номер провадження справи 17/84/25
10.09.2025 Справа № 908/2085/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2085/25
за позовною заявою: виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8
про стягнення 131 465,25 грн
07.07.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 07.07.25 з вимогами виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (далі ВК Білгород-Дністровська МР) до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (далі ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору про закупівлю від 26.08.24 № 719 у розмірі 131 465,25 грн, а саме: 122 750,00 грн основного боргу, 122,75 грн пені та 8 592,50 грн штрафу.
07.07.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2085/25 між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 11.07.25 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2085/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
22.07.25 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 22.07.25, в якій представник позивача повідомляє суд про те, що у позивача відсутнє інше листування з відповідачем ніж те, що було подано з матеріалами позовної заяви.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 10.09.25 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 07.07.25 зазначає, що 26.08.24 між ВК Білгород-Дністровської МР (Замовник) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 719. Пунктом 1.1. договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити товар, згідно коду за ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти: Дизельне паливо (Евро 5) (талони або скетч-картки) в подальшому «Товар», на умовах, що викладені у цьому Договорі. Найменування, марка та кількість Товару вказується в специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною Договору. Постачальник здійснює поставку Товару шляхом передачі Замовнику талонів, які дають право отримати Товар в мережі автозаправних станцій по всій території України. Відпуск Товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі талонів на отримання Товару в асортименті та кількості, вказаних в цих талонах. Згідно специфікації на Товар, яка є додатком № 1 до Договору, Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку Товару в кількості 3500 л., з яких Постачальником на сьогоднішній день виконано умови договору лише на 1000 л. Відповідно до пункту 2.2. договору, ціна договору становить: 171 850,00 грн, у т.ч. ПДВ - 28 641, 67 грн. Приписами пункту 2.4. договору визначено, що Замовник здійснює оплату Постачальнику на протязі 10 (десяти) календарних днів після постачання товару згідно специфікації та видаткових накладних. Пунктом 2.5. договору визначено, що усі розрахунки за Договором проводяться у гривнях в безготівковій формі. На виконання пунктів 2.2., 2.4. та 2.5. договору, Замовником відповідно до видаткової накладної № 0010/0001951 від 26.08.24, платіжної інструкції від 03.09.24 здійснено 04.09.24 оплату за товар в кількості 3000 літрів дизпалива на суму 147 300, 00 грн та відповідно видаткової накладної № 0010/0001952 від 26.08.24, згідно платіжної інструкції від 02.09.24, здійснено 05.09.24 оплату за товар в кількості 500 літрів дизпалива на суму 24 550,00 грн, Тобто, Замовником своєчасно та у повному обсязі здійснено перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника за товар, що свідчить про належне виконання Постачальником умов договору. У відповідності до підпунктів «а», «в», «д» п. 5.2. договору, Постачальник зобов'язаний, з поміж іншого, передати Товар належної якості у власність Замовнику разом з усіма необхідними документами; повідомити Замовника про дату передачі Товару; нести всі ризики, яких може зазнати Товар до моменту належної її передачі представнику Замовника. Згідно із службовою запискою начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансів - головного бухгалтера Білгород-Дністровської МР від 15.04.25 № 5, з грудня 2024 р. мережа стаціонарних автозаправних станцій (АЗС), з якими укладено договір, припинила видачу палива за скетч-картами, з посиланням на те, що наразі відсутнє паливо. Враховуючи, що Замовник в повному обсязі та своєчасно сплатив кошти за Товар, тобто належно виконав умови Договору, вказане свідчить, що Постачальник порушив умови Договору та створив заборгованість за договором про закупівлю від 26.08.24 № 719 та не здійснив поставку товару в розмірі 2500 літрів на суму 122 750 грн. Крім того, Замовником нараховано штрафні санкції у відповідності до п. 6.2. договору у розмірі 122,75 грн пені та 8 592,50 грн штрафу. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору про закупівлю від 26.08.24 № 719 у розмірі 131 465,25 грн, а саме: 122 750,00 грн основного боргу, 122,75 грн пені та 8 592,50 грн штрафу.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 11.07.25 про відкриття провадження у справі № 908/2085/25 доставлені до електронного кабінету відповідача - 11.07.25 (17:50), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2085/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.08.24 між виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 719 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити товар, згідно коду за ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти: Дизильне паливо (Евро 5) (талони або скетч-картки) в подальшому «Товар», на умовах, що викладені у цьому Договорі. Найменування, марка та кількість Товару вказується в специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною Договору. Постачальник здійснює поставку Товару шляхом передачі Замовнику талонів, які дають право отримати Товар в мережі автозаправних станцій по всій території України. Відпуск Товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі талонів на отримання Товару в асортименті та кількості, вказаних в цих талонах.
Згідно із п. 1.2. договору, талони/скретч-картки повинні діяти до їх повного використання без строку придатності на талоні/скретч-картці. Заправка автотранспорту Замовника здійснюється на підставі бланків-дозволів Постачальника (Талони), встановленого Постачальником (або іншою стороною) зразка, які є документами обов'язкової звітності. Довіреною особою Покупця для взаємовідносин до даного договору щодо фактичного повернення Товару вважається будь-яка особа-пред'явник талонів Постачальника. Через мережу стаціонарних автозаправних станцій (АЗС) у м. Білгород-Дністровський та по всій території України.
Ціна договору становить: 171 850,00 грн, у т.ч. ПДВ - 28 641, 67 грн (п. 2.2. договору).
У відповідності до п. 2.3. договору, Замовник має право здійснювати оплату Товару як в повному обсязі, так і частинами, розмір яких визначається Замовником в односторонньому порядку, Оплата Товару вважається виконаною з моменту списання коштів з розрахункового рахунку Замовника.
Приписами пункту 2.4. договору визначено, що Замовник здійснює оплату Постачальнику на протязі 10 календарних днів після постачання Товару згідно специфікації та видаткових накладних. У випадку відсутності на розрахунковому рахунку Замовника бюджетного фінансування призначеного на оплату Товару, Замовник проводить оплату поставленого Товару протягом 10 календарних днів з дня надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця.
Пунктом 2.5. договору визначено, що усі розрахунки за Договором проводяться у гривнях в безготівковій формі.
Відповідно до п. 3.1. договору, місце поставки: 67701, Україна, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56.
Згідно із п. 3.2. договору, в період зазначений в п. 3.1. договору Замовник має право подати заявку на поставку частини Товару у строк зазначеній у заявці. Постачальник протягом 5 календарних днів з моменту отримання заяки здійснює поставку визначеного у ній частини Товару.
Приймання-передача Товару кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання Товару, при наявності документів, зазначених у п. 3.7. договору (п. 3.3. договору).
У відповідності до п. 3.4. договору, при виявленні представником Замовника невідповідності Товару вимогам договору або кількості Товару відвантажувальним документам. Постачальник за свій рахунок в термін до 3 календарних днів здійснює поставку Товару належної якості та кількості.
Пунктом 3.5. договору визначено, що датою поставки Товару (частин) вважається дата його отримання Замовником у місці постачання Товару з відміткою в накладній на відвантаження Товару та дата підписання акту приймання-передачі.
З Товаром Постачальник надає Замовнику (для резидента України): товарну накладну (п. 3.6. договору).
Згідно із п. 5.2. договору, зобов'язанням Постачальника, зокрема, є обовязок:
а) передати Товар належної якості у власність Замовнику разрм з усіма необхідними документами; ... в) повідомити Замовника про дату передачі Товару; г) при виявленні невідповідності Товару по кількості та якості технічним вимогам під час приймання-передачі Товару, за власний рахунок замінити такий Товар на відповідний, згідно з специфікацією; д) нести всі ризики, яких може зазнати Товар до моменту належної її передачі представнику замовника.
Підпунктом «а» п. 5.3. договору передбачено, що Замовник має право отримувати Товар належної якості та у порядку відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, а за прострочення понад 30 днів Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого Товару.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.24
Згідно із специфікацією на Товар, яка є додатком № 1 до договору, Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку Товару в кількості 3 500 л., а саме:
- дизельне паливо (Євро 5) для дизельного генератора у кількості 3 000 л. на загальну суму з ПДВ 147 300,00 грн;
- дизельне паливо (Євро 5) для службових авто у кількості 500 л. на загальну суму з ПДВ 24 550,00 грн. Всього з ПДВ 171 850,00 грн.
У відповідності до видаткових накладних від 26.08.24 № 0010/0001952, № 0010/0001951 та відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткових накладних, позивач отримав від відповідача:
- дизельне паливо (Євро 5) для дизельного генератора у кількості 3 000 л. на загальну суму з ПДВ 147 300,00 грн;
- дизельне паливо (Євро 5) для службових авто у кількості 500 л. на загальну суму з ПДВ 24 550,00 грн.
На виконання умов договору позивач, відповідно до платіжних інструкцій від 02.09.24 № 307 та № б/н, провів оплату за товар перерахувавши на рахунок відповідача 171 850,00 грн з ПДВ.
Згідно із службовою запискою начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансів - головного бухгалтера виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Фіголь Р.М. за вих. від 15.04.25 № 5, станом на 15.04.25 на обліку позивача знаходиться дизельне паливо в скретч-картках в об'ємі 2 500 літрів на загальну суму 122 750,00 грн.
За поясненнями позивача, Продавцем не виконуються умови договору в частині зобов'язань, щодо відпуску товару, а саме дизельного палива в скретч-картках в об'ємі 2 500 літрів на загальну суму 122 750,00 грн.
25.04.25 позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 24.04.25 № 02-29/1655, в якій секретар Білгород-Дністровської міської ради Олександр Скалозуб прохає відповідача виконати зобов'язання за договором про закупівлю від 26.08.24 № 719 шляхом забезпечення відпуску товару в мережі автомобільних заправ очних станціях на залишкову кількість товару в розмірі 2 500 літрів дизельного палива (Євро 5) або шляхом перерахунку коштів в розмірі 122 450,00 грн, що є еквівалентом 2 500 літрів дизельного палива (Євро 5).
Вказана претензія отримана представником відповідача 02.05.25, про що свідчить трекінг АТ «Укрпошта» за № 6770100280541.
Претензія позивача залишилась без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (в редакції чинній станом до 28.08.25), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані укладеним між сторонами договором про закупівлю від 26.08.24 № 719.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за договором про закупівлю від 26.08.24 № 719 виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за скретч-карти на суму 171 850,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.09.25.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 затв. Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання щодо видачі товару за талонами/скретч-картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 122 750,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене вказаною нормою матеріального права право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз наявних матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату в сумі 122 750,00 грн за Договором не повернув.
Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред'явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 122 750,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу 122,75 грн пені та 8 592,50 грн штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України) (в редакції чинній станом до 28.08.25).
Статтею 230 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (у відповідній редакції), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 6.2 Договору сторонами обумовлено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, а за прострочення понад 30 днів Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого Товару.
За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За змістом ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
Суд враховує, що у відповідності до п. 3.5 Договору, датою поставки Товару (частин) вважається дата його отримання Замовником у місці постачання Товару з відміткою в накладній на відвантаження Товару та дата підписання акту приймання-передачі.
Водночас, умовами Договору не встановлено конкретний строк поставки партій товару на підставі талонів/скретч-карток, фактично умови постачання - за талонами на АЗС Постачальника. Долучені позивачем до матеріалів справи скретч-карти на одержання товару на АЗС Постачальника терміну дії довірчого документу не містять.
Отже, початок періоду нарахування пені має визначатись з урахуванням семиденного строку з моменту отримання претензії
Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою невідкладно вжити заходи щодо забезпечення відпуску недоотриманого товару 25.04.25. Претензія отримана відповідачем 02.05.25.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зважаючи на отримання відповідачем претензії 02.05.25, семиденний термін виконання зобов'язання з дня отримання вимоги сплинув 09.05.25.
Таким чином періодом нарахування пені буде з 10.05.25 (наступний день після спливу семиденного строку з дня отримання претензії) по 08.06.25 включно (30 днів у відповідності до п. 6.2. договору).
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунок пені, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно.
Крім того, нормами п. 6.2. договору передбачено, що за прострочення понад 30 днів Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого Товару.
Перевіривши розрахунок штрафу, а саме 122 750,00 грн (сума основної заборгованості) х 7 % (розмір штрафу) = 8 592,50 грн, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно.
А тому, як наслідок стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 122,75 грн пені та 8 592,50 грн штрафу.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем талонами/скретч-картами, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в поному обсязі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.25 в розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 131 465,25 грн складає - 3 028,00 грн.
Поряд з цим, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що у справі № 908/2085/25 заявлено вимоги майнового характеру, а саме стягнення заборгованості у розмірі 131 465,25 грн, у розумінні Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).
Згідно із платіжною інструкцією від 01.07.25 № 240, позивач за розгляд позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2 423,00 грн.
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 0,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
А тому, вказана сума переплати судового збору в розмірі 0,60 грн має (може) бути повернуто позивачеві у випадку надходження до суду відповідного клопотання щодо повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,60 грн.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56, код ЄДРПОУ 04056799) - 122 750 (сто двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. основного боргу, 122 (сто двадцять дві) грн 75 коп. пені, 8 592 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн 50 коп. штрафу та 2 422 (дві тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.09.2025.
Суддя В.Л. Корсун