 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № С-21/06/22-1 від 21.06.2022 р. у розмірі 28215566 грн. 88 коп. (з яких: 23378950,13 грн. - основний борг; 3270529,99 грн. - інфляційні втрати; 1566086,76 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 11.04.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2441/15(914/1129/24); ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.05.2025 р.

28.04.2025 р. до суду за вх. № 10903/25 від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.04.2025 р. до суду за вх. № 10905/25 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги. У вказаному відзиві міститься клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

05.05.2025 р. до суду за вх. № 11569/25 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить позов задоволити в повному обсязі.

12.05.2025 р. до суду за вх. № 12245/25 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.05.2025 р. задоволено клопотання ПАТ «Львівська вугільна компанія» про розгляд справи № 914/2441/15(914/1129/25) в порядку загального позовного провадження; ухвалено розгляд справи № 914/2441/15(914/1129/25) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.06.2025 р.

Ухвалою суду від 19.07.2025 р. підготовче засідання суду відкладено на 08.07.2025 р.

Ухвалою суду від 08.07.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

29.08.2025 р. до суду за вх. № 22595/25 від керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого Степаненко І. Є. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання через перебування на лікарняному.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи оскільки таке не обґрунтоване. Суд не визнавав обов'язковою явку представника відповідача в судове засідання. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника. Неможливість забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, а також неможливість проведення судового засідання без участі представника відповідача підлягає доведенню на загальних підставах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

21.06.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (Постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № С-21/06/22-1 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався передавати електричну енергію Споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язався прийняти електричну енергію і сплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, а також здійснити інші платежі згідно з умовами Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до Договору (надалі - Комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 3.1. Комерційної пропозиції, Споживач здійснює розрахунок за поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію до 15 числа (включно) місяця, наступного за Розрахунковим.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що обмін документами на виконання умов цього Договору між Сторонами передбачає їх підписання КЕП (кваліфікований електронний підпис) за допомогою сервісу на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України та надіслання на Електронну пошту іншої Сторони.

Відповідно до п. 14 Додатку 1 Заяви-приєднання та розділу 14 Договору, офіційною електронною адресою ПАТ «Львівська вугільна компанія» є lvk-hole@ukr.net.

Згідно з п. 5.5. Договору, Постачальник у строк, визначений Договором або Комерційною пропозицією яка є додатком 2 до цього Договору, формує, підписує та надсилає Споживачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку передбаченому п. 1.4. цього Договору.

Пунктом 5.20. Договору встановлено, що Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки в порядку, який зазначений в п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 5.24 Договору, у випадку не надіслання Споживачем Постачальнику підписаного кваліфікованим електронним підписом в порядку, який зазначений в п.1.4. цього Договору, Акта прийому-передачі електричної енергії або неотримання Постачальником обґрунтованих заперечень до Акту передачі-прийому електричної енергії, такий Акт передачі-прийому електричної енергії вважається погодженим та підписаним Споживачем.

На виконання умов Договору, у період з 01.12.2023 р. по 30.04.2024 р. позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 78307068,06 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі електричної енергії № 1992 від 31.12.2022 р. на суму 9328117,93 грн., № 71 від 31.01.2023 р. на суму 8059457,74 грн., № 257 від 28.02.2023 р. на суму 8385419,00 грн., № 527 від 31.03.2023 р. на суму 8461674,98 грн., № 711 від 30.04.2023 р. на суму 5086324,42 грн., № 936 від 31.05.2023 р. на суму 4015349,64 грн., № 1122 від 30.06.2023 р. на суму 2390459,68 грн., № 1243 від 31.07.2023 р. на суму 2276283,18 грн., № 1413 від 31.08.2023 р. на суму 2729900,94 грн., № 1553 від 30.09.2023 р. на суму 2476795,32 грн., № 1672 від 31.10.2023 р. на суму 3242891,41 грн., № 1814 від 30.11.2023 р. на суму 3410348,71 грн., № 1987 від 31.12.2023 р. на суму 3912103,97 грн., № 58 від 01.01.2024 р. на суму 3818096,30 грн., № 209 від 29.02.2024 р. на суму 3445578,13 грн., № 394 від 31.03.2024 р. на суму 3874524,89 грн., № 506 від 30.04.2024 р. на суму 3393741,82 грн.

Порушуючи умови Договору, відповідач лише частково оплатив позивачу за отриману електричну енергію у період з 01.12.2023 р. по 30.04.2024 р. на суму 54928117,93 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № С-21/06/22-1 від 21.06.2022 р. становить 23378950,13 грн.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3270529,99 грн. інфляційних втрат та 1566086,76 грн. 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на даний час строк виконання платежу за вказані позивачем розрахункові періоди не настав, оскільки позивачем не надано доказів надіслання відповідачів рахунків на оплату постачання електроенергії. Відповідно відсутнє порушення грошового зобов'язання зі сторони відповідача, і тому відсутні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також відповідач вказує, що ПАТ «Львівська вугільна компанія» перебуває в судовій процедурі банкрутства - санація боржника, а сплата значно завищених, належним чином не підтверджених сум негативно впливає на процедуру відновлення платоспроможності відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2, 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Відповідно до п. 4.1. Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію згідно умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № С-21/06/22-1 від 21.06.2022 р. становить 23378950,13 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі електричної енергії та платіжними дорученнями про часткову оплату за отриману електроенергію.

Відповідач не заперечив розміру заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів погашення такої заборгованості.

Акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату надсилались відповідачу на його електронну адресу, зазначену в Договорі, а саме: lvk-hole@ukr.net, що підтверджується відповідними роздруківками із служби електронної пошти Gmail, які додано до позовної заяви.

Вказане спростовує твердження відповідача про те, що позивач не надсилав відповідачу відповідні рахунки на оплату, а отже строк виконання платежу не настав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3270529,99 грн. інфляційних втрат та 1566086,76 грн. 3% річних.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру інфляційних та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання тощо. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру відповідних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що ПАТ «Львівська вугільна компанія» є єдиною збагачувальною фабрикою на території Західної України, яка займається профільним збагаченням вугілля та випуском вугільного концентрату. У зв'язку із значними пошкодженнями об'єктів теплової генерації через масовані обстріли рф, у відповідача відсутні ринки збуту вугільної продукції, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості, зокрема із виплати заробітної плати працівникам позивача та заборгованості перед бюджетом. Відповідач перебуває в судовій в судовій процедурі банкрутства, що свідчий про важкий фінансовий стан відповідача.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір інфляційних та відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача до 0,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 338586,84 грн. слід покласти на відповідача без врахування зменшеного судом розміру інфляційних та відсотків річних.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № С-21/06/22-1 від 21.06.2022 р. у розмірі 28215566 грн. 88 коп. (з яких: 23378950,13 грн. - основний борг; 3270529,99 грн. - інфляційні втрати; 1566086,76 грн. - 3% річних) - задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (вул. Євгена Чикаленка, буд. 34, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 43231355) 23378950 грн. 13 коп. заборгованості та 338586 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 4836616 грн. 75 коп. (з яких: 3270529,99 грн. - інфляційні втрати; 1566086,76 грн. - 3% річних) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 вересня 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.