ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2025Справа № 910/2151/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/2151/25
за позовом фізичної особи-підприємця Акімової Альони Андріївни;
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс";
про стягнення 6 552,00 грн.
Фізична особа - підприємець Акімова Альона Андріївна звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" безпідставно отримані кошти у розмірі 6 552,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з 24.02.2022 по 15.05.2022 безпідставно отримано кошти у розмірі 6 552,00 грн в якості орендної плати згідно умов договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця Акімової Альони Андріївни залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
05.03.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2151/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
19.03.2025 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову повністю.
25.03.2025 фізична особа - підприємець Акімова Альона Андріївна подала до господарського суду відповідь на відзив Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на позовну заяву.
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" подало 25.03.2025 до господарського суду заперечення на відповідь фізичної особи-підприємця Акімової Альони Андріївни на відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною (далі також - позивач, сторона-2) та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі також - відповідач, сторона-1) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2021-02/13 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, пр-т. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6,50 грн (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору, загальна ціна договору становить 199 290,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 33 215,00 грн.
За твердженням позивача, 6552,00 грн, які були сплачені позивачем у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у цей період позивач був звільнений від здійснення плати за договором на підставі рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 “Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX».
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 “Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX» не має зворотної дії і не розповсюджується на правовідносини сторін у період з 24.02.2022 по 31.03.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір є договором найму (оренди), оскільки предметом договору є надання за плату в експлуатацію (користування) майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, пр-т. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
30 березня 2022 року Київська міська рада прийняла рішення № 4551/4592 “Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX».
Згідно з 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 “Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX» (далі - Рішення КМР від 30.03.2022) відповідно до статей 327, 726, 762 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», законів України “Про столицю України - місто-герой Київ», “Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з метою забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану Київська міська рада вирішила встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством “Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством “Київтранспарксервіс».
Суд вказує, що об'єднана палата Касаційного господарського суду виснувала, що Рішення КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, тому воно має зворотну дію у часі і, відповідно, сторона-2 отримала право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022. На підтвердження цієї позиції свідчить рішення КМР від 18.05.2023 №6332/6373, яким внесено зміни до Рішення від 30.03.2022, а саме доповнено його пунктом 5 такого змісту: Нарахування за цим рішенням здійснюються, починаючи з 24.02.2022» (пункти 97 та 98 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23).
Пільги щодо плати суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених договорів з комунальним підприємством “Київтранспарксервіс», тривали до 15.05.2022. Так, 14.05.2022 Київська міська рада прийняла рішення № 4577/4618, яким виключила пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради № 4551/4592. Рішення Київської міської ради № 4577/4618 набрало чинності з 16.05.2022.
Суд встановив, що позивачем здійснено оплату за договором від 12.02.2021 № ДНП-2021-02/13 в повному обсязі за лютий 2022 та березень 2022 року.
На підтвердження цього додано до позову виписка з АТ «Сенс Банк» ФОП Акімової А.А. з відображенням розрахункових операцій з КП «Київтранспарксервіс» у період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 з відображенням «призначення» кожної операції.
З призначень транзакцій наданої виписки з АТ «Сенс Банск» вбачається, що оплати іноді здійснено у подвійному розмірі за оплату одразу двох договорів: ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 та ДНП -2021-03/05 від 09.03.2021.
Однак, за другим договором ДНП -2021-03/05 від 09.03.2021 зазначена сума оплати за машиномісце на день та кількість машиномісць на паркувальному майданчику у точності як і за договором ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021, тому сума подвоювалася рівно удвічі.
Виходячи за наданої виписки з АТ «Сенс Банк» вбачається, що ФОП Акімовою А.А. сплачено за договором ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 за лютий 2022 року такою транзакцією: 31.05.2022 у сумі 10192,00 грн. (з якої 5096,00 грн оплата за договором ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021).
За березень 2022 року ФОП Акімовою А.А. сплачено за договором ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 такими транзакціями:
1. 17.01.2023 сума 5000, 00 (призначення: «борг»);
2. 14.03.2023 сума 6284,00 (призначення «борг»);
В загальній сумі за березень 2022 року вийшло 11284, 00 грн, але як зазначалося вище, оплата враховувала платіж за двома договорами: ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 та ДНП -2021-03/05 від 09.03.2021, а саме: 5642, 00 грн за березень 2022 за договором ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 та 5642, 00 грн за березень 2022 за договором ДНП -2021-03/05 від 09.03.2021.
Крім того суд вказує, що відповідно до п. 4.8 договору, зарахування коштів, сплачених Стороною-2 на користь Стороні - 1 здійснюється у наступному порядку:
- в першу чергу погашаються штрафні санкції;
- в другу чергу погашається наявна заборгованість в порядку давності (від більш давньої до більш нової);
- в третю чергу погашається черговий платіж;
- в четверту чергу здійснюється зарахування авансової оплати за майбутніми платежами.
Виходячи з вищевказаного пункту договору, відповідач не звертаючи увагу на призначення платежу із зазначенням конкретного періоду оплати, погашає наявний борг саме у порядку, зазначеному п. 4.8 договору.
А відтак, виходячи з п. 4.8 договору, відповідачем зараховано оплату за лютий і березень 2022 року з таких транзакцій:
- 31.05.2022 сума 10920,00 грн;
- 29.06.2022 сума 10920 грн;
-03.08.2022 5824 грн.
Оскільки позивач був звільнений рішенням Київської міської ради від 30 березня 2022 року №4551/4592 з 24.02.2022 по 15.05.2022 від оплати за договором, то позивач не повинен був сплачувати кошти за вказаний період.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Оскільки, судом встановлено, що відповідачем без достатньої правової підстави утримуються грошові кошти у розмірі 6 552,00 грн і відповідач в добровільному порядку не повернув вищезазначені грошові кошти на рахунок позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) на користь фізичної особи-підприємця Акімової Альони Андріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 6 552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко