номер провадження справи 3/124/25
10.09.2025 Справа № 908/2037/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ЗАПОРІЗЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ (просп. Соборний, 75, оф. 226, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 20508338)
до відповідача: ПІДПРИЄМСТВА ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН «АГРОПРИСТАНЬ» ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ «ВЕЛІД» (вул. ПЕРЕМОГИ, будинок 129, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 36904419)
про розірвання договору та стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
02.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ЗАПОРІЗЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ до відповідача ПІДПРИЄМСТВА ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН «АГРОПРИСТАНЬ» ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ «ВЕЛІД» (скорочене найменування - ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» про розірвання договору №04/18 від 20.11.2018 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, укладений з ЗАПОРІЗЬКИМ ОБЛАСНИМ ВІДДІЛЕННЯМ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ та ПІДПРИЄМСТВОМ ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН «АГРОПРИСТАНЬ» ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ «ВЕЛІД» та стягнення штрафу за не створення восьми робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 232 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 справу №908/2037/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 03.07.2025 позовну заяву ЗАПОРІЗЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі з доказами такої оплати в сумі 6508,00 грн.
10.07.2025 від ЗАПОРІЗЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано докази сплати судового збору в розмірі 6508,00 грн. Судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2037/25 та присвоєно справі номер провадження 3/124/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. ПЕРЕМОГИ, будинок 129, м. Запоріжжя, 69035.
Копію ухвали суду від 14.07.2025, надіслану відповідачеві поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача 30.07.2025, повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Окрім цього, 04.08.2025 судом повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади в мережі «Інтернет».
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Агропристань» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «ВЕЛІД», про розірвання договору та стягнення штрафу за не створення восьми робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 232 000,00 грн.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором № 04/18 від 20.11.2018 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, а саме не збереження створених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 8 працівників. Внаслідок чого, Позивач, враховуючи умови п. 5.1 договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення штраф у розмірі 232 000,00 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про розірвання договору № 04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.11.2018 та стягнення штрафу у розмірі 232 000,00 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування при вирішенні даного спору, є встановлення обставин, які можуть свідчать про порушення умов спірного договору та є підставою для його розірвання в судовому порядку, а також наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення умов договору у вигляді штрафу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
20.11.2018 між Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (Відділення фонду) та Підприємством об'єднання громадян «Агропристань» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «ВЕЛІД» (Отримувач) укладено Договір № 04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, відповідно до п. 1.1. якого Відділення фонду в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Отримувачу допомогу (далі - фінансова допомога) у розмірі 2 900 000,00 грн на безповоротній основі, а Отримувач зобов'язується використати її за цільовим призначенням на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2.1., 2.3. договору передбачено, що фінансова допомога надається отримувачу з метою створення 12 додаткових робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на умовах технічного переоснащення виробництва до техніко-економічних обґрунтувань отримувача і кошторису витрат (Додаток № 1).
Строки, протягом яких Отримувач зобов'язаний працевлаштувати осіб з інвалідністю на робочі місяця, призначені для їх працевлаштування, та створені отримувачем згідно умов цього договору, визначаються у графіку працевлаштування осіб з інвалідністю (Додаток № 2).
Строки, протягом яких отримувач зобов'язаний ввести в експлуатацію обладнання, закуплене за кошти відділення фонду, визначаються у графіку введення в експлуатацію обладнання (Додаток № 3).
Відповідно до п. 3.1. договору фінансова допомога надається Відділенням фонду за рахунок коштів державного бюджету в безготівковій формі шляхом перерахування їх на рахунок Отримувача, відкритий в установленому порядку в територіальних органах Державної казначейської служби України, відповідно до графіку перерахування грошових коштів фінансової допомоги (Додаток № 4).
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що у разі нецільового використання Отримувачем фінансової допомоги або її частини, чи створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у меншій кількості, ніж передбачено умовами цього договору чи недотримання графіку працевлаштування осіб з інвалідністю, виявлені суми нецільового використання, проіндексовані з урахуванням встановленого рівня інфляції, підлягають поверненню до державного бюджету за вимогою відділення фонду з урахуванням вимог чинного законодавства.
За не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або створення їх у меншій кількості, ніж передбачено умовами цього договору, чи недотримання Отримувачем графіку працевлаштування осіб з інвалідністю, отримувач за вимогою відділення фонду сплачує до державного бюджету штраф у розмірі 29 000,00 грн, із розрахунку 0,01 % від суми наданої фінансової допомоги, за кожну непрацевлаштовану особу з інвалідністю, або одне не створене робоче місце.
При встановленні фактів нецільового використання коштів фінансової допомоги Отримувач повертає суму нецільового використання кошти фінансової допомоги на рахунок Відділення фонду відкритий в територіальних органах Державної казначейської служби України та до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях, застосовуються стягнення відповідно до закону.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання отримувачем своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається виконаним у разі коли відділенням фонду вивчено і позитивно оцінено результати виконання договору, отримувачем створені робочі місця для осіб з інвалідністю у кількості, передбаченій у п. 2.1. цього договору та на них працевлаштовані особи з інвалідністю, з якими в установленому порядку укладені трудові договори (п. 7.1. договору).
Сторонами підписані наступні додатки до договору: № 1 Кошторис витрат на загальну суму 2 900 000,00 грн; № 2 Графік працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до якого: квітень 2019 - 4 особи (оператор лінії у виробництві харчової продукції); травень 2019 - 3 особи (підсобний робітник); червень 2019 - 4 особи (менеджер з продажу); червень 2019 - 1 особа (офіс-менеджер); № 3 Графік введення в експлуатацію обладнання - квітень 2019 Автоматична лінія розливу олії рослинної; №4 Графік перерахування грошових коштів фінансової допомоги - 30.11.2018.
08.04.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою додатки № 2 та № 3 викладені у новій редакції, а саме: № 2 Графік працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до якого: квітень 2019 - 3 особи (оператор лінії у виробництві харчової продукції, менеджер з продажу, офіс менеджер); травень 2019 - 4 особи (2 - підсобний робітник, 2 оператор лінії у виробництві харчової продукції); червень 2019 - 4 особи (менеджер з продажу); червень 2019 - 4 особи (3 менеджер з продажу, 1 підсобний робітник, 1 оператор лінії у виробництві харчової продукції). № 3 Графік введення в експлуатацію обладнання - травень 2019 Автоматична лінія розливу олії рослинної.
28.11.2018 затверджено План використання бюджетних коштів на 2018 рік.
Згідно витягу за 27.11.2018 ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» Відділенням фонду перераховані кошти в сумі 2 900 000,00 грн.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №908/1521/20 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Підприємства об'єднання громадян «Агропристань» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «ВЕЛІД».
У вказаному рішенні суду також було встановлено створення ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до умов Договору №04/18 від 20.11.2018 у встановленій кількості та у строки, передбачені відповідним графіком.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Відповідно до Акту документальної невиїзної перевірки по договору №04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.11.2018, яка проводилась позивачем у період з 15.12.2021 по 31.12.2021, за період з 09.10.2020 по 01.08.2021, встановлено недотримання Відповідачем: п. 4.2.3 договору, а саме встановлено, що обладнання знаходиться в умовах складською зберігання та незадіяне в виробництві, відповідно не використовується у відповідності до керівництва з експлуатації, технічних умов; п. 4.2.5 договору (збереження створених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю) недотримані - 8 посад не збережено.
Акту документальної невиїзної перевірки по договору №04/18 складено в двох екземплярах та підписано зі сторони Відділення фонду (позивача) - головним бухгалтером Абрамович О.М., та зі сторони ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» (Відповідача у справі) - Мельник А.В. (без зазначення посади та повноважень на підписання вказаного акту).
Зі сторони ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» акт підписаний 14.02.2022 із запереченнями (копії заперечень до матеріалів справи сторонами не надані).
05.06.2025 на адресу Відповідача Позивачем був спрямований лист №02-91/794 вимогою у строк до 25.06.2025 сплатити Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штраф у розмірі 232 000,00 грн, за не працевлаштування 8 осіб з інвалідністю.
Доказів отримання листа відповідачем, як і доказів виконання відповідачем вимоги про сплату штрафу, матеріали справи не містять.
Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Позовної вимоги про розірвання договору.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов Договору № 04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі Позивач надав Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 2 900 000,00 грн на безповоротній основі з метою створення 12 додаткових робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на умовах технічного переоснащення виробництва відповідно до техніко-економічних обґрунтувань (п. п. 1.1., 2.1. договору).
Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що Отримувач зобов'язаний виконувати належним чином умови цього договору.
Відповідно до п. 4.2.5 договору Отримувач зобов'язаний забезпечити збереження створених за рахунок коштів Відділення Фонду робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом трьох років з дати завершення виконання умов Договору та забезпечити виплату заробітної плати працевлаштованим особам з інвалідністю не нижче мінімального розміру встановленого законодавством.
Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання отримувачем своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається виконаним у разі коли відділенням фонду вивчено і позитивно оцінено результати виконання договору, отримувачем створені робочі місця для осіб з інвалідністю у кількості, передбаченій у п. 2.1. цього договору та на них працевлаштовані особи з інвалідністю, з якими в установленому порядку укладені трудові договори (п. 7.1. договору).
Доказів припинення, розірвання або визнання недійсним договору матеріали справи не містять. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою (тобто, статтею 651 ЦК України). Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Заявляючи позовну вимогу про розірвання договору позивач посилається в позовній заяві на правову норму - ст. 651 ЦК України, та в якості доказу істотного порушення договору відповідачем надано Акт документальної невиїзної перевірки по договору №04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.11.2018, яка проводилась позивачем у період з 15.12.2021 по 31.12.2021, за період з 09.10.2020 по 01.08.2021.
Вказаним актом встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме пункту 4.2.3 та 4.2.5. договору, але про жодну шкоду для позивача в акті перевірки не вказано, як і не вказано про наявність збитків чи упущеної вигоди.
Крім того, суд враховує, що вказаний акт перевірки підписано представником відповідача із запереченнями, які позивачем до матеріалів справи не додані, що унеможливлює встановлення судом дійсних причин та наслідків порушення відповідачем умов договору.
Інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У даному випадку, з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів покладається на позивача.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані в Акті документальної невиїзної перевірки по договору №04/18 порушення умов договору є істотними, та що позивач у значній мірі був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору №04/18 від 20.11.2018 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, укладеного між ЗАПОРІЗЬКИМ ОБЛАСНИМ ВІДДІЛЕННЯМ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ та ПІДПРИЄМСТВОМ ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН «АГРОПРИСТАНЬ» ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ «ВЕЛІД».
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що у разі нецільового використання Отримувачем фінансової допомоги або її частини, чи створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у меншій кількості, ніж передбачено умовами цього договору чи недотримання графіку працевлаштування осіб з інвалідністю, виявлені суми нецільового використання, проіндексовані з урахуванням встановленого рівня інфляції, підлягають поверненню до державного бюджету за вимогою відділення фонду з урахуванням вимог чинного законодавства.
За не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або створення їх у меншій кількості, ніж передбачено умовами цього договору, чи недотримання Отримувачем графіку працевлаштування осіб з інвалідністю, отримувач за вимогою відділення фонду сплачує до державного бюджету штраф у розмірі 29 000,00 грн, із розрахунку 0,01 % від суми наданої фінансової допомоги, за кожну непрацевлаштовану особу з інвалідністю, або одне не створене робоче місце.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З Акту документальної невиїзної перевірки по договору № 04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.11.2018, яка проводилась позивачем у період з 15.12.2021 по 31.12.2021, за період з 09.10.2020 по 01.08.2021 вбачається, що в період лютий 2021, березень 2021 не збережено 2 посади (звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 );
З квітня 2021 (звільнено впродовж квітня наступних працівників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) не збережено 2 посади + 4 посади = 6 посад;
З травня 2021 не збережено 6 посад + 1 посада (звільнення - ОСОБА_7 звільнено з 19.07.2021) = 7 посад;
З липня 2021 не збережено 7 посад + 1 посада (звільнено ОСОБА_8 (підсобний робітник) звільнено з посади з 31.08.2021) = 8 посад.
У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі п. 5.1 договору, Позивачем на Відповідача покладено відповідальність у вигляді сплати штрафу за не працевлаштування 8 осіб з інвалідністю у розмірі 232 000,00 грн (29 000,00 грн х 8 осіб).
При цьому суд враховує, що пунктом 4.2.5 Договору передбачено обов'язок для Відповідача забезпечити збереження створених за рахунок коштів Відділення Фонду робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом трьох років з дати завершення умов Договору та забезпечити виплату заробітної плати працевлаштованим особам з інвалідністю не нижче мінімального розміру встановленого законодавством.
Однак пунктом 5.1 договору не встановлено застосування штрафних санкцій за не збереження створених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом трьох років. Обов'язок Відповідача щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, працевлаштування на них осіб з інвалідністю в строки згідно з графіком працевлаштування осіб з інвалідністю передбачений п. 4.2.4, а не п. 4.2.5 Договору, на який посилається Позивач.
Таким чином, суд висновує, що штрафні санкції, зазначені в п. 5.1 Договору за неналежне виконання обов'язків, передбачених п. 4.2.4 Договору (не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; створення їх у меншій кількості, ніж передбачено умовами Договору; недотримання графіку працевлаштування осіб з інвалідністю), не можуть бути застосовані до Відповідача, оскільки таке порушення відсутнє в акті документальної невиїзної перевірки за період з 09.10.2020 по 01.08.2021.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2021 по справі №908/1521/20 було встановлено створення ПОГ «АГРОПРИСТАНЬ» ВГОІ «ВЕЛІД» робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до умов Договору № 04/18 від 20.11.2018 в строки, передбачені відповідним графіком.
Отже, судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, було встановлено відсутність порушення з боку Відповідача умов Договору №04/18 від 20.11.2018.
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги те, що ані умовами Договору №04/18 від 20.11.2018, ані законом не передбачено застосування до Відповідача правових наслідків у вигляді неустойки за порушення п. 4.2.5 Договору, суд вважає, що стягнення штрафних санкцій (застосування яких передбачено виключно за порушення п. 4.2.4 Договору) є безпідставним.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №04/18 від 20.11.2018 (а.с.6-15), наказом міністерства соціальної політики України №1558 від 22.10.2018 (а.с.16), Акт документальної невиїзної перевірки по договору №04/18 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.11.2018 (а.с.17-18), вимога від 05.06.2025 №02-91/794 (а.с.19).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим у позові слід відмовити через необґрунтованість.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 10.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич