номер провадження справи 24/103/25
27.08.2025 Справа № 908/2141/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/2141/25
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі» (69091 м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов»,137 ЄДРПОУ 32121458)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок “Калина» (69063, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 2 нежитлове приміщення X, ЄДРПОУ 13623211)
про стягнення 2076,63 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок “Калина» про стягнення з відповідача суми грошової заборгованості в розмірі 2076,63 грн за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води № 71200012 від 01.11.2021 за період 01 листопада 2021 року - 30 вересня 2022 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2141/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення X по вул. Руставі, буд. 2 у м. Запоріжжя на підставі Договору купівлі - продажу від 20.11.2012. Нарахування на приміщення споживача ТОВ «Торговий будинок «Калина» за вказаний період виконувались за послугу функціонування ГВ та за абонентське обслуговування. 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Отже, станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 71200012 про надання послуги з постачання гарячої води за адресою: м.Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 2 між позивачем та ТОВ Торговий Будинок «Калина» з 01 листопада 2021 року є укладеним. Позивачем, за період з 01.11.2021 по 30.09.2022 нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 2076,63 грн, однак зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідачем не виконано, що стало підставою звернення до суду з вимогами про стягнення 2076,63 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2141/25 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/103/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.07.2025.
Ухвалою суду від 24.07.2025 розгляд справи відкладено на 27.08.2025 у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 27.08.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач в судове засідання не прибув, просив суд провести судовий розгляд даної справи без участі представника позивача.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Ухвала суду від 17.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2141/25 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 18.07.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2141/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В засіданні 27.08.20025 судом справу розглянута та прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Концерн “Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну “Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
Відносини між споживачами та виконавцями послуг з постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (надалі - Закон №2189-VIII), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» від 11.12.2019 №1182 (надалі - Правила №1182) та Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика №315)
ТОВ «Торговий Будинок «Калина» є власником нежитлового приміщення X по вул. Руставі, буд. 2 у м. Запоріжжя на підставі Договору купівлі-продажу від 20.11.2012.
Відповідно до п.15 Правил №1182 обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно Методики №315.
Функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання - це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнані внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання.
Позивач зазначає, що нарахування на приміщення споживача ТОВ ТБ «Калина» за спірний період виконувались за послугу функціонування ГВ та за абонентське обслуговування.
До житлового будинку по вул. Руставі, 2 прокладений циркуляційний трубопровід зовнішніх мереж гарячого водопостачання.
Відповідно, Концерном «МТМ» здійснюються нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування системи гарячого водопостачання за адресою вул. Руставі, 2 у відповідності до Правил №1182 та вимог Методики №315.
Раніше до внесених змін в Методику №315, функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання приймалось як частка від загального обсягу теплової енергії, витраченої на ГВП в січні попереднього опалювального періоду, для систем:
із рушникосушарками при приготуванні гарячої води у будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 15 %;
без рушникосушарок при приготуванні гарячої води у будівлі в разі її постачання у розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 7 %;
з рушникосушарками при приготуванні гарячої води за межами будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 9 %;
без рушникосушарок при приготуванні гарячої води за межами будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 3 %.
З січня 2022 року обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання, за наявності циркуляції, визначається - як частка від обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, спожитої будівлею/будинком у поточному місяці - 20 %.
Опалювальна площа житлового будинку № 2 по вул. Руставі, яка прийнята для розрахунку за функціонування гарячого водопостачання, складає 3360,8 кв.м. (опалювальна площа приміщень будинку, у яких є підвід трубопроводів гарячого водопостачання в приміщення).
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном “Міські теплові мережі» з ТОВ «Торговий будинок «Калина» укладено типовий індивідуальний договір № 71200012 про надання послуги з постачання гарячої води (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 2.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 73202751 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Позивачем, за період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2022 року нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 2314,61 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сформовані та надіслані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги (детальна інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання гарячої води міститься в матеріалах справи).
В рахунках на оплату спожитої послуги, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо площі будинку/будівлі, кількості спожитої гарячої води, одиниця виміру та ціни за 1 куб.м гарячої води.
Таким чином, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того, споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За період з листопада 2021 по вересень 2022 року відповідач не здійснив у повному обсязі оплати за отримані послуги, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 076,63 грн за вказаний період, що стало підставою звернення позивач до суду з даним позовом.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.4 ст. 319 Цивільного Кодексу України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 5 п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон України) співвласник багатоквартирного будинку це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України одним з основних зобов'язань співвласника багатоквартирного будинку є забезпечення належного утримання та належного санітарного, технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТБ Калина» є власником нежитлового приміщення X за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд.2, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На виконання пункту 5 Договору, Концерн “МТМ» надав послугу з постачання гарячої води відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 2, в період листопад 2021 року - вересень 2022 року на загальну суму 2314,61 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості.
Позивачем сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату, в яких міститься вичерпна інформацію щодо кількості наданих послуг, вартості та наявної заборгованості.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Концерну “Міські теплові мережі» не надав, тобто фактично погодився з кількістю наданих послуг та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідний період.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував. не надав належних та допустимих доказів виконання у повному обсязі взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги за період з 01.11.2021 по 30.09.2022 в сумі 2076,63 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» (вул. Руставі, буд. 2, прим. № Х, м. Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13623211) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_1 , філія - АТ “Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) основного боргу за надані послуги з постачання гарячої води в розмірі 2076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 63 коп.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» (вул. Руставі, буд. 2, прим. № Х, м. Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13623211) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , Банк: ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.09.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян