ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/6658/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства “Будівельно-монтажне управління Державного управління справами»
до Приватного підприємства “Гарант-Енерго»
про стягнення 695 964,91 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Державне підприємство «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства «Гарант-Енерго» про стягнення 695 964,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором субпідряду № 35.1-14.1/5-18/СП-1 від 16.12.2020, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
18.06.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 23.06.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16 грудня 2020 року між Приватним підприємством «Гарант-енерго» (далі - підрядник, відповідач) та Державним підприємством “Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» (далі - субпідрядник, позивач) укладено Договір субпідряду № 35.1-14.1/5-18/СП-1 (далі - Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи на об'єкті «Реконструкція фільтраційної споруди для зливу нафтопродуктів на базовому складі паливно-мастильних матеріалів в ДП МА «Бориспіль» по вул. Запорізькій 16-а в м. Бориспіль (інв. № 47707). (Додаткові будівельні матеріали).» (далі - роботи), на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проектної документації стадії «Робочий проект» (далі - проектна документація) та здати роботи підряднику в обумовлені Договором строки, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах даного Договору.
До робіт за даним Договором належить виконання будівельних робіт з влаштування операторної (загальнобудівельні роботи, опалення, вентиляція, кондиціювання, електротехнічні рішення), влаштування зовнішніх мереж протипожежного водопроводу, зовнішніх мереж виробничої каналізації, влаштування автодоріг, благоустрою та озеленення у відповідності до локальних кошторисів на виконання робіт (Додаток № 1).
Відповідно до п. 1.2 Договору субпідрядник зобов'язується придбати матеріальні ресурси та обладнання (устаткування тощо), необхідні для виконання робіт, за виключенням матеріалів, що надані підрядником.
Згідно з п. 2.1 Договору якість виконаних робіт має відповідати вимогам проектної документації, державних будівельних норм та умовам цього Договору, в тому числі: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»; ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві»; ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»; ДБН В.1.1.7-2008 «основні вимоги до будівель та споруд. Пожежна безпека»; ДБН В.1.10-2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд»; ДБН В.2.6-98:2009 «Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення»; ДСТУ Б В.2.6-200:2014 «Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу»; ПУЕ.
Під якісно виконаними субпідрядником роботами розуміються виконані в повному обсязі, передані та прийняті підрядником роботи. Якість робіт, виконаних субпідрядником, має відповідати вимогам, що звичайно ставляться до робіт такого характеру на момент передання їх підрядникові (п. 2.2 Договору).
Сума, визначена у Договорі, згідно п. 3.1, складає 3 325 154,61 грн., в тому числі ПДВ 20% - 554 192,43 грн.
Ціна Договору, відповідно до п. 3.2, є динамічною (Додаток № 1 до Договору) протягом строку дії Договору та визначається згідно з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
За умовами п. 4.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи підрядник сплачує субпідряднику протягом 45 календарних днів після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), в сумі фактично виконаних та прийнятих за Актом робіт з вирахуванням авансового платежу.
У відповідності до п. 5.1 Договору строк виконання робіт - 150 днів, з моменту отримання авансу, відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток № 2).
Місце виконання робіт за цим Договором: територія замовника 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16-а. Виконання робіт здійснюється в умовах діючого підприємства (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 5.6 Договору приймання виконаних якісно робіт здійснюється сторонами у відповідності до чинного законодавства України, Державних будівельних норм України та умов цього Договору.
Приймання фактично виконаних робіт здійснюється на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за умовами надання субпідрядником копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців. Поточні ціни на матеріальні ресурси та обладнання (устаткування) приймаються за відповідними обґрунтованими (найменшими при всіх різних характеристиках) цінами на відповідні ресурси.
Відповідно до п. 5.7 Договору підрядник протягом 10-ти робочих днів з дати отримання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) повинен розглянути їх. За результатами розгляду підрядник має підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Акти здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма Кб-3) або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
Пунктом 6.1.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі прийняти та оплатити виконані роботи в порядку, встановленому даним Договором.
У відповідності до п. 11.9 Договору за прострочення оплати за цим Договором підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.05.2021. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними (п. 15.1 Договору).
За результатами виконання умов Договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за січень 2022 року на суму 24 860,23 грн., за січень 2022 року на суму 628 625,14 грн., за січень 2022 року на суму 112 230,20 грн., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за січень 2022 року на суму 1 133 094,13 грн.
31.12.2023 представниками сторін складено та підписано Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 559 580,74 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, натомість відповідача порушив строки оплати виконаних позивачем робіт, оплативши виконані роботи лише частково, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 559 580,74 грн.
23 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Претензією про сплату заборгованості в розмірі 559 580,74 грн., яка отримана відповідачем 28.10.2024, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись з даним повозом до суду.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 23 640,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 98 334,62 грн. та пеню в розмірі 14 409,90 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України).
Частина 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем без заперечень та зауважень прийнято виконані позивачем за Договором роботи згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за січень 2022 року на суму 24 860,23 грн., за січень 2022 року на суму 628 625,14 грн., за січень 2022 року на суму 112 230,20 грн., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за січень 2022 року на суму 1 133 094,13 грн.
Частина 1 ст. 854 ЦК України визначає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За умовами п. 4.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи підрядник сплачує субпідряднику протягом 45 календарних днів після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), в сумі фактично виконаних та прийнятих за Актом робіт з вирахуванням авансового платежу.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем в свою чергу, доказів оплати виконаних позивачем робіт на суму 559 580,74 грн., до матеріалів справи не надано.
Суд також враховує, що 31.12.2023 представниками сторін складено та підписано Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 559 580,74 грн.
Жодних доказів в підтвердження здійснення додаткових оплат за Договором після підписання сторонами 31.12.2023 Акту звіряння розрахунків, сторонами до матеріалів справи не надано.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, а тому за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 559 580,74 грн.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 23 640,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 98 334,62 грн. та пеню в розмірі 14 409,90 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 11.9 Договору за прострочення оплати за цим Договором підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Разом з тим, оскільки роботи за Договором прийняті відповідачем згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за січень 2022 року на суму 24 860,23 грн., за січень 2022 року на суму 628 625,14 грн., за січень 2022 року на суму 112 230,20 грн., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за січень 2022 року на суму 1 133 094,13 грн., які підписані сторонами 31.01.2022, з огляду на визначений у п. 4.2 Договору строк для здійснення остаточного розрахунку - 45 календарних днів після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи у строк до 17.03.2022 включно.
Однак, зі здійсненого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем окрім нарахування пені у розмірі 0,5%, замість узгодженого сторонами у Договорі такого розміру на рівні 50% облікової ставки НБУ, здійснює нарахування з 29.12.2023.
Натомість порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах статті 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.
Отже положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).
При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Отже, хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.
Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Суд враховує, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі 911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.
Таким чином, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
Натомість у разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Таким чином, оскільки відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем у строк до 17.03.2022, і умови укладеного між сторонами Договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у пункті 11.9 щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за порушення строків здійснення кінцевого розрахунку за Договором може бути нарахована за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
З огляду на викладене, у позивача відсутнє право для нарахування пені за весь період прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором, а отже оскільки до стягнення позивачем заявлено пеню за період з 29.12.2023, тобто поза межами визначеного частиною 6 статті 232 ГК України строку, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 409,20 грн. задоволенню не підлягає.
В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 23 640,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 98 334,62 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Гарант-Енерго» (04107, м. Київ, вул. Баговутівська, 17-21; ідентифікаційний код: 30577113) на користь Державного підприємства “Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» (01133, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8; ідентифікаційний код: 35917370) заборгованість у розмірі 559 580 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 23 640 (двадцять три тисячі шістсот сорок) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 98 334 (дев'яносто вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 223 (десять тисяч двісті двадцять три) грн. 34 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 10.09.2025
Суддя О.А. Грєхова