Справа № 145/1462/24
Провадження №1-кп/145/121/2025
"10" вересня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні №12024020010001152 від 28.06.2024, та додані до нього документи, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могилівка Жмеринського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
На розгляді Тиврівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12024020010001152 від 28.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб.
Своє клопотання прокурор мотивував наступним чином.
Підставою для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність ризиків, які на даний час не змінились та продовжують існувати, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий умисний злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому, усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, він може спробувати переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне. Обвинуваченому ОСОБА_4 відомо місце роботи потерпілого та свідків, а тому перебуваючи на волі він зможе незаконно впливати на них. Стан здоров'я та вік обвинуваченого дозволяють утримувати його під вартою. На даний час не встановлено будь- яких обставин, що свідчать про зменшення вказаних ризиків, тобто відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні.
Просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Судом з'ясовано думки інших учасників судового провадження з приводу заявленого прокурором клопотання.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки він грабежу не вчиняв, заявлені прокурором ризики не існують, він не збирається переховуватись, має двох неповнолітніх дітей.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а у разі неможливості його застосування визначити заставу, оскільки ОСОБА_4 не збирається переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та дружина.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно також містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом встановлено, що відповідно до клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувального акта та інших матеріалів справи:
28 червня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29 червня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану.
29.06.2024 ухвалою слідчого судді Вінницького районного суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
08.07.2024 ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2024 року - без змін.
Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2024 затверджено угоду про визнання винуватості від 22 серпня 2024 року, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 . ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.
25.09.2024 ухвалою Вінницького апеляційного суду відмовлено обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2024 у кримінальному провадженні № 12024020010001152 від 28.06.2024, яким ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Верховного суду від 07.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25.09.2024 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 .
Постановою Верховного суду від 24.02.2025 касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 задоволено. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25.09.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження скасовано і призначено новий розгляд у цьому суді. Обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24 квітня 2025 включно.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.04.2025 скасовано вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2024 щодо ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України. Призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжено на 60 днів, але не довше ніж до початку судового розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 26.05.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.07.2025 включно, без визначення застави. Вказану ухвалу залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.06.2025.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.09.2025 включно, без визначення застави.
Відповідно до формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 , викладеному в обвинувальному акті, досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 , 28.06.2024 близько 17:00 год. прибув на територію хлібопекарні ФОП « ОСОБА_6 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою встановлення причин невиплати ОСОБА_6 грошових коштів за відпрацьований час співмешканці ОСОБА_9 . Підійшовши до вище зазначеного підприємства, на його території, біля автомобіля марки «FIAТ DOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помітив ОСОБА_6 . В цей же час, в ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на відкрите заволодіння чужим майном та грошовими коштами ОСОБА_6 , які на його думку останній заборгував співмешканці ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 та відразу почав наносити удари руками і ногами по обличчю та тулубу останнього, завдавши не менше двох ударів кулаками та ногами в область тулуба та голови ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_6 , опираючись протиправним діям ОСОБА_4 , зміг зачинитися всередині свого автомобіля. Доводячи до завершення свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 , ударом ноги, розбив скло водійських дверей автомобіля, після чого продовжив наносити удари по голові та тулубу, завдавши потерпілому близько п'яти ударів руками та ногами. Коли супротив ОСОБА_6 був подавлений, ОСОБА_4 , виявив на полиці зверху, в салоні автомобіля, над лобовим склом сумку чорного кольору, яка належить ОСОБА_6 , вартість якої становить 301,70 грн, в середині якої знаходились грошові кошти в сумі 6000 грн, шкіряне портмоне, вартість якого становить 236 грн, та інші речі, які для потерпілого не становлять матеріальної цінності, а також вирвав з рук ОСОБА_6 мобільний телефон, марки «Samsung М-20» вартість якого становить 898 грн, після чого пішов з території «Хлібопекарні» з вище вказаними речами. Викраденими речами, ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 7435,70 грн.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що 29.06.2024 ухвалою слідчого судді Вінницького районного суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який неодноразово продовжувався.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.04.2025, якою скасовано вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2024 щодо ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України, призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжено на 60 днів, але не довше ніж до початку судового розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 26.05.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.07.2025 включно, без визначення застави.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.09.2025 включно, без визначення застави.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» -це перш за все ймовірність небажаної поведінки.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При встановленні наявності ризику переховування від суду слід враховувати характер висунутого обвинувачення та суворість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що дає підстави вважати, що у подальшому він може переховуватись від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, у відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Враховуючи, що обвинуваченому відомі контактні дані свідків у кримінальному провадженні, а також стадію судового розгляду, останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, узгоджувати покази між собою, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ч. 1 ст. 183 КПК України зазначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд вважає, що клопотання прокурора узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
На переконання суду, в клопотанні обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання у разі доведення вини за скоєний злочин, особу обвинуваченого, репутацію та соціальні зв'язки, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, може: спробувати переховуватися від суду, оскільки йому може загрожувати покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі терміном до 10 років, здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, тобто існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились.
При цьому, відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одружений, не працює. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики, оскільки зазначені обставини існували і на час скоєння інкримінованого обвинуваченому злочину.
Водночас, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, стадію кримінального провадження, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання ризикам та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд, враховуючи особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, одружений, сталі соціальні зв'язки, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу.
Згідно з п. 2 частини 5 ст. 182 КПК України застава визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, головним критерієм для визначення розміру застави є його достатність для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п. 25 рішення у справі «Істоміна проти України» Суд зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Враховуючи викладене, суд вважає достатньою для гарантування виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в його клопотанні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є достатніми для переконання та не перестали існувати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним, і саме тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому клопотання прокурора суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 31, 49, 54, 177, 183, 197, 199, 331, 350, 369, 370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 10 вересня 2025 року по 08 листопада 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду із встановленою ними періодичністю або за викликом;
2) не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні.
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, в разі її внесення, та обов'язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити до 08 листопада 2025 року.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 10 вересня 2025 року по 08 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали суду вручити прокурору та обвинуваченому.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Наступне судове засідання призначити на 14:30 год 30.09.2025.
Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 10 вересня 2025.
Суддя ОСОБА_1