просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
10 вересня 2025 року м.Харків Справа № 922/2204/25
Провадження № 14/913/191/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Кривоносенка Олександра Васильовича, смт. Катеринівка Луганська область
про стягнення 131040,00 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кривоносенка Олександра Васильовича (далі - відповідач, ФОП Кривоносенко О.В.) про стягнення суми коштів набутих без достатньої правової підстави у розмірі 131040,00 грн, з яких сума податку на доходи фізичних осіб (18%) - 120960,00 грн та сума військового збору (1,5%) - 10080,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної процедури відкритих торгів UA-2023-10-26-007769-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-26-007769-a?oldVersion=true) 24.11.2023 між АТ «Українська залізниця» та ФОП Кривоносенком О.В. було укладено договір № П/НХ-23937/НЮ (далі - договір) про закупівлю матеріально-технічних ресурсів. Ціна договору становить 672000,00 грн.
Додатком 3 до Тендерної документації по процедурі відкриті торги (з особливостями) на закупівлю UA-2023-10-26-007769-a, за результатами якої було укладено договір (далі - Тендерна документація) замовником - позивачем був визначений перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозиції учасника вимогам замовника.
Зокрема, наведеним переліком документів, визначено, що фізичні особи підприємці, які зареєстровані на тимчасово окупованій території України, мають надати довідку про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, виданої уповноваженим на це органом.
На виконання вимог позивача в складі своєї тендерної пропозиції відповідачем надано копію довідки від 02.02.2015 № 6328006177 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що видана Кривоносенку О.В. та зазначено його фактичне місце проживання/перебування за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
До своєї пропозиції ФОП Кривоносенком О.В. також надано:
- декларацію постачальника про відповідність (згідно з ISO/IEC 17050-1), у якій зазначено, що виробником продукції - поводок букси РМ114.00.000-02СК, що є предметом закупівлі, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «РОТОРМАШ», м. Харків, Україна;
- сертифікат на систему управління якістю, виданий Органом з сертифікації «ОС «СЕРТ АСУ» ТОВ «Сертифікаційний експертний центр АСУ», яким посвідчено, що система управління якістю стосовно розробки, виробництва, ремонту і сервісного обслуговування обладнання та запасних частин для видобутку нафти і газу, залізничного рухомого складу, трамвайних локомотивів, металургійного, гірничошахтного, гірничорудного, енергетичного обладнання та виробів інструментального виробництва, які здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш», адреса виробництва: проспект Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, 61060, згідно з чинними в Україні нормативними документами відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги».
Позивач зазначає, що статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено вичерпний перелік підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі. Проте, під час оцінки тендерної пропозиції відповідача перелічені у вказаній статті підстави для відмови йому в участі в процедурі закупівлі були відсутні.
Крім того, позивач повідомив, що на виконання договору відповідачем постановлено товар відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.12.2023 № 25 та від 29.12.2023 № 26 зі складу пр-т Льва Ландау, 171, м. Харків на склад позивача за адресою вул. Південнопроектна, 2-А, м. Харків. Отже, позивачем було здійснено процедуру закупівлі товару українського виробника, що територіально розташований в м. Харкові.
Договір повністю виконаний обома сторонами, зокрема відповідачем поставлено товар, а позивачем проведено за нього оплату в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.02.2024 №133956 на суму 451200,00 грн та від 22.03.2024 № 195677 на суму 220800,00 грн. Здійснені розрахунки були проведені позивачем з урахуванням податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн та суми військового збору (1,5%) 10080,00 грн.
В подальшому, в порядку здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів 06.03.2025 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України листом № 787/6/35-00-04-06-14 (далі - лист) повідомило АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про необхідність виконання функції податкового агента щодо ФОП Кривоносенка О.В., а саме про необхідності нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із виплаченого доходу. При цьому, в листі йдеться про обов'язок позивача як податкового агента фізичної особи - підприємця, податковою адресою якої тимчасово окупована територія, щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб під час нарахування (виплати) таких доходів. У додатку до листа (таблиця № 1) надано відомості про фізичних осіб, які обліковуються в Реєстрі самозайнятих осіб із ознакою податковою адресою є тимчасово окуповані з 07 квітня 2024 року території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, по ФОП Кривоносенку О.В., за якими станом на 22.04.2022 та 01.11.2023 податковою адресою відповідача є АДРЕСА_2 .
Таким чином, згідно з відомостями інформаційних баз даних органів ДПС протягом 2024 року відображено можливі порушення функцій податкового агента під час нарахування (виплати) доходів фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання (податковою адресою) яких є тимчасово окупована територія України.
У зв'язку з вищенаведеним, позивачем виконано функцію податкового агента щодо відповідача та нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму виплаченого доходу у загальному розмірі 131040,00 грн, з яких сума податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн та сума військового збору (1,5%) 10080,00 грн.
На думку позивача, сума коштів у розмірі 131040,00 грн (сума податку на дохід фізичних осіб та військовий збір) є безпідставно набутою відповідачем у складі суми 672000,00 грн, оскільки такі грошові кошти були йому перераховані без належної правової підстави.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 131040,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2025 передано справу № 922/2204/25 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Фізичної особи-підприємця Кривоносенка Олександра Васильовича про стягнення 131040,00 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області (61022, проспект Науки, будинок 5, місто Харків, 61022).
09.07.2025 матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли до Господарського суду Луганської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд вирішив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
23.07.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 23.07.2025, яким він проти позову заперечує.
Зокрема, щодо здійснення АТ «Українська залізниця» розрахунку з ФОП Кривоносенка О.В. за поставлений товар з урахуванням податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн та суми військового збору (1,5%) 10080,00 грн відповідач зазначив наступне.
Так, як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується копіями доданих документів до позовної заяви, в складі своєї тендерної пропозиції відповідачем надано копію довідки від 02.02.2015 № 6328006177 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що видана Кривоносенко Олександру Васильовичу та зазначено його фактичне місце проживання/перебування за наступною адресою: АДРЕСА_1 ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 6.3 договору загальна ціна договору становить 672000,00 грн без ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у том числі на користь третіх осіб, пов'язаних з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.
Отже, АТ «Українська залізниця» мало всю необхідну інформацію про місце реєстрації та адресу місця знаходження ФОП Кривоносенко О.В. перед укладанням та під час виконання договору № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, а також про порядок нарахування та сплати податків та обов'язкових платежів при укладанні договорів з фізичною особою підприємцем.
Пунктом 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Відповідно до положень ст. 18 ПК України особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, визначається податковим агентом, який прирівнюється до платника податку і має права та виконує обов'язки, встановлені ПК України для платників податків.
Відповідно до пп. 26.10 п. 26, пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у разі здійснення нарахування (виплати) ФОП (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, дохід від здійснення ними підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерел виплат.
З урахуванням положень п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, доходи, що виплачують суб'єкти господарювання та/або самозайняті особи на користь зазначеної категорії ФОП від здійснення підприємницької діяльності, мають бути також об'єктом оподаткування військовим збором.
Крім того, відповідач зазначає, що за загальним правилом фізична особа-підприємець є самостійним платником податку, який зобов'язаний самостійно нараховувати та сплачувати податки від здійснення ним підприємницької діяльності, а законодавчі акти, що стосувалися роботи суб'єктів господарювання з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями з окупованих територій, які регулюють порядок нарахування, сплати та/або утримання у джерела виплат доходів податків та обов'язкових платежів, були прийняті ще до 24 лютого 2022 року.
Таким чином, АТ «Українська залізниця» здійснюючи сплату вартості поставленого товару («виплату доходу») ФОП Кривоносенко О.В. не здійснювало нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн та військового збору (1,5%) 10080,00 грн з доходів виплачених відповідачу, оскільки були відсутні підстави для нарахування та їх сплати, як податковим агентом, на підставі наданих відповідачем документів при укладанні договору, враховуючи наступне.
Відповідно до норм пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Підпунктом 38.9 пункту 38 підрозділу 10 ПК України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/або доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.
Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1); податковий агент (підпункт 162.1.3).
Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.8 ст. 177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Водночас, згідно з підпунктом 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України під час нарахування (виплати) фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати, при цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 ПК України.
З наведеної норми вбачається, що законодавець визначив спеціальну умову для її застосування - місцезнаходження або місце проживання фізичної особи - підприємця (незалежно від системи оподаткування) є тимчасово окупована територія.
При цьому визначення терміну «місце проживання» ПК України не містить. Відповідно, з урахуванням положень пункту 5.3 статті 5 ПК України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України.
За змістом частин першої, другої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об'єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово. Визначення податкової адреси фізичної особи, надане у п. 45.1 ст. 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Аналогічної висновку притримується також ГУ ДПС України в Луганській області, про що зазначено у листі від 16.05.2025 за № 4612/6/12-32-19-02-09.
З урахуванням викладеного, місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами (поняттями). При цьому застосування законодавцем у пп. 38.9. п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України терміну «місце проживання» зумовлює з'ясування його змісту у розумінні положень статті 29 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 420/2121/22.
Відповідно до абзацу 1 частин 1, 2 статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 р. (надалі - Закон № 1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ст. 4 Закону №1706-VII).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ст. 5 Закону № 1706-VII).
Окрім того, ПК України не містить вимог, які б зобов'язували суб'єкта господарювання під час нарахування (виплати) доходу фізичній особі - підприємцю встановлювати місце її проживання за відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або надавати перевагу даним з відповідного Єдиного державного реєстру над іншими доказами фактичного місця проживання фізичної особи - підприємця для цілей дотримання вимог підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
На підставі вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що АТ «Українська залізниця» не є податковим агентом при здійсненні розрахунку з ФОП Кривоносенко О.В. за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів та правомірно перерахувало ФОП Кривоносенко О.В. грошові кошти розмірі 672000,00 грн, оскільки фізична особа - підприємець самостійно здійснює нарахування та сплату податків та обов'язкових платежів.
Щодо відсутності правової підстави для отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 131040,00 грн, які увійшли до складу суми 672000,00 грн, відповідач зазначив наступне.
Позивач у позовній заяві визнає наявність договірних відносин з відповідачем стосовно постачання товар за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів. Натомість вимоги до відповідача обґрунтовує з застосуванням приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставне набуття та утримання майна без наявності достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до сталої практики та правових висновків Верховного Суду, що набуття однією зі сторін майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Відносини між позивачем і відповідачем у даній справі є договірними, до яких не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України (кондикція). В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм зобов'язального права.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 ЦК України).
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.
Так, договір № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (далі - договір) укладеного за результатами проведеної процедури відкритих торгів UA-2023-10-26-007769-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-26-007769-a?oldVersion=true), на поставку продукції, не визнаний недійсним, не змінений, не припинений, а навпаки, як і підтверджує сам позивач в позовній заяві, повністю виконаний обома сторонами, тобто наявна правова підстава.
Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовані та не доведені позовні вимоги про порушеного права АТ «Українська залізниця» щодо безпідставного отримання та збереження ФОП Кривоносенко О.В. грошових коштів у розмірі 131040,00 грн, які увійшли до складу суми 672000,00 грн виплаченої ФОП Кривоносенко О.В АТ «Українська залізниця» за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів.
З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
29.07.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від 28.07.2025, в якому зазначив наступне.
На думку позивача, відзив на позовну заяву слід повернути відповідачу без розгляду, оскільки в порушення чинного процесуального законодавства відповідачем не було надіслано позивачу копію відзиву та доданих до нього документів поштою на його адресу або на його ім'я у Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, та відповідно відсутні докази такого надіслання, які мали бути надані до суду разом із відзивом.
Також позивач зауважує, що у своєму відзиві відповідач зазначає, що в силу положень Податкового кодексу України, зокрема пункту 177.8 статті 177, відповідач самостійно здійснює нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, оскільки він є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включив до свого загального оподатковуваного доходу суму коштів, отриманих від позивача в якості плати за договором від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ у сумі 672 000,00 грн.
Разом із тим, зазначене обґрунтування відповідача прямо суперечить положенням Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Як на момент укладення між сторонами договору від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ, так і на момент подання цієї відповіді на відзив, відповідач за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою: Україна, 91493, Луганська обл., місто Луганськ, селище міського типу Катеринівка, вулиця Садова, будинок 5, квартира 78 та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Луганській області з 08 листопада 2012 року.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 6.1 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок) взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі: відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; відомостей про скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 6.2 розділу VI Порядку контролюючі органи здійснюють контроль відомостей, які надійшли стосовно фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру, у порядку, визначеному пунктом 3.3 розділу III цього Порядку.
Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Порядку про отримання відомостей від державного реєстратора у контролюючому органі стосовно кожної фізичної особи - підприємця робиться запис у журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (унесення змін) платників податків (для самозайнятих осіб) за формою № 7-ОПП (додаток 7). Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення згідно з регламентом такої обробки та вносяться до Реєстру самозайнятих осіб.
Відповідно до пункту 6.5 розділу VI Порядку дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, в якому фізичну особу - підприємця взято на облік. Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів, відповідно до Закону.
Разом із тим, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (надалі - Закон № 1207-VII) окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07 лютого 2019 року № 32/2019 місто Луганськ (у тому числі місто Олександрівськ, селище Зразкове, селище Тепличне, селище міського типу Катеринівка) належить до переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
Також відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 населені пункти Луганського району (до яких належить селище міського типу Катеринівка) віднесені до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу. Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/ або доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 38.1 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, населений пункт місцезнаходження відповідача, зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (адреса місцезнаходження), та за яким він перебуває на обліку у податкових органах (його податкова адреса), належить до окремих територій України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, які є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
При цьому, відповідно до довідки від 02.02.2015 № 6328006177 відповідач став на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, відповідачем не були проведені реєстраційні дії, направлені на зміну адреси його місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно не була змінена податкова адреса та його не було взято на облік у податкових органах України у населеному пункті, який не належить до тимчасово окупованих територій.
Разом із тим, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 13 Закону № 1207- VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Таким чином, підсумовуючи викладене вище, відповідач зазначає:
- адреса місцезнаходження відповідача згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а отже і його податкова адреса, як на момент укладення договору, так і на момент подання цієї відповіді на відзив входить до складу Донецької та Луганської областей, які є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року;
- відповідач став на облік як внутрішньо переміщена особа за новою адресою у населеному пункті, який не належить до тимчасово окупованих територій (як фізична особа), проте не здійснив дії, направлених на зміну адреси його місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно не змінив податкову адреса і не став на облік у податкових органах України у населеному пункті, який не належить до тимчасово окупованих територій (як фізична особа-підприємець);
- реєстрація відповідача як внутрішньо переміщеної особи не тягне за собою зміну його місцезнаходження та податкової адреси як фізичної особи-підприємця, постановку на облік у відповідному податковому органі;
- в силу положень підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідач не мав включати до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку дохід, отриманий ним від позивача за договором від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ у сумі 672000,00 грн (законодавцем визначено, що таких дохід не є доходом фізичної особи - підприємця платника єдиного податку);
- як підтверджено відповідачем у відзиві та встановлено умовами договору від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ сума договору у розмірі 672000,00 грн містить у собі податки, збори та інші обов'язкові платежі, проте відповідач помилково вважає, що він має включати цю суму до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку та самостійно здійснити нарахування та сплатити податки та збори;
- в силу положень підпункту 38.9 пункту 38 та пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України позивач правомірно утримав в якості податкового агента із доходу відповідача за договором від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ у розмірі 672000,00 грн податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у розмірі 120960,00 грн та військовий збір за ставкою 1,5% у розмірі 10080,00 грн, проте без достатньої правової підстави сплатив відповідачу повну суму у розмірі 672000,00 грн, замість належної до сплати 540960,00 грн.
Позивач також зауважив, що у своєму відзиві відповідач зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем є договірними, а отже до них не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України. Проте, на думку позивача, зазначене обґрунтування відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в даній справі утримання позивачем у якості податкового агента із доходу відповідача податку на доходи фізичних осіб та військового збору не належить до договірних відносин, оскільки такий обов'язок позивача має публічно-правовий характер та виникає в силу імперативних положень податкового законодавства. При цьому, сплата позивачем відповідачу коштів без достатньої правової підстави у розмірі 672000,00 грн, замість належної до сплати 540960,00 грн, свідчить про неправомірне набуття (збереження) відповідачем 131040,00 грн, належних позивачу, та наявність між сторонам позадоговірних зобов'язань.
На підставі вищевикладеного, позивач просить повернути відповідачу відзив на позовну заяву без розгляду як такий, що поданий з порушенням процесуального законодавства. Крім того, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши клопотання позивача про повернення відповідачу відзиву на позовну заяву без розгляду суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 6 ГПК України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що у позивача та відповідача є зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відзив на позовну заяву відповідач надіслав позивачу до його електронного кабінету, тобто з дотриманням вимог ст. 6 ГПК України.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача про повернення відповідачу відзиву на позовну заяву без розгляду, тому у задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє. Відзив відповідача на позовну заяву судом приймається до розгляду та долучається до матеріалів справи.
05.08.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив від 04.08.2025.
Щодо податкових правовідносин відповідач зазначив наступне.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що обґрунтування відповідача, що ФОП Кривоносенко О.В. самостійно здійсню нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, оскільки він є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включив до свого загального оподатковуваного доходу суму коштів, отриманих від позивача в якості плати за договором від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ у сумі 672000,00 грн, прямо суперечить положенням Податкового кодексу України, оскільки податковою адресою відповідач за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою Україна, 91493, Луганська обл., місто Луганськ, селище міського типу Катеринівка, вулиця Садова, будинок 5, квартира 78 та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Луганській області з 08 листопада 2012 року.
Проте, по-перше, ФОП Кривоносенко О.В. є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка засвідчує місце проживання на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (стаття 5 Закону № 1706-VII), яка була надана самим позивачем разом з позовом, де адреса місця проживання відповідача є підконтрольна України територія.
При цьому позивач не бере до уваги висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 420/2121/22, предметом розгляд якої було застосування норми підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та відповідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме, чи виникає у юридичних осіб обов'язок виступати податковими агентами фізичних осіб-підприємців, які хоча й мають зареєстровану податкову адресу на території, яка є тимчасово окупованою, але фактично проживають на підконтрольній частині території України.
Так, згідно з підпунктом 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України під час нарахування (виплати) фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати, при цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 ПК України.
З наведеної норми вбачається, що законодавець визначив визначальну ознаку для її застосування - місцезнаходження або місце проживання фізичної особи - підприємця (незалежно від системи оподаткування) є тимчасово окупована територія.
Визначення терміну «місце проживання» ПК України не містить. Відповідно, з урахуванням положень пункту 5.3 статті 5 ПК України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За змістом частин першої, другої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).
З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об'єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Визначення податкової адреси фізичної особи, надане у пункті 45.1 статті 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
З урахуванням викладеного, місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами. При цьому застосування законодавцем у підпункті 38.9. пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України терміну «місце проживання» зумовлює з'ясування його змісту у розумінні положень статті 29 ЦК України.
Крім того, Податковий кодекс України не містить вимог, які б зобов'язували суб'єкта господарювання під час нарахування (виплати) доходу фізичній особі-підприємцю встановлювати місце її проживання за відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або надавати перевагу даним з відповідного Єдиного державного реєстру над іншими доказами фактичного місяця проживання ФОП для цілей дотримання вимог підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об'єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Аналогічної висновку притримується також ГУ ДПС України в Луганській області, про що зазначено у листі від 16.05.2025 за № 4612/6/12-32-19-02-09.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (стаття 5 Закону № 1706-VII).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства ФОП Кривоносенко О.В. самостійно здійснює нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, оскільки він є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включив до свого загального оподатковуваного доходу суму коштів, оплати за договором від 24.11.2023 № П/НХ-23937/НЮ у сумі 672000,00 грн, що підтверджується копією лиса ГУ ДПС України в Луганській області від 16.05.2025 за № 4612/6/12-32-19-02-09.
По-друге, податкові правовідносини - це врегульовані нормами податкового права фінансові правовідносини, що виникають з приводу справляння податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного й місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів.
Податкові правовідносини - організаційно-майнові суспільні відносини, які складаються між державою/територіальною громадою та платниками податків й іншими особами з приводу встановлення, введення і справляння в дохід держави (територіальної громади) податкових платежів, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Податкові правовідносини, маючи комплексний і багатоаспектний характер, виникають на основі норм податкового права, як форма їх реалізації, носять владний характер, виражають публічні інтереси. Однією з сторін в податкових правовідносинах завжди є публічний суб'єкт (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів). Саме ці риси податкових правовідносин дозволяють характеризувати їх як публічно-правові відносини зі всіма особливостями, які властиві публічним правовідносинам.
Позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» - не є публічним суб'єктом (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів), який наділений відповідними повноваженнями у сфері оподаткування (він не має право видавати владні приписи, здійснювати контрольну діяльність).
Тобто, позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця» не може стосовно ФОП Кривоносенко О.В. видавати владні приписи або здійснювати контрольну діяльність, а також робити висновки чи правомірно відповідач самостійно здійснює нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, оскільки він є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включає до свого загального оподатковуваного доходу суму отриманих коштів.
Враховуючи вищевикладене, твердження позивача, що дії відповідача суперечать податковому законодавству є безпідставними та не обґрунтованими.
По-третє, позивач вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи, те що відносини між позивачем та відповідачем є договірними, а отже до них не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України, посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 396/269/18 відповідно до висновків якої за загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Так, оскільки ФОП Кривоносенко О.В є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включає до свого загального оподатковуваного доходу суму отриманих коштів та самостійно здійснює нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, то у відповідача було достатньо правових підстав для отримання від позивача грошових коштів у розмірі 672000,00 грн.
Стосовно підстави, відповідно до якої були отримані грошових коштів у розмірі 672000,00 грн, то є договір № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, який виконаний відповідачем та позивачем у повному обсязі, не визнаний не дійсним та нікчемним, не розірваний, не внесені будь - які зміни щодо порядку обчислення оплати за поставлений товар, а тому підстава на якій були набуті грошові кошти на дату звернення до суду не відпала.
На думку відповідача, позивач міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов'язаних з можливим настанням наслідків визначених, зокрема, підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та відповідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України.
Тому, ураховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема, на засадах власного комерційного ризику, відповідач вважає, що самостійне прийняття позивачем рішення щодо сплати за ФОП Кривоносенко О.В. податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, не може розглядатися як підстава, яка згодом відпала, та повернення грошових коштів, як безпідставно набутих.
Крім того, відповідач зазначає, що укладаючи та добровільно підписуючи спірний договір у листопаді 2023 року, АТ «Українська залізниця» погодило виконання такого договору та специфікацію до нього. Договір позивач підписав без зауважень та заперечень. При цьому на момент підписання спірного договору підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та відповідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України вже були прийняті, ця обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Тож, здійснюючи господарську діяльність, сторони не були позбавлені змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. При цьому позивач, об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору, мав можливість завбачити настання негативних наслідків, визначених, зокрема, підпунктом 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та відповідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України. Натомість позивач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність провадиться ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (постанова КГС ВС від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22).
На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Регіональною філією «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») на сайті електронних публічних закупівель Prozorro 26.10.2023 було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-10-26-007769-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-26-007769-a/print/open/pdf) про закупівлю: ПЗ-23Т_632_ВО: Код ДК 021:2015: 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Запасні частини до тепловозів 2ТЕ116 (поводок буксовий)).
24.11.2023 за результатами проведеної закупівлі UA-2023-10-26-007769-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-26-007769-a?oldVersion=true) АТ «Українська залізниця» (далі - покупець) уклало з переможцем торгів - ФОП Кривоносенко О.В. (далі - постачальник) договір № П/НХ-23937/НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
За умовами п. 1.2. договору найменування товару: Код ДК 021:2015:34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів 2ТЕ116 (поводок буксовий).
Згідно з п. 1.3. договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Згідно з п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставу та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару.
Строк поставки товару - протягом 10 (десять) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місцем поставки товару: м. Харків. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
У відповідності до п. 6.3. договору загальна ціна договору становить 672000,00 (шістсот сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього товару.
Оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.1. договору).
За умовами п. 16.1. договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання.
На виконання зазначеного договору відповідачем було постановлено товар відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.12.2023 № 25 та від 29.12.2023 № 26 зі складу пр-т Льва Ландау, 171, м. Харків на склад позивача за адресою: вул. Південнопроектна, 2-А, м. Харків.
Позивач оплатив поставлений йому товар на загальну суму 672000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.02.2024 № 133956 на суму 451200,00 грн та від 22.03.2024 № 195677 на суму 220800,00 грн.
Отже, договір повністю виконаний обома сторонами. Зазначене також підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-10-26-007769-a, розміщеним на сайті електронних публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-26-007769-a/print/report/pdf).
У позовній заяві позивач посилається на те, що 06.03.2025 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України листом № 787/6/35-00-04-06-14 від 06.03.2025 повідомило АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про необхідність виконання функції податкового агента щодо ФОП Кривоносенка О.В., а саме про необхідності нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із виплаченого доходу. При цьому, в листі йдеться про обов'язок позивача як податкового агента фізичної особи - підприємця, податковою адресою якої тимчасово окупована територія, щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб під час нарахування (виплати) таких доходів. У додатку до листа (таблиця № 1) надано відомості про фізичних осіб, які обліковуються в Реєстрі самозайнятих осіб із ознакою податковою адресою є тимчасово окуповані з 07 квітня 2024 року території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, по ФОП Кривоносенку О.В., за якими станом на 22.04.2022 та 01.11.2023 податковою адресою відповідача є АДРЕСА_2 .
Враховуючи вказаний лист, позивачем було виконано функцію податкового агента щодо відповідача та нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму виплаченого доходу у загальному розмірі 131040,00 грн, з яких: сума податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн, сума військового збору (1,5%) 10080,00 грн.
На підтвердження сплата податку на доходи фізичних осіб (18%) в розмірі 120960,00 грн позивач подав до позовної заяви копії платіжних інструкцій від 21.03.2025 № 209896 на суму 81216,00 грн та від 21.03.2025 № 209898 на суму 39744,00 грн. Сплата військового збору (1,5%) в розмірі 10080,00 грн позивачем підтверджується копіями платіжних інструкцій від 21.03.2025 № 209099 на суму 3312,00 грн та від 21.03.2025 № 209097 на суму 6768,00 грн, які також додані до позовної заяви.
07.04.2025 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 31.03.2025 № ННФ-85/116 на суму 131040,00 грн, в якій повідомив, що ним було виконано функції податкового агента щодо постачальника та нараховано і оплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму виплаченого доходу у загальному розмірі 131040,00 грн, з яких сума податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн та сума військового збору (1,5%) 10080,00 грн (платіжні доручення від 21.03.2025 №№ 209096, 209097, 209098, 209099).
У своєму листі позивач зауважив, що приписами пункту 15.1.2. договору щодо санкційних та інших запевнень визначено, що сторони не здійснюють господарську діяльність на тимчасово окупованій території України та їх місцезнаходженням не є тимчасово окупована територія України.
Проте, постачальник всупереч умовам договору та вимогам податкового законодавства не зареєстрував свою податкову адресу на іншій території України, крім окупованої частини, та не повідомив про це покупцю що, в свою чергу, призвело до збитків АТ «Українська залізниця» у вигляді надлишково сплачених сум при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму договору у розмірі 131040,00 грн.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до пункту 9.7. договору сторона винна у порушенні умов цього договору відшкодовує іншій стороні пов'язані із цим реальні документально підтверджені збитки у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок 131040,00 грн.
Проте, відповідь на вимогу не було отримано, грошові кошти не було повернуто.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України суми коштів набутих відповідачем без достатньої правової підстави у розмірі 131040,00 грн у складі суми 672000,00 грн, сплаченої позивачем на підставі договору № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023, з яких: сума податку на доходи фізичних осіб (18%) 120960,00 грн, сума військового збору (1,5%) 10080,00 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що у Додатку 3 до Тендерної документації по процедурі відкриті торги (з особливостями) на закупівлю UA-2023-10-26-007769-a наведений Перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозиції учасника іншим вимогам замовника, згідно якого, зокрема, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані на тимчасово окупованій території України, мають надати копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, виданої уповноваженим на це органом.
На виконання вимог позивача в складі своєї тендерної пропозиції відповідачем надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого місцезнаходженням ФОП Кривоносенка О.В. є: АДРЕСА_4 , тобто тимчасово окупована територія України.
Крім того, позивачу було надано довідку від 02.02.2015 № 6328006177 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено, що фактичним місцем проживання/перебування Кривоносенка О.В. є: АДРЕСА_3 .
Позивач у позовній заяві зазначає, що під час оцінки тендерної пропозиції відповідача були відсутні підстави, передбачені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», для відмови йому в участі в процедурі закупівлі.
Як зазначено вище, за результатами проведеної закупівлі UA-2023-10-26-007769-a АТ «Українська залізниця», як покупець, уклало з ФОП Кривоносенко О.В., як постачальником, договір № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023.
Враховуючи викладене, позивачу ще до укладання договору № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 було відомо і про фактичне місце проживання ФОП Кривоносенка О.В., і про те, що податкова адреса останнього зареєстрована на тимчасово окупованій території України.
Водночас, в розділі 19 «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» укладеного договору сторони зазначили юридичною та поштовою адресою постачальника (ФОП Кривоносенка О.В.) наступну адресу: АДРЕСА_5 .
У пункті 1.1. договору сторони домовилися, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
При цьому, пунктом 15.1.2. договору № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 передбачено, що сторони не здійснюють господарську діяльність на тимчасово окупованій території України та їх місцезнаходженням не є тимчасово окупована територія України.
Як стверджує сам позивач, на виконання договору відповідачем/вантажовідправником відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.12.2023 № 25 та від 29.12.2023 № 26 постановлено товар зі складу розташованим за адресою: пр-т Льва Ландау, 171, м. Харків на склад позивача/вантажоодержувача, який знаходиться за адресою: вул. Південнопроектна, 2-А, м. Харків.
Тобто поставка товару здійснювалась відповідачем виключно на підконтрольній частині території України, а саме у м. Харкові.
Вказаний договір повністю виконаний, що підтверджується обома сторонами у справі.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до пункту 16.1.4. статті 16.1. ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Підпунктом 26.10 пункту 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у разі здійснення нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/або доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку.
Згідно листа Головного управління ДПС у Луганській області № 4612/6/12-32-19-02-09 від 16.05.2025 Кривоносенко О.В. (податковий номер - НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Луганській області як фізична особа - підприємець з 08.11.2012 за податковою адресою - АДРЕСА_4 по теперішній час та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (3 група 5% до доходу).
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
За приписами підпункту 1.2. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
Підпунктом 1 пункту 292.1. статті 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 пункту 292.3. статті 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм вбачається, що фізична особа-підприємець є самостійним платником податків, який зобов'язаний самостійно нараховувати та сплачувати податки від здійснення ним підприємницької діяльності, в тому числі податок на доходи фізичних осіб, а також податок на військовий збір.
У пункті 6.3. договору сторони домовились, що загальна ціна договору становить 672000,00 (шістсот сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього товару.
На виконання вимог укладеного договору позивач перерахував на рахунок відповідача 672000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 133956 від 29.02.2024 на суму 451200,00 грн та № 195677 від 22.03.2024 на суму 220800,00 грн.
За інформацією Головного управління ДПС у Луганській області, наведеною у листі № 4612/6/12-32-19-02-09 від 16.05.2025, відповідно даних інформаційно - комунікаційної системи «Податковий блок» станом на 16.05.2025 за період з 2022 року по 2025 рік ФОП Кривоносенком О.В. сплачувались податки, збори та внески, зокрема єдиний податок з фізичних осіб, а також військовий збір, що підлягає сплаті фізичними особами - підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Також повідомлено, що податки, збори та платежі до державного та місцевих бюджетів сплачені Кривоносенком О.В. на реквізити рахунків, відкриті Головним управлінням Державної Казначейської служби України у Луганській області.
З наведеного вбачається, що ФОП Кривоносенко О.В. дотримується вимог чинного законодавства і самостійно здійснює нарахування та сплату податку на доходи (єдиного податку) та військового збору, оскільки він є фізичною особою-підприємцем третьої групи за ставкою 5% та включив до свого загального оподатковуваного доходу суму коштів, оплати за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 в сумі 672000,00 грн, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Луганській області № 4612/6/12-32-19-02-09 від 16.05.2025.
Стосовно виконання позивачем функцій податкового агента щодо ФОП Кривоносенка О.В., суд зазначає наступне.
Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (стаття 18 ПК України).
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 41.1.1. пункту 41.4. статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4. статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Матеріалами справи підтверджено, що Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України, як контролюючий орган, листом № 787/6/35-00-04-06-14 від 06.03.2025 повідомило Регіональну філію «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про те, що згідно відомостями інформаційних баз даних органів ДПС протягом 2024 року (таблиця № 1) відображено можливі порушення функцій податкового агента під час нарахування (виплати) доходів фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання (податковою адресою) яких є тимчасово окупована територія України. Враховуючи викладене, платнику Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» необхідно виконати функції податкового агента щодо фізичних осіб, зазначених у додатку (нарахувати та сплатити ПДФО та військовий збір), та надати уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з відображенням доходу з ознакою « 157».
При цьому, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України в своєму листі посилається на те, що відповідно до пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов'язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/або доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку (підпункт 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
На підставі викладеного, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України дійшло висновку, що суб'єкти господарювання, які нарахували (виплачували) доходи від здійснення підприємницької діяльності фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання (податковою адресою) яких згідно з відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб є тимчасово окупована територія (окремі райони Донецької та Луганської областей), є податковими агентами і зобов'язані утримати податок на доходи фізичних осіб під час нарахування (виплати) таких доходів.
Проте, суд звертає увагу на те, що з наведеної норми вбачається, що законодавець визначив визначальну ознаку для її застосування - місцезнаходження або місце проживання фізичної особи - підприємця (незалежно від системи оподаткування) є тимчасово окупована територія.
При цьому визначення терміну «місце проживання» ПК України не містить. Відповідно, з урахуванням положень пункту 5.3 статті 5 ПК України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За змістом частин 1, 2 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина 6 статті 29 ЦК України).
З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об'єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Визначення податкової адреси фізичної особи, надане у пункті 45.1 статті 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
З урахуванням викладеного, місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами. При цьому застосування законодавцем у підпункті 38.9. пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України терміну «місце проживання» зумовлює з'ясування його змісту у розумінні положень статті 29 ЦК України.
Крім того, Податковий кодекс України не містить вимог, які б зобов'язували суб'єкта господарювання під час нарахування (виплати) доходу фізичній особі-підприємцю встановлювати місце її проживання за відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або надавати перевагу даним з відповідного Єдиного державного реєстру над іншими доказами фактичного місяця проживання ФОП для цілей дотримання вимог підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України (Зазначений правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03.10.2023 у справі № 420/2121/22).
Разом з тим, слід зазначити, що Кривоносенко О.В. має статус внутрішньо переміщеної особи та його фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2015 № 6328006177.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (надалі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина 2 статті 1 Закону № 1706-VII).
Згідно приписів статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (стаття 5 Закону № 1706-VII).
З огляду на викладене, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2015 № 6328006177 є доказом того, що фактичним місцезнаходженням ФОП Кривоносенко О.В. є територія підконтрольна Україні.
Беручи до уваги, що місцем проживання відповідача є підконтрольна Україні територія, а також враховуючи те, що ФОП Кривоносенко О.В. самостійно здійснював сплату податків та обов'язкових платежів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виконання позивачем функції податкового агента щодо відповідача та, відповідно, нараховування і сплати податків на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму виплаченого ФОП Кривоносенку О.В. доходу за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023.
Крім того, суд не погоджується з доводами позивача, що грошові кошти у розмірі 131040,00 грн були безпідставно набутими відповідачем у складі суми 672000,00 грн.
Зокрема, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 131040,00 грн були перераховані відповідачу без належної правової підстави, у зв'язку з чим просить їх стягнути з відповідача у відповідності до статті 1212 ЦК України.
Згідно зі статею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до сталої практики та правових висновків Верховного Суду, що набуття однією зі сторін майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Відносини між позивачем і відповідачем у даній справі є договірними, до яких не можуть бути застосовані приписи статті 1212 ЦК України (кондикція). В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм зобов'язального права.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 ЦК України).
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.
Як вже було зазначено, укладений між позивачем та відповідачем договір № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 був виконаний сторонами в повному обсязі. При цьому, договір не було розірвано сторонами чи визнано недійсним. Крім того, сторони не вносили до договору жодних змін щодо порядку обчислення оплати за поставлений товар, а тому підстава на якій були набуті грошові кошти на дату звернення до суду не відпала.
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані суду докази, суд дійшов до висновку про недоведеність порушеного права АТ «Українська залізниця» щодо безпідставного отримання та збереження ФОП Кривоносенко О.В. грошових коштів у розмірі 131040,00 грн, які увійшли до складу суми 672000,00 грн, виплаченої ФОП Кривоносенко О.В АТ «Українська залізниця» за договором № П/НХ-23937/НЮ від 24.11.2023 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Фізичної особи-підприємця Кривоносенка Олександра Васильовича про стягнення 131040,00 грн відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн покласти на позивача.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10.09.2025.
Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ