Справа № 132/2119/25
Провадження № 2/132/869/25
Іменем України
(заочне)
09 вересня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Карнауха Н.П.,
при секретарі судового засідання - Лисюк О.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в місті Калинівці Хмільницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», поданим від його імені представником - адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 вересня 2021 року відповідач уклав кредитний договір № 842860931 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, подав заявку на отримання кредитних коштів, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, та уклав кредитний договір.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитор надав відповідачу кредит у виді кредитної лінії в розмірі 13 500,00 грн шляхом зарахування 23 вересня 2021 року на карту № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив у заявці.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 842860931.
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 842860931.
29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 842860931.
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» суму заборгованості в розмірі 56 673,70 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
30 червня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
01 липня 2025 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
02 липня 2025 року позов залишено без руху через невідповідповідність вимогам ст. 177 ЦПК України.
10 липня 2025 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 11.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13:30 год. 04 серпня 2025 року. Встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи: відповідачу - для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; відповідачу - для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; позивачу - для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву на позов; відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позов.
Вищезазначена ухвала була надіслана сторонам таким чином: позивачу та його представнику - на їх електронні адреси, відповідачу на його адресу: АДРЕСА_1. Згідно із відомостями АТ «Укрпошта» відповідач відповідне поштове відправлення отримав 27.07.2025.
Сторони у судове засідання 04.08.2025 не з'явились.
04 серпня 2025 року ухвалою суду частково задоволено клопотання представника позивача про втребування доказів, розгляд справи відкладено на 14:00 год. 1 вересня 2025 року.
15 серпня 2025 року до суду надійшли витребувані докази.
У судові засідання, призначені на 01.09.2025 та 09.09.2025, сторони не з'явились.
Правом подати відзив відповідач не скористався.
Через неявку відповідача, що повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, за ухвалою суду від 09.09.2025 постановлено розглядати цю справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-281 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Представник позивача у позовній заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом.
На підставі заявки відповідача на отримання грошових коштів у кредит 23 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 842860931, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 13 500,00 грн до 23 жовтня 2021 року.
Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_6, який було відправлено відповідачу на номер його мобільного телефону, зазначений у заявці на отримання грошових коштів у кредит - 0688910290, 23 вересня 2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Згідно з платіжним дорученням №cbe355f0-15b7-4f25-ae20-ab92812dfadc цього ж дня відбулось перерахування коштів позичальнику відповідно до договору на карту НОМЕР_5.
Як видно з інформації, наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 15 серпня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та у період з 23.09.2021 по 28.09.2021 на вказану картку було зараховано грошові кошти у розмірі 13 500,00 грн. В анкетних даних вказано фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 .
Із наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 842860931 від 23.09.2021 видно, що заборгованість перед ТОВ «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 05.06.2025 (включно) становить 56 673,70 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 13 500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 43 173,70 грн.
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку
23 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" складено та підписано реєстр прав вимоги № 161 про передачу прав вимог, зокрема за кредитним договором № 842860931, номер запису - 2 655.
27 травня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01.
Згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 842860931, номер запису - 14 474.
29 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем (ТОВ "ФК "ЕЙС") укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЕЙС" відступлене право грошової вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року позивачу передано право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 842860931, номер запису - 4347.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається".
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №909/1411/13 від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).
Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновок суду.
У справі встановлено, що спірні правовідносини за кредитним договором №842860931 виникли між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 23 вересня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем за кредитним договором №842860931 від 23 вересня 2021 року, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
У договорі факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року пунктом 1.3 встановлено, що право вимоги це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Оскільки строк дії кредитного договору обчислюється з моменту його укладення, то правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з цього часу, тобто з 23 вересня 2021 року.
Майбутня вимога на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 23 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе кредитний договір з відповідачем.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №842860931 від 23 вересня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005), поданого від його імені представником - адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №842860931 від 23 вересня 2021 року - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 09.09.2025.
Суддя Н.П. Карнаух