іменем України
Справа № 126/1099/25
Провадження № 2-а/126/55/2025
"08" вересня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4664146 від 06.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Позов обгрунтовано тим, що 06.05.2025 відносно ОСОБА_1 поліцейським відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Полятичко Д.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4664146 про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР та на підставі ч.2 ст. 126 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач з вказаною постановою поліцейського не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення і його вина не доведена. Стверджує, що 06.05.2025 близько 10 год. він рухався по вул. Покровській в м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області керуючи електроскутером Yamaha, № L4UVYC100M1004281, потужність двигуна 800 Вт, який відноситься до електроскутерів потужністю до 3 кВТ, за своїми характеристиками прирівнюється до електровелосипеда на те потребує наявності посвідчення водія та реєстрації у сервісному центрі МВС. Після зупинки працівниками поліції позивач повідомив їм, що транспортний засіб яким він керував, не є механічним транспортним засобом в розумінні чинного законодавства, відповідно не передбачає необхідності водієві мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ. Натомість працівник поліції не відреагував на його пояснення та склав протиправну постанову. Крім того, оскаржувана постанова складена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в п.4 зазначено реквізити паспорту громадянина України " НОМЕР_1 ", що не відповідає дійсності; у п.5 постанови "транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність)" зазначено "0", що є недопустимим і взагалі унеможливлює ідентифікацію транспортного засобу; у п.7 постанови відсутня інформація про будь -які додатки до постанови , у тому числі, в докази якими обгрунтовується правомірність її винесення.
29.05.2025 через Електронний суд представником позивача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою з наступних причин.травня 2025 року поліцейським відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим сержантом поліції Полятичко Дмитром Петровичем о 09:50 годині по вул. Покровського у м. Бершадь зупинено електроскутер під керуванням ОСОБА_1 . В подальшому поліцейським було винесено постанову серії ЕНА №4664146 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим було прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказане адміністративне правопорушення підтверджується винесеною постановою та наявними матеріалами відеозапису здійсненого на портативну бодікамеру поліцейського використання якої регламентує Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час вчинення правопорушення та винесенні постанови. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух": «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин». Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»: «Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами
відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної
категорії може бути надано:мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії». Згідно п. 2 та п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження управі керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Згідно п. 1.10 ПДР, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; Отже, на законодавчому рівні встановлено лише верхню межу робочого об'єму двигуна чи потужність електродвигуна для віднесення транспортного засобу до категорії мопеда, а тому є достатнім факт наявності двигуна у двоколісного транспортного засобу для віднесення його до категорії А1. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»: «Водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Відповідно до ч.1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі». Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:ч. 2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. Оскільки під час перевірки документів позивач не надав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, то поліцейським правомірно було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову. З огляду на вказане просили в задоволенні позову відмовити.
В першому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача Дмитрук Ю.Д. в першому судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити.
Судом на підставі частини четвертої статті 229 КАС у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Так, 06.05.2025 відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4664146, зі змісту якої слідує, що 06.05.2025 о 09 год. 57 хв у м. Бершадь по вул. Покровській водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 3400,00 грн.
Позивач заперечуючи проти законності вказаної вище постанови зазначив, що електроскутер Yamaha на якому він рухався у тому місці та часі, що вказано у постанові, не обладнаний мотором до 3 кВт, а тому не є мопедом, ані механічним транспортним засобом в розумінні ПДР, а тому для керування цим електроскутером не вимагається мати права будь-якої категорії, а також не потрібно свідоцтва про реєстрацію.
Крім того, на підтвердження зазначених обставин, позивачем надано до суду копію товарного чеку на електроскутер Yamaha та рахунок фактуру із зазначенням технічних характеристик, з якого слідує, що потужність двигуна становить 800 Вт.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті123, статтею124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у пп. "а", "б" п. 2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно із п.2.4 "а" ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, згідно п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій:
-А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 1.10 ПДР України наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.
Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Так, у позовній заяві позивач повністю заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, так як він не є суб'єктом вчинення вказаного правопорушення, оскільки транспортний засіб електроскутер Yamaha, яким він керував, не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше ніж 4 кВт.
Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4664146 від 06.05.2025 порушення позивача полягало у недотриманні п.п. «а'п. 2.1 ПДР, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Разом з тим, зі змісту п.п. «а'п. 2.1 ПДР обов'язок мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом встановлений для водіїв саме механічних транспортних засобів.
В матеріалах справи міститься рахунок фактура з технічними характеристиками в якому зазначено, що потужність мотору 800 Вт, а відтак із урахуванням положень п.1.10, п.2.13 ПДР, як пристрій, у якого потужність мотора до 3кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні п. 1.10 ПДР.
Враховуючи те, що транспортний засіб, яким керував позивач, не є механічним транспортним засобом, для керування якого встановлено обов'язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема, категорії А1, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4664146 від 06.05.2025 слід скасувати, а провадження в справі закрити.
Щодо інших доводів позивача, зазначений у позові, суд згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином на користь позивача підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн.
На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4664146 від 06.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. І. Губко