08 вересня 2025 рокуСправа № 495/3403/25
Номер провадження 2/495/2214/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Мишко В.В.,
при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
15.05.2025 року адвокат Гафійчук Сергій Дмитрович в інтереах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно у якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 25,5 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому розтлумачати заповіт від 15.08.2007, в якому мова йшла саме про гараж АДРЕСА_1 .
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що ОСОБА_4 являвся дідусем Позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя дідусь розпорядився своїм майном у вигляді гаражу, що розташований по АДРЕСА_2 та склав заповіт, який було засвідчено приватним нотаріусом Чухрай Т.Ю. від 15.08.2007 року.
Для оформлення спадщини Позивач звернувся до приватного нотаріуса Андрєєвої Т., разом з тим отримав відмову у оформленні спадщини від 15.09.2023. Дана відмова вмотивована тим, що у заповіті від 15.08.2007 року не вказаний номер даного гаражу.
Як вбачається із довідки від 27.04.2015 №83, виданої управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради, адреса гаражу з оглядовою ямою та підвалом загальною площею 25.5 кв.м., належного ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , гараж №7-в.
Тобто, номер гаражу, який належав померлому заповідачу було присвоєно пізніше, ніж отримано заповіт на вказаний гараж.
Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2025 року витребувано докази по справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2025 року витребувано докази по справі.
05.09.2025 до суду надійшли витребувані документи.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гафійчук С.Д. в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відстуність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.200 Цивільного процесуального кодексу України,за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис за №953, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському район Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.09.2022 року.
ОСОБА_4 являвся дідусем позивача ОСОБА_1 .
За життя дідусь ОСОБА_4 розпорядився своїм майном у вигляді гаражу, що розташований по АДРЕСА_2 та склав заповіт, який було засвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю. від 15.08.2007 року.
Для оформлення спадщини Позивач звернувся до приватного нотаріуса Андрєєвої Т.М., разом з тим отримав відмову у оформленні спадщини від 15.09.2023. Дана відмова вмотивована тим, що у заповіті від 15.08.2007 року не вказаний номер даного гаражу.
Як вбачається із довідки від 27.04.2015 №83, виданої управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради, адреса гаражу з оглядовою ямою та підвалом загальною площею 25.5 кв.м., належного ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , гараж №7-в.
Тобто, номер гаражу, який належав померлому заповідачу було присвоєно пізніше, ніж отримано заповіт на вказаний гараж.
Норми права, якими керувався суд.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч.1, 5ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Із змісту ст.1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від30травня 2008 року №7«Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
За ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права.
За змістом пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивач фактично прийняв спадщину після смерті дідуся, вступив у володіння і розпорядження спадковим майном.
Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач має право на вказане нерухоме майно, і таке його право підлягає судовому захисту.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи вище викладене, заяви відповідачів про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач набув права власності на спадкове майно, на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 , загальною площею 25,5 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому розтлумачати заповіт від 15.08.2007, в якому мова йшла саме про гараж АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст рішення суду складений 10.09.2025.
Суддя Віталій МИШКО