ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.09.2025Справа № 910/6034/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 35 092,90 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна», позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 35 092,90 грн в порядку суброгації,
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 26.09.2024 у місті Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 35 092,90 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ «СК «Універсальна» вказує, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яку ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» не сплатило, тому у позові просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 35 092,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, вказав, що визначення суми матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу позивач здійснив з порушенням чинного законодавства, оскільки огляд автомобіля проводився без участі представника відповідача, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості встановити розмір завданої шкоди та здійснити виплату страхового відшкодування. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано звіту про оцінку КТЗ, або акту оцінки КТЗ, або висновку експерта, на підставі яких визначається вартість матеріального збитку.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що відсутність його представника під час огляду пошкодженого автомобіля призвела до неправильного визначення вартості відновлювального ремонту в акті огляду та рахунку.
Розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/005456 від 10.01.2023 (сертифікату), укладеного між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «Нідел Стрім», були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26.09.2024 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля марки Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 758/12716/24 встановлено, що ОСОБА_1 є винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
06.09.2022 ТОВ «Нідел Стрім» звернулося до ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою про настання страхової події та про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхового відшкодування наземного транспортного засобу.
З метою визначення пошкоджень транспортного засобу, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем був проведений огляд вказаного автомобіля та складено протокол огляду транспортного засобу № б/н від 30.09.2024.
Згідно з аварійним сертифікатом № б/н від 03.10.2024 та рахунком СТО № ЕКС00003836 від 02.10.2024, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 35 092,20 грн.
На підставі вказаного рахунку та страхового акту № G-25819-1 від 03.10.2024 ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 35 092,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 59586 від 04.10.2024.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/219625433.
Отже відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ «СК «Універсальна») як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Матеріали справи свідчать, що 14.03.2025 позивач (ПрАТ «СК «Універсальна») звернувся до страховика винної особи - ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» із заявою (претензією) № 25819/ІНС.ЛОУ від 14.03.2025 про виплату страхового відшкодування на суму 35 092,90 грн, проте, вказана заява була залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (26.09.2024) строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищував 7 років (з 2023 року), а отже, коефіцієнт фізичного зносу деталей вказаного автомобіля у даному випадку застосуванню не підлягає.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що огляд транспортного засобу проводився з порушенням вимог п. 5.2 вищевказаної Методики без залучення представника відповідача, що позбавило останнього надавати свої зауваження та забезпечити об'єктивність проведення огляду, оскільки виклик зацікавлених осіб на огляд пошкодженого транспортного засобу не є обов'язковим, а здійснюється у разі потреби (п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів), відтак, присутність останнього під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу не впливає на його об'єктивність.
Отже суд вважає, що доводи відповідача про те, що його не було викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, є необґрунтованими, відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що відсутність його представника під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у акті огляду та рахунку відомостей щодо визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом.
Так, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі рахунку СТО № ЕКС00003836 від 02.10.2024. на суму 35 092,90 грн.
Натомість відповідач, зазначаючи, що не погоджується із сумою стягнення, не надав доказів на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеної у рахунку СТО № ЕКС00003836 від 02.10.2024 та у страховому акті, на підставі яких позивач здійснив виплату страхового відшкодування, не навів обґрунтування, у чому полягає невідповідність наданих позивачем документів обставинам ДТП і пошкодженням, отриманим автомобілем (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 464/1937/16-ц).
З урахуванням викладеного заперечення відповідача проти позову є безпідставними та недоведеними.
Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи Серія ЕР № 219625433 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, перед страхувальником становить 160 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн, відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу становить 35 092,90 грн.
За таких обставин суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 35 092,90 грн.
Отже позов ПрАТ «СК «Універсальна» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, проти яких заперечував відповідач, вказавши про те, що їх розмір є необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи, наданим обсягом та часом наданих послуг.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Гусєва П.В. серії КС № 11030/10;
- ордеру серії АІ № 1800699 на надання правничої допомоги ПрАТ «СК «Універсальна» адвокатом Гусєвим П.В.;
- договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023, укладеної між ПрАТ «СК «Універсальна 2 та АО «Інс.Лоу.Груп»;
- додаткової угоди № 6 до вказаного договору, пунктом 2 якої встановлено, що за надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням клієнт зобов'язується оплатити гонорар у розмірі, визначеному до додатку 1 до додаткової угоди № 6, протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта;
- додатку № 1 до додаткової угоди № 6, яким передбачено розмір гонорару (винагороди) за розгляд даної справи у сумі 8 000,00 грн.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; ціну позову; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; розгляд цієї справи в суді не вимагає значного обсягу юридичної й технічної роботи; наявність відзиву відповідача, на який представник позивача підготував відповідь.
Таким чином суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 35 092,90 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9, ідентифікаційний код 20113829) страхове відшкодування в сумі 35 092 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто дві) грн 90 коп., судовий збір у сумі 2 442 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 09 вересня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.