10.09.2025 р. Справа№914/2511/25
м. Львів
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп», м.Миколаїв Львівської області
про забезпечення позову (вх.№3749/25 від 10.09.2025)
у справі №914/2511/25
за позовом: за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп», м.Миколаїв Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітрова», м.Львів
про стягнення 1502136,41 грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники сторін не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітрова» про стягнення заборгованості в сумі 1502136,41 грн, з яких: 1116183,51 грн основного боргу, 262998,61 грн пені, 26704,55 грн 3% річних та 96249,74 грн індексу інфляції.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами за за правилами загального позовного провадження підготовче засідання призначено на 08.10.2025.
10.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви позивач зазначає, що:
- відповідач належним чином не виконав зобов'язань, взятих на себе Договором купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями №ВІД 259/09/20 від 20.09.2024, а саме ним не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, що стало підставою звернення до суду у цій справі.
- відповідач не здійснює будь-яких дій для подальшої добровільної оплати заборгованості, не реагує на претензії позивача, що, на переконання позивача свідчить про те, що Відповідач не переслідує наміру щодо виконання своїх договірних зобов'язань.
- у Відповідача відсутнє зареєстроване рухоме чи нерухоме майно, яким можна було б забезпечити виконання рішення.
В сукупності ці обставини ускладнюватимуть виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
Позивач просить забезпечити позов шляхом арешту грошових коштів Відповідача в межах суми позовних вимог - 1502136,41 гривень та судового збору - 18025,64 грн.
Позивач зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Оцінка СУДУ.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Сам по собі факт подання позову чи абстрактне припущення про можливе ускладнення виконання рішення суду не є достатніми підставами для втручання у сферу прав відповідача. Наявність ризику повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами, які вказують на конкретні дії або наміри відповідача, що можуть свідчити про ухилення від виконання рішення, знищення або відчуження майна тощо.
З урахуванням предмету позову у даній справі - стягнення заборгованості в сумі 1502136,41 грн, з якої: 1116183,51 грн основного боргу, 262998,61 грн пені, 26704,55 грн 3% річних та 96249,74 грн індексу інфляції, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих доказів, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов'язань за спірними договорами, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.
Разом з тим суд зазначає, що доводи позивача у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, і відповідно, стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договору, які безпосередньо є предметом позову у даній справі, факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань, в цій чи інших справах, не є встановленим та підлягають доведенню під час вирішення справи по суті і самі по собі не можуть свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, відсутність зареєстрованого майна за товариством з обмеженою відповідальністю «Цітрова» не є свідченням його неплатоспроможності, а відтак достатніми підставами для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Суд також зауважує, що заявником не подано жодних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов'язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань чи на уникнення спілкування з позивачем.
Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, позивач не довів.
Крім того, судом вважає за доцільне звернути увагу та те, що як зазначається самим позивачем у позові Відповідачем здійснено оплату за товар у загальному розмірі 3 950 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2024 року до 01.08.2025 року, не свідчить про вчинення відповідачем дій, які спрямовані на ухилення від виконання судового рішення (у разі задоволення позовних вимог), а отже і не свідчить про те, що рішення суду не можливо буде виконати, та, навпаки, може свідчити про бажання відповідача здійснювати погашення боргу.
Разом із тим, суд наголошує, що закон не обмежує можливість заявника звернутися із повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, за умови наявності підтвердженої необхідності вжиття таких заходів і належного доказового обґрунтування заявлених ризиків.
За таких обставин підстави для негайного втручання суду у сферу майнових прав відповідача у формі забезпечення позову на цій стадії відсутні.
Оцінивши доводи заяви та подані на їх підтвердження докази на предмет обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують існування ризику унеможливлення або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення без застосування заходів забезпечення позову.
З матеріалів заяви вбачається, що запропоновані заявником заходи не мають необхідного зв'язку з предметом позову та є надмірними, що призвело б до необґрунтованого обмеження прав відповідача, а доводи заявника не містять достатніх доказів можливих дій відповідача, які ускладнять виконання рішення суду.
Відтак, застосування заходів забезпечення позову в запропонованому обсязі не відповідає принципам пропорційності та балансу інтересів сторін, а також може порушити права третіх осіб.
За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» про забезпечення позову (вх.№3749/25 від 10.09.2025) у справі №914/2511/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.