номер провадження справи 4/95/25
10.09.2025 Справа № 908/2034/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ПАК», (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12), представник позивача адвокат Циб Сергій Вікторович, ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД», (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3)
про стягнення 146 108,82 грн.
01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 01.07.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 01.07.2025, (вх. № 2214/08-07/25 від 02.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ПАК», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД», м. Вільнянськ Запорізького району Запорізької області про стягнення 146 108,82 грн. заборгованості за договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020, в тому числі 99 612,60 грн. основного боргу за поставлений товар, 21 022,58 грн. пені, 5 344,31 грн. 3 % річних та 20 129,33 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 справу № 908/2034/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2025, після усунення недоліків,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2034/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/95/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 05.11.2025.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 42, 162, 193 ГК України, договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 99 612,60 грн. основного боргу за поставлений товар, 21 022,58 грн. пені, 5 344,31 грн. 3 % річних та 20 129,33 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 39992949) є: 70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвалою суду від 15.07.2025 у справі № 908/2034/25 відповідачу запропоновано у строк до 01.08.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 15.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2034/25 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД» - 16.07.2025 о 19:25, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Моїсправи».
Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2034/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 15.07.2025 у справі №908/2034/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 14.08.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «І-ПАК», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 090120-02 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язании? передати Покупцю у власність Товар у кількості, за номенклатурою, цінами та у термін, передбачені видатковими накладними, а Покупець зобов'язании?? прии?няти і оплатити вартість Товару у термін, якии? передбачении?? цим Договором.
Згідно п. 1.3. Договору, загальна сума Договору складається з сум усіх оформлених у письмовіи? формі накладних і підписаних двома Сторонами.
Згідно п. 2.1. Договору, товар відвантажується Покупцю згідно заявок. Покупець направляє на адресу (по факсу чи електронною поштою) Постачальника письмові заявки на Товар із зазначенням асортименту, кількості та бажаноі? дати постачання. Постачальник зобов'язании? протягом робочого дня розглянути заявку і надати письмове підтвердження прии?няття заявки до виконання.
Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що ціна за кожну партію товару встановлюється згідно договірних цін з урахуванням ПДВ, діючих на момент поставки.
Розрахунки за товар здіи?снюються шляхом перерахування грошових коштів з р/рахунку Покупця на р/рахунок Постачальника на умовах 100 % відтермінування платежу на 30 (тридцять) календарних днів (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, пункт поставки товару за цим Договором є: Запорізька обл., м. Вільнянськ, пров. Алкорівськии?, буд. 3.
Згідно п. 4.3. Договору, у разі необхідності Покупець має право здіи?снити відвантаження товару шляхом самовивезення.
Пунктом 4.4. Договору, сторони обумовили, що передача (прии?мання-здача) товару здіи?снюється в пункті поставки, що вказано в п. 4.2, уповноваженими представниками Постачальника і Покупця та оформлюється шляхом підписання накладних. Датою поставки партіі? товару вказується дата в накладніи?.
Відповідно до п. 8.1 ДоговоруДоговір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не попередить про намір розірвати Договір, термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини сторін є триваючими, на виконання умов Договору, так зокрема, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 158 285,67 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:
- видаткова накладна № 739 від 27.09.2023 на суму 70945,80 грн.;
- видаткова накладна № 925 від 06.12.2023 на суму 19520,90 грн.;
- видаткова накладна № 983 від 25.12.2023 на суму 64044,89грн.;
- видаткова накладна № 687 від 13.09.2024 на суму 3 774,08грн.
Видаткові накладні скріплені печатками з боку Постачальника і Покупця.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 158 285,67грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 158 285,67грн. згідно договору, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору, за видатковими накладними за період з 27.09.2023 по 13.09.2024, сплачений частково, а саме в сумі 58673, 07 грн.
Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 99 612,60 грн. (158 285,67 грн.- 58673, 07 грн.) основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня в розмірі 21 022,58 грн., 5 344,31 грн. 3 % річних та 20 129,33 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту п. 3.2 Договору вбачається, що сторонами узгоджено, що Розрахунки за товар здіи?снюються шляхом перерахування грошових коштів з р/рахунку Покупця на р/рахунок Постачальника на умовах 100 % відтермінування платежу на 30 (тридцять) календарних днів.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020 становить 99 612,60 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 99 612,60 грн. заборгованості за договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 3.3 Договору, яким сторони визначили, що за за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець має сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором поставки №090120-02 від 09.01.2020 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020 становить 21 022,58 грн., яка розрахована за загальний період з 28.10.2023 по 25.07.2025 по кожній видатковій накладній.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку розміру пені.
Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 20976,12 грн.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 20976,12 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 090120-02 від 09.01.2020, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в розмірі 5 344,31 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 28.10.2023 по 25.06.2025 по кожній видатковій накладній.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку розміру 3 % річних.
Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 5 344,60грн.
Проте, оскільки спір вирішується судом в межах заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 344,31 грн. 3 % річних.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 20 129,33 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період листопада 2023 - травень 2025 року, за кожною видатковою накладною.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 20 129,33 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача 99 612,60 грн. основного боргу за поставлений товар, 20976,12грн. пені, 5 344,31 грн. 3 % річних та 20 129,33 грн. інфляційних втрат.В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору № 01/06-18 про надання правничої допомоги від 18.06.2025, який укладено між Адвокатським об'єднанням «Фундація Права» (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І-ПАК»(Клієнт), копію Додаткової угоди №1 від 18.06.2025 до цього договору.
За змістом додаткової угоди №1 сторони вирішили, що Адвокатське об?єднання надає клієнту правничу допомогу за договором відь18.06.2025 року №01/06-18, у вигляді окремого замовлення, зміст якого складає:
1.1. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю «Алтрейд-ЛТД» за договором поставки від 09.01.2020 №090120-02;
2. Вартість гонорару за надання правничої допомоги згідно п. 1 даної додаткової угоди складає 5 000 (п?ять тисяч гривень) грн. 00 коп. та підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвокатського об?єднання протягом трьох днів з моменту підписання даної додаткової угоди.
До позовної заяви також додана платіжна інструкція № 11696 від 20.06.2025 про перерахування ТОВ «І-ПАК» на рахунок АО «Фундація Права» суми 5000,00 грн. з призначенням платежу: «За надання правнiчоі? допомоги згiдно додатковоі? угодi №1 до договору вiд 18.06.2025р. 01/06-18 без ПДВ».
Дослідивши зміст наданої АО «Фундація Права» професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Додатковій угоді №1 від 18.06.2025 згідно Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/06-18 від 18.06.2025, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/06-18 від 18.06.2025, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно заявленим позовним вимогам.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ПАК», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД», Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД», (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3, ідентифікаційний код 39992949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ПАК», (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12, ідентифікаційний код 39436403) 99 612 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 20976 (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 12 коп. пені, 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 31 коп. 3 % річних, 20 129 (двадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одну) грн. 63 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 10» вересня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.