вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/862/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/862/25
за позовом: Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127)
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, село Люцерна (3), вул. Сонячна, буд. 9А)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» (04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 6)
про визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна
за участю представників:
від позивача: Зелена Н.Ю., Орєхов А.В.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Шкаровський Д.О.
Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» про визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 14.03.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову у справі №911/862/25 відмовлено.
Ухвалою суду від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2025 о 10:30.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд:
- залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецьку Крістіну Олександрівну;
- визнати причини пропуску неподання позивачем доказів у встановлений законом строк. Встановити додатковий строк на подання доказів. Долучити до матеріалів справи відповідь Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О. від 17.03.2025 №5600 (вх. №2179-25 від 24.03.2025) за результатами розгляду заяви Банку №0000606/3426-25 від 04.02.2025.
Ухвалою суду від 24.04.2025 відкладено підготовче засідання на 22.05.2025 о 11:00, поновлено позивачу строк для подання доказів та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченка А.В. копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку “Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1232696832231).
14.05.2025 на адресу суду від приватного нотаріуса Шевченка Андрія Володимировича надійшла засвідчена копія реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.
22.05.2025 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 22.05.2025 судом оголошено перерву до 26.06.2025 о 16:30.
Ухвалою суду від 22.05.2025 повідомлено Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» про те, що судове засідання у справі №911/862/25 відбудеться 26.06.2025 о 16:30.
13.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відмовлено Акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
18.06.2025 на адресу суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ “Селіток Груп» проти позову заперечує за наступними обставинами:
- спірні правовідносини виникли у 2017 році на підставі Договору поруки від 22.12.2017, укладеного з метою виконання Генеральної кредитної угоди від 22.12.2017. Тому, до них мають застосовуватись норми ЦК України, які діяли на момент укладання правочинів і визначали права, обов'язки та наслідки для їх сторін, у тому числі Відповідача 2 як майнового поручителя.
- оскільки ПрАТ «Укрпластик» як юридичну особу припинено 11.06.2024, то його зобов'язання перед Позивачем у силу ст. 609 ЦК України (у редакції 2017 р.) є припиненими з моменту ліквідації;
- визнання юридичної особи банкрутом є підставою для припинення поруки, адже зобов'язання за кредитним договором погашені у процедурі банкрутства, що відповідає ч. 7 ст. 64, ч. 2 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства;
- частиною 1 ст. 559 ЦК України у редакції 2017 р. встановлювалось, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Отже, Договір поруки є припиненим відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України;
- відсутність порушеного права на момент звернення банку до суду є підставою для відмови у позові;
- правочин щодо укладання акта приймання-передачі нерухомого майна від 09.06.2021 не є фіктивним, оскільки вчинений з метою настання правових наслідків, у зв'язку з цим відповідач - 2 є добросовісним набувачем;
- на момент звернення банку з позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, Договір поруки не діє, а правові підстави для задоволення вимог відсутні.
26.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 26.06.2025 судом оголошено перерву до 03.07.2025 о 12:30.
Ухвалою суду від 26.06.2025 повідомлено Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» про те, що судове засідання у справі №911/862/25 відбудеться 03.07.2025 о 12:30.
02.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача - 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Безпосередньо в судовому засіданні 03.07.2025 представник відповідача - 2 надав суду клопотання про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні 03.07.2025 суд відмовив відповідачу - 2 в задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, з огляду на таке.
Так, в обґрунтування вказаного клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» зазначає, що спірні правовідносини виникли у 2017 році на підставі Договору поруки від 22.12.2017, укладеного між Укрексімбанк, ПАТ «Укрпластик» та Агрокомплекс (поручитель) з метою виконання Генеральної кредитної угоди від 22.12.2017 р. ПрАТ «Укрпластик» як юридичну особу припинено у процедурі банкрутства 11.06.2024 р., а тому його зобов'язання перед позивачем у силу ст. 609 ЦК України (у редакції 2017 р.) є припиненими з моменту ліквідації, що припиняє також і поруку, що відповідає ч. 7 ст. 64, ч. 2 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства. Таким чином, відповідач-2 просить суд закрити провадження у справі у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки вважає що у позивача відсутнє порушене право у зв'язку з припиненням правовідносин між сторонами та втратою права вимоги, що у свою чергу призводить до відсутності предмета спору та закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Подібний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.
Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з'ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2024 року у справі №128/1243/22).
Таким чином, захисту підлягає лише порушене право особи, а не вірогідне його порушення в майбутньому. Подібний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі №468/129/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року по справі №367/2271/15-ц зробила висновок, що суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відтак, з урахуванням підстав та обґрунтування вказаного клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в його задоволенні, оскільки відсутність порушеного права тягне за собою відмову у позові, а не закриття провадження у справі, тому вказані обставини підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 03.07.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/862/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025 о 17:00.
11.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
14.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшли заперечення, в яких останній просить суд залишити без розгляду письмові пояснення позивача.
Ухвалою суду від 17.07.2025 письмові пояснення позивача залишено без розгляду та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.08.2025 о 15:00.
14.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив суд поновити позивачу строк на подання доказів.
У судове засідання 14.08.2025 з'явились представники позивача та відповідача-2.
Представник відповідача-1 в судове засідання 14.08.2025 не з'явився.
Представники позивача у судовому засіданні 14.08.2025 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.08.2025 проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 14.08.2025 суд залишив без розгляду клопотання позивача про долучення доказів, з наступних підстав.
У вказаному клопотанні позивач просив суд наступне:
- поновити строк на подання доказів;
- долучити до матеріалів справи копію договору про внесення змін №151117Р2-0003 від 27.11.2018.
Клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів мотивовано тим, що питання щодо укладення додаткових угод після внесення змін до цивільного законодавства виникло лише на стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Водночас, слід зазначити, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.
Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, з урахуванням підстав та обґрунтування вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку на подання вказаного доказу. За таких обставин, клопотання представника позивача про долучення доказів є таким, що подано поза процесуальним строком, у зв'язку з чим підлягає залишенню судом без розгляду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» є: 70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, , село Люцерна (3), вул. Сонячна, буд. 9-А, у зв'язку з чим ухвали суду у даній справі були направлені судом поштою на вказану адресу відповідача-1.
Однак, до суду повернулись поштові відправлення адресовані відповідачу-1 разом з копіями ухвал суду, які відповідно до довідки про причини повернення/досилання АТ "Укрпошта" було повернуто з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи те, що ухвали суду у даній справі було надіслано відповідачу-1 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що відповідач-1 є належним чином повідомленим про розгляд справи №911/862/25.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 14.08.2025 представника відповідача-1, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позиції позивача та відповідача-2, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що на думку позивача, відповідач-1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулось з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника.
Так, 22.12.2017 між Публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») та Публічним акціонерним товариством «Укрпластик» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Укрпластик», укладено Генеральну кредитну угоду №151117N4 (далі - Генеральна угода) згідно п. 2.1. якої відповідно до положень та умов цієї Генеральної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2. цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.
Ліміт Генеральної угоди: 13 900 000, 00 (тринадцять мільйонів дев'ятсот тисяч, 00)доларів США (п. 2.2.1. Генеральної угоди).
Позивач зазначає, що станом на подання позову до суду ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 у справі №908/825/21 ПрАТ «Укрпластик» ліквідовано.
Разом з цим, 22.12.2017 між Публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») (далі - Кредитор), Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (далі - Поручитель) та Публічним акціонерним товариством «Укрпластик», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Укрпластик» (далі - Позичальник), укладено Договір поруки №15117Р2 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.
З позовної заяви вбачається, що 24.12.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11067/20 солідарно стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» та Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором №151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором №151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави №151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151117N4 від 22.12.2017 у розмірі 14 646 941 (чотирнадцять мільйонів шістсот сорок шість тисяч дев'ятсот сорок один) дол. США 50 центів та 30 206 820 (тридцять мільйонів двісті шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 60 коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 вказане вище рішення залишено без змін.
Позивач наголошує на тому, що ПрАТ «НВО «Агрокомлекс» було обізнане про розгляд вказаної вище справи.
08.08.2023 на виконання рішення про стягнення боргу у справі №910/11067/20 Господарським судом міста Києва видано судові накази про стягнення з ПрАТ НВО «Агрокомплекс» заборгованості за кредитом та судового збору.
Позивач зазначає, що 25.09.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецькою Крістіною Олександрівною відкрите виконавче провадження №72869526 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі за судовим наказом №910/11067/20 від 08.08.2024.
Також 25.09.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецькою Крістіною Олександрівною відкрите виконавче провадження №72869857 про стягнення судового збору за судовим наказом №910/11067/20 від 08.08.2024.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни від 25.09.2023 об'єднано виконавчі провадження №72869526, №72869857 у зведене виконавче провадження №72872199.
Позивач наголошує на тому, що на даний час наказ Господарського суду міста Києва №910/11067/20 від 08.08.2024, який виданий на виконання рішення про стягнення боргу не виконано, також у ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» відсутні кошти або майно для виконання вищевказаного судового наказу.
Позивач вказує, що в межах вказаного виконавчого провадження Банку стали відомі наступні обставини. 25.09.2023 приватним виконавцем зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта із якого вбачається, що ПрАТ НВО «Агрокомплекс» на підставі Акта №1 приймання-передачі нерухомого майна 09.06.2021 передав у власність ТОВ «СЕЛІТОК ГРУП» у якості вкладу до статутного капіталу нерухоме майно: садовий будинок, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочину «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1232696832231) вартістю 941 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.
Позивач зазначає, що 08.06.2021 зареєстровано ТОВ «Селіток Груп» - кінцевим бенефіціарним власником якого на момент реєстрації був ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» із розміром внеску до статутного фонду 942 000, 00 грн.
09.06.2021 ПрАТ «НВО «Агрокомплекс», після ухвалення рішення про солідарне стягнення боргу на користь АТ «Укрексімбанк» відчужило на користь пов'язаної особи - ТОВ «Селіток Груп» належне їй нерухоме майно вартістю 941 000, 00 грн.
З позову вбачається, що в подальшому 04.08.2021 ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» відчужило корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Селіток груп» на користь ОСОБА_1 із номінальною вартістю частки у статутному капіталі у розмірі 941 000, 00 грн.
Позивач наголошує на тому, що з 23.02.2023 ОСОБА_1 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Селіток груп». Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1232696832231) є єдиним об'єктом нерухомого майна, який перебуває у власності відповідача - 2. Дані обставини підтверджуються витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначає, що ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» та ТОВ «Селіток груп» є пов'язаними/афілійованими особами, оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Селіток груп» 09.06.2021 засноване ПрАТ «НВО «Агрокомплекс». Станом на зараз кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Селіток груп» є ОСОБА_1 .
Позивач наголошує на тому, що засновником і кінцевим бенефіціаром ПрАТ «НВО «Агрокомлекс» із розміром частки у статутному капіталі підприємства 97, 99% є Crestleigh Limited (КРЕСТЛІ ЛІМІТЕД), 7693568 країна реєстрації: Велика Британія, яка спільно із кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Селіток Груп» - ОСОБА_1 та Компанією «Іммер ЛТД» (IMMER LTD), місцезнаходження: 2035, Республіка Кіпр, Строволос, Нікосія, володіли акціями ПрАТ «Укрпластик».
Також позивач зазначає, що згідно відомостей, які знаходяться у загальному доступі, ТОВ «Селіток груп» не подає фінансову звітність з моменту створення.
Отже, на думку позивача, ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» та ТОВ «Селіток груп» є пов'язаними особами в розумінні законодавства України, на підставі аналізу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивач зазначає, що звернення з даним позовом про визнання недійсним правочину щодо передачі майна відповідача-1 на користь відповідача-2 спрямоване на усунення несприятливих наслідків для позивача, пов'язаних із неможливістю відповідача-1 виконати прийняті на себе зобов'язання на підставі договору поруки по Генеральній угоді та рішення суду, що в кінцевому результаті призводить до ухилення відповідача-1 від погашення заборгованості перед позивачем.
Так, на думку позивача, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Позивач наголошує на тому, що ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» 09.06.2021 знаючи, що майно буде стягнуто в рахунок погашення боргу, оскільки рішення у господарській справі №910/11067/20 на момент відчуження вже було ухвалене та усвідомлюючи факт відсутності іншого майна на підприємстві, здійснило відчуження єдиного об'єкту нерухомого майна своєму підконтрольному підприємству ТОВ «Селіток Груп».
Також, на думку позивача, ознакою фраудаторності спірного правочину є те, що на момент його вчинення відповідач-1 був єдиним засновником відповідача-2.
Відтак, у позові позивач просить суд визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна - садового будинку, розташованого за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочину «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1232696832231) за №1 від 09.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Олексієм Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за №2392, 2393 який укладено між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селіток груп».
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані позивачем та відповідачем-2 докази, а також заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що контроль - можливість однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами. Можливість однієї чи більше (декількох) пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив - спосіб відносин між суб'єктами господарювання, що характеризується відсутністю в особи, стосовно якої здійснюється вплив, здатності завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку.
Застосування зазначених вище норм діючого законодавства обумовлене ст. 8 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З наданої до матеріалів справи приватним нотаріусом Шевченком А.В. реєстраційної справи вбачається, що згідно рішення ТОВ «Селіток Груп» №08/06/2021 від 08.06.2021 єдиним його засновником станом на дату його заснування (створення) було Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» .
Отже, Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» та Товариство з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» є пов'язаними особами в розумінні законодавства України.
Звернення з даним позовом про визнання недійсним спірного правочину щодо передачі майна відповідача-1 на користь відповідача-2 спрямоване на усунення несприятливих наслідків для позивача, пов'язаних із неможливістю відповідачем-1 виконати прийняті на себе зобов'язання на підставі Генеральної угоди, Договору поруки та рішення суду, що в кінцевому результаті призводить до ухилення останнім від погашення заборгованості перед позивачем.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України ). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, зі змісту ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17).
Отже, відповідач-1 на момент вчинення спірного правочину був обізнаний про наявність у нього обов'язку про повернення боргу, оскільки рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11067/20 було постановлено 24.12.2020 (повний текст складено 04.01.2021). Вказаним рішенням було позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» та Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором №151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017 у розмірі 14 646 941 дол. США 50 центів та 30 206 820 грн. 60 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 367 850 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 367 850 грн. витрат по сплаті судового збору, тоді як передача відповідачем-1 майна до статутного капіталу відповідача-2 здійснена 09.06.2021.
Відтак, можна зробити висновок, що нерухоме майно було передано з метою уникнення звернення стягнення на нього, що свідчить про наявність умислу обох відповідачів приховати справжні наміри укладення спірного правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Таким чином, враховуючи положення діючого законодавства та беручи до уваги висновки Верховного Суду, спірний правочин, укладений між відповідачами, був укладений з метою ухилення відповідача-1 від виконання зобов'язань за Генеральною угодою, Договором поруки та рішення суду, що підтверджується наступними обставинами:
- нерухоме майно за оскаржуваним правочином відповідач-1 передав відповідачу-2 як внесок до статутного капіталу, проте не втратив фактичного контролю щодо нерухомого майна, оскільки на момент створення ТОВ «Селіток Груп» єдиним його засновником був ПАТ «Науково-втробниче об'єднання «Агрокомплекс», у зв'язку з чим останній не втратив права приймати рішення щодо діяльності ТОВ «Селіток Груп»;
- після відчуження нерухомого майна у відповідача-1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги позивача;
- відчуження нерухомого майна здійснювалось після настання строку виконання зобов'язання з повернення коштів, тобто, після постановлення рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11067/20 від 24.12.2020 (повний текст складено 04.01.2021), а отже, останній усвідомлював ризик можливості стягнення заборгованості за рахунок реалізації нерухомого майна, що дає підстави для висновку про наявність умислу в діях відповідачів;
- згідно звіту про незалежну оцінку майна - садового будинку розташованого за адресою Київська обл., Обухівський р-н, сщ/рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута» буд. 5 - його ринкова вартість станом на 06.04.2021 становить 1 880 000, 00 грн., однак, відповідачем - 1 було відчужено вказане майно, в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Селіток Груп», за вартістю значно нижче ринкової, а саме - 941 000, 00 грн.;
- оспорюваний правочин не відповідає критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, тобто, не мало на меті добросовісне виконання відповідачем-1, а фактично було направлено на зменшення розміру його активів та уникнення виконання зобов'язань останнім за Генеральною угодою, Договором поруки та рішення суду.
Положення статей 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речові права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Законодавець визначає, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов'язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов'язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») або можуть бути визнані недійсними (частина 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»). Такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Зокрема, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 врахував, що відповідач відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості та після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Верховний Суд вважає, що такі правочини, вчинені боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Судуу справі №405/1820/17 від 24.07.2019.
Зокрема, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як сплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при сплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/від сутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020у справі №755/17944/18.
В даному випадку, Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» відчуживши спірне майно пов'язаній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» (на момент вчинення спірного правочину відповідач-1 був єдиним засновником відповідача-2), після постановлення рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11067/20 від 24.12.2020 (повний текст складено 04.01.2021), вчинило дії які призвели до відсутності у нього майна, за рахунок якого може бути виконано відповідне рішення суду.
В матеріалах справи міститься лист приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни, з якого вбачається що станом на 17.03.2025 у відповідача-1 відсутні грошові кошти на рахунках. Також, відсутні зареєстровані права власності на рухоме та нерухоме майно.
Таким чином, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного відповідачу-1 майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.
З приводу аргументів відповідача-2 слід зазначити, що Приватне акціонерне товариство «Укрпластик» припинено 28.06.2024 (дата внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у зв'язку з чим станом на дату укладання спірного правочину, а саме станом на 09.06.2021, зобов'язання відповідачів перед позивачем за Генеральною угодою, Договором поруки та рішенням суду існували.
За вказаних обставин, статті 559 ЦК України та 609 ЦК України у редакції 2017 року не можуть застосовуватись до правовідносин сторін у даній справі, оскільки станом на 2017 рік Приватне акціонерне товариство «Укрпластик», у зв'язку із визнанням його банкрутом, припинено не було.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-172цс15 зазначено наступне: «Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Отже, оскільки у справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя.».
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За викладених обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» про визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідачів порівну.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2025, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» задовольнити.
2. Визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна - садового будинку, розташованого за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1232696832231) за №1 від 09.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Олексієм Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за №2392, 2393 який укладено між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селіток груп».
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Люцерна (3), вул. Сонячна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 13669236) на користь Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) витрати зі сплати судового збору в сумі 5 646 (п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп., видавши наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селіток Груп» (04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 6, код ЄДРПОУ 44326751) на користь Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) витрати зі сплати судового збору в сумі 5 646 (п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 09.09.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.