ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/11346/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.С.В.П. Едженсі»
про забезпечення позову до подання позовної заяви
Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.С.В.П. Едженсі» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом:
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020» та будь-яким іншим особам, що діють від його імені або за його дорученням, вчиняти будь-які дії на виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, № 1156 від 28.08.2025, спрямовані на вхід, вселення та зайняття приміщень, користування ними, проведення ремонтних, будівельних, демонтажних робіт, перепланування чи будь-яких інших робіт, що змінюють поточний стан нерухомого майна, у частині нежитлової будівлі першого, другого та підвального поверхів загальною площею 1873,19 кв.м, розташованого за адресою: м.Київ, просп.Берестейський, 84, літ.А;
- заборони будь-яким особам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділені повноваженнями державних реєстраторів, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020» стосовно спірного майна на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, № 1156 від 28.08.2025.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація діючи всупереч імперативним вимогам закону, без будь-якого попередження, інформування чи отримання згоди від заявника як співвласника нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, просп.Берестейський, 84, літ.А, одноосібно ініціювала та провела через електронну торгову систему «Прозорро.Продажі» аукціон № LLE001-UA-20250721-99559 щодо передачі в оренду значної частини спільного майна - приміщень загальною площею 1873,19 кв.м. За результатами цього аукціону переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020», з яким 28.08.2025 було укладено договір оренди.
Звернення із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви зумовлене існуванням очевидних ознак протиправності дій Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та наявністю безпосередньої загрози настання невідворотних наслідків для заявника, що може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист його порушених прав.
Так, заявник вказує, що громадський будинок за адресою: м.Київ, просп.Берестейський, 84, літ.А, є єдиним архітектурно-конструктивним комплексом. Його частини нерозривно пов'язані спільними несучими стінами, фундаментом, дахом, а також інтегрованими інженерними системами. Частки співвласників не виділені в натурі, не визначено порядок користування спільним майном. Несанкціоноване перепланування та реконструкція, які орендар з високою ймовірністю розпочне з метою пристосування приміщень для власних комерційних потреб, можуть включати демонтаж стін, створення нових прорізів у несучих конструкціях, що поставить під загрозу цілісність та безпеку експлуатації всієї будівлі. Не менш небезпечним є втручання в спільні інженерні мережі, оскільки несанкціоноване підключення до існуючих систем може призвести до їх перевантаження (ризик пожежі), порушення роботи системи опалення чи водопостачання в усій будівлі, включаючи ту частину, якою користується заявник. Юридичні наслідки цього ризику полягають у тому, що невжиття заходів забезпечення позову фактично надає орендарю «карт-бланш» на вчинення цих дій.
Також заявник зазначає, що якщо орендар фактично займе приміщення, рішення суду про визнання договору оренди недійсним не призведе до його автоматичного виселення. Орендар може відмовитись добровільно звільняти приміщення, що змусить заявника ініціювати новий, окремий судовий процес. Процес примусового виселення через органи Державної виконавчої служби може тривати місяцями, протягом яких порушення прав заявника продовжуватиметься. Це суперечить меті господарського судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції) включає в себе і право на виконання судового рішення.
Відтак з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, заявник просить вжити відповідні заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.С.В.П. Едженсі» про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За приписами частин 1, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник має намір звернутися до суду із позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020» та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про визнання недійсними аукціону № LLE001-UA-20250721-99559 та договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону № 1156 від 28.08.2025.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на очевидні, на його думку, ознаки протиправності дій Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розпорядження спільним майном без згоди іншого співвласника, та наявністю безпосередньої загрози настання невідворотних наслідків для майна, співвласником якого є заявник.
Суд відзначає, що під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті й не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, тому доводи позивача про протиправність дій Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не досліджуються судом під час вирішення заяви про забезпечення позову.
У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Втім, як встановлено судом, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову заявник посилається лише на ризик незворотних змін чи пошкодження спільного майна внаслідок здійснення орендарем перепланування, реконструкції, ремонту орендованого майна тощо, однак суд відзначає, що у силу п. 5.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону № 1156 від 28.08.2025 поточний та/або капітальний ремонт майна як і виготовлення проєктно-кошторисної документації на проведення ремонту здійснюється лише за згодою балансоутримувача, проте матеріали справи не містять доказів звернення орендаря до балансоутримувача за такою згодою і її надання останнім.
Також у суду відсутні підстави вважати, що проведення будь-якого ремонту спрямоване на завдання шкоди заявнику.
Додатково суд зауважує, що частиною 12 статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
У вказаній нормі встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком, зокрема, зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20).
Водночас, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
У постанові від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21 Верховний Суд зробив висновок, що укладення договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення і, з урахуванням цього, зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо передачі нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки передача нерухомого майна в оренду кореспондується з його прийняттям орендарем, суд вважає, що заборона орендареві вчиняти будь-які дії на виконання договору оренди, а також заборона вчинення реєстраційних дій підпадає під встановлену частиною 12 статті 137 ГПК України заборону, адже такі заходи є втручанням у проведення аукціону, що фактично нівелює його наслідки.
Відтак, викладені у заяві доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду є необґрунтованими, а заявлені ним вимоги суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам частини 12 статті 137 ГПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.С.В.П. Едженсі» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Суддя Т.П.Капцова