ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/5994/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова
компанія “ОРАНТА»
(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д;
ідентифікаційний код: 00034186)
до Приватного підприємства “АВЕН-ЄЗЄР»
(02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5;
ідентифікаційний код: 30977976)
про стягнення 87 155, 82 грн.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства “АВЕН-ЄЗЄР» (далі-відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 87 155, 82 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/5994/25 від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
23.05.2025 та 28.05.2025 від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви, якими вказані в ухвалі суду від 19.05.2025 недоліки були усунуті.
Стосовно клопотання позивача про залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, суд зазначає наступне. Суд, розглянувши вказане клопотання приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Водночас суд зазначає, що з поданої заяви не вбачається та заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_1 , оскільки між позивачем та ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні зобов'язання.
Отже, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що рішення, прийняте за наслідками розгляду даного спору, не вплине на права та обов'язки ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 відкрито провадження у справі №910/5994/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 06.06.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/5994/25 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
21.12.2022 року між ПрАТ "ЮРІЯ" та ПАТ «HACK «ОРАНТА» був укладений договір УБ/1663196, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв автомобіля «Mercedes-Benz GL550» д.р.н. НОМЕР_1 .
20.10.2023 року, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ««Mercedes-Benz GL550» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «БОГДАН 09202» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
До ПАТ «ПАСК» «ОРАНТА» із заявою звернувся страхувальник з приводу виплати страхового відшкодування, у зв'язку із страховим випадком відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., тобто вчинення правопорушення, яке передбачене ст. 124, КУпАП України.
Цивільно-правова відповідальність водія винного в ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» відповідно до полісу № ЕР/215130532.
Вищевказаним полісом передбачено франшизу в розмірі 3 200,00 грн.
08.01.2024 року ПА Г «ПАСК «ОРАНТА» звернулась з заявою на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп».
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» було сплачено на рахунок ПАТ «HACK «ОРАНТА» кошти в сумі 107 862,24 грн.
14.02.2024 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» надіслано лист про прийняте рішення № 240000919445-1, та надано розрахунок суми страхового відшкодування, з якого вбачається що під час розрахунку було враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля .
06.03.2024 ПАТ «HACK «ОРАНТА» звернулась до ПП "АВЕН-ЄЗЄР" та ОСОБА_1 з заявою (вих. № 08-03-14/1-04/2641).
Від ПП "АВЕН- ЄЗЄР " відповіді не отримано, кошти не сплачено.
25.03.2025 року ПАТ «HACK «ОРАНТА» отримано на електронну адресу , лист-відмову № 80/В-Ск, від адвоката Гірницького Павла Петровича (що діє в інтересах ОСОБА_1 ) .
Як вбачається з вищевказаного листа ОСОБА_1 під час скоєння ДТП 20.10.2023 року перебував в трудових відносинах з відповідачем (ПП "АВЕН- ЄЗЄР ") .
Окрім того, згідно Довідки про ДТП (ф-2) НПУ №3023297332072284 від 20.10.2023 встановлено, що автомобіль «БОГДАН А-09202», д/н НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 належить Приватному підприємству «АВЕН-ЄЗЄР» (код ЄДРПОУ 30977976).
Позивачем було виплачене страхове відшкодування на підставі рахунку № А-015396 від 28.11.2023 року у розмірі 195 018 грн. 06 коп., що підтверджується платіжним дорученням №65449 від 27.12.2023.
Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року в справі № 910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку до позивача, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №755/16734/23, винним у скоєнні зазначеного ДТП є ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України “Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки.
Відтак, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено, що згідно Довідки про ДТП (ф-2) НПУ №3023297332072284 від 20.10.2023 автомобіль «БОГДАН А-09202», д/н НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 належить Приватному підприємству «АВЕН-ЄЗЄР» (код ЄДРПОУ 30977976).
Окрім того, листом № 80/В-Ск адвокат Гірницький П.П., що діяв в інтересах ОСОБА_1 підтвердив той факт, що ОСОБА_1 під час скоєння ДТП 20.10.2023 року перебував в трудових відносинах з відповідачем (ПП "АВЕН- ЄЗЄР ") .
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Таким чином керуючись стандартом доказування щодо вірогідності доказів, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу - «Mercedes-Benz GL550» д.р.н. НОМЕР_1 , має нести відповідач, як законний володілець джерела підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу «БОГДАН А-09202», д/н НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 .
Зважаючи на те, що ПАТ «HACK «ОРАНТА» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 195 018 грн. 06 коп., що підтверджується платіжним дорученням №65449 від 27.12.2023, а ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» було сплачено на рахунок ПАТ «HACK «ОРАНТА» кошти в сумі 107 862 грн. 24 коп., суд дійшов висновку про те, що на відповідача - Приватне підприємство «АВЕН-ЄЗЄР» покладається обов'язок відшкодувати решту суму страхового відшкодування, що становить 87 155 грн. 82 коп. та дорівнює ціні позову в даній справі.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов'язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «HACK «ОРАНТА» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства “АВЕН-ЄЗЄР» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5; ідентифікаційний код: 30977976) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) 87 155 грн. 82 коп. страхового відшкодування та 3028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов