Справа № 495/2481/25
Номер провадження 2/495/1830/2025
08 вересня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Кракатиця В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового договору дійсним та визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 26.11.1999 року № 2549/Б нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова, зареєстрований Одеською товарною біржею та визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова.
Короткий зміст та обґрунтування позову
26.11.1999 року у м. Білгород-Дністровський між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №2549/Б щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова, договір було зареєстровано Одеською товарною біржею. Сторони досягли згоди, щодо всіх істотних умов договору, а саме: ціни, строків передачі майна, порядку розрахунків, тощо. Відповідно до п.1 договору продавець продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова. Зазначене в договорі нерухоме майно належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу №269/Б від 24.01.1996 року. Також п.5 договору встановлено, що покупцем отримані гроші за продане нерухоме майно, до підписанням сторонами договору. У подальшому, КП «Білгород-Дністровське БТІ» за позивачем була проведена державна реєстрація вищевказаної квартири. Оскільки на час укладання договору, правочини, зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був. Оскільки на даний момент позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди та про необхідність визнання договору купівлі-продажу дійсним в судовому порядку, останній звернувся до суду з даним позовом.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2025 року провадження у справі відкрито в порядку загально позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.06.2025 року підготовче судове засідання закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій підтримує позов, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив задовольнити та справу розглянути без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено, що 26.11.1999 року між ОСОБА_2 ,з одного боку та ОСОБА_1 , з іншого боку було укладено договір купівлі-продажу №2549/Б, відповідно до якого відповідач продала, а позивач купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова. Вказаний договір був укладений на Одеській товарній біржі та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2549/Б від 26.11.1999 року. В подальшому вказана угода була зареєстрована у КП «Білгород-Дністровське БТІ» 21.06.2000 року в реєстраційній книзі №102 за реєстровим №1301.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Згідно ст.153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 20.07.2001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст.47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Зі змісту договору № 2549/Б від 26.11.1999 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Одеській товарній біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
У КП «Білгород-Дністровське БТІ» було зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №2549/Б від 26.11.1999 року, запис у реєстраційній книзі №102 за реєстровим №1301.
На теперішній час позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст.227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.
Отримавши державну реєстрацію в КП «Білгород-Дністровське БТІ» право власності на вказану квартиру, яку позивач придбав за договором купівлі-продажу №2549/Б від 26.11.1999 року, що зареєстрований на Одеській товарній біржі, держава цим самим визнала його право власності на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №2549/Б від 26.11.1999 року, що зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким відповідач продала, а позивач купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова.
Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №2549/Б від 26.11.1999 року у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова, оформленого на Одеській товарній біржі, дійсним.
Керуючись ст. 4, 12-13, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового договору дійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу від 26.11.1999 року №2549/Б нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова, зареєстрований Одеською товарною біржею - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., яка в цілому складається з: 1 - коридор; 2 - ванна; 3 - кухня; 4 - житлова.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Юлія ШЕВЧУК