майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/571/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
за участю секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНО СІСТЕМ"
про стягнення 3 241 129,10грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Гарбар К.Г. - адвокат, ордер серія АМ №1127311 від 29.04.2025
від відповідача: не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
Акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод" (далі - позивач, АТ "Малинський каменедробильний завод") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНО СІСТЕМ" (далі - відповідач, ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ") про стягнення 3 550 866,40грн заборгованості, з яких: 3 241 129,10грн основного боргу, 55 515,10грн 3% річних, 254 222,20грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 05.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/571/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2025.
Ухвалою суду від 28.05.2025 підготовче засідання відкладено на 24.06.2025.
Ухвалою суду від 24.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 14.07.2025.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято до розгляду клопотання АТ "Малинський каменедробильний завод" вх.№8205/25 від 26.06.2025, яке фактично є клопотанням про зміну предмету позову в частині зміни періоду нарахувань 3% річних та інфляційних втрат у період з 08.11.2024 по 05.06.2025 на суму 3 241 129,10грн та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих змін. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу №906/571/25 до судового розгляду по суті на 08.09.2025.
Відповідач повноважного представника у судове засідання 08.09.2025 не направив, про час та місце розгляду даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
24.07.2025 на адресу суду повернулося неврученим поштове відправлення, згідно з яким на юридичну адресу ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" направлялась ухвала суду від 14.07.2025 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.87-90).
Також про розгляд даної справи ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" повідомлялось шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України (а.с.85).
Крім того, ухвала суду від 14.07.2025 направлялася на поштову адресу керівника відповідача - Ткачука М.Я.
З огляду на те, що явка сторін в судове засідання 08.09.2025 обов'язковою не визнавалась, а неявка відповідача, який належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, згідно ст.202 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2025 при розгляді справи по суті підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням клопотання АТ "Малинський каменедробильний завод" від 26.06.2025 з підстав, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 08.09.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару (граніту) за видатковою накладною №912 від 01.10.2024 на загальну суму 5 139 584,80грн в частині сплати 3 241 129,10грн основного боргу. У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 55 515,10грн 3% річних та 254 222,20грн інфляційних втрат (а.с.1-3).
Відповідач відзиву на позов не надав, відтак не скористався процесуальними правами на подання заперечень щодо викладених обставин.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
АТ "Малинський каменедробильний завод" на підставі видаткової накладної №912 від 01.10.2024 передано у власність ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" 128 489,62 тон граніту Пинязевицького родовища на загальну суму 5 139 584,80грн (а.с.6).
Згідно протоколу перевірки електронного цифрового підпису, дана видаткова накладна підписана зі сторони ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" - 07.11.2024 (на звороті а.с.65).
Відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 898 455,70грн, згідно з платіжними інструкціями: №220 від 08.11.2024 на суму 10 455,70грн, №221 від 11.11.2024 на суму 460 000,00грн, №224 від 12.11.2024 на суму 410 000,00грн, №226 від 13.11.2024 на суму 230 000,00грн, №228 від 14.11.2024 на суму 433 000,00грн та №229 від 18.11.2024 на суму 355 000,00грн (а.с.7-12).
Згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, станом на 28.02.2025, за реалізацію товару за видатковою накладною №912 від 01.10.2024 на загальну суму 5 139 584,80грн, відповідачем сплачено на користь позивача лише 1 898 455,70грн (а.с.13-15).
Позивач направив на поштову адресу відповідача та його керівника претензію №84 від 04.04.2025 з проханням погасити суму заборгованості у розмірі 3 241 129,10грн за поставлену позивачем продукцію у найкоротший строк - не пізніше 3 днів з моменту отримання претензії (а.с.16-17; докази направлення а.с.18-24).
Згідно відстеження за трек-номерами, претензія повернулася позивачу неврученою (а.с.21-22).
Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення, що стало підставою для звернення АТ "Малинський каменедробильний завод" до суду з позовом до ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" про стягнення з відповідача 3 241 129,10грн основного боргу, 55 515,10грн 3% річних, 254 222,20грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами частини 1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу 128 489,62 тони граніту Пинязевицького родовища на загальну суму 5 139 584,80грн, що підтверджується видатковою накладною №912 від 01.10.2024.
Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти з призначенням платежу "оплата за граніт Пинязевицького родовища" у загальному розмірі 1 898 455,70грн, згідно з платіжними інструкціями: №220 від 08.11.2024 на суму 10 455,70грн, №221 від 11.11.2024 на суму 460 000,00грн, №224 від 12.11.2024 на суму 410 000,00грн, №226 від 13.11.2024 на суму 230 000,00грн, №228 від 14.11.2024 на суму 433 000,00грн та №229 від 18.11.2024 на суму 355 000,00грн.
Крім того, згідно акту звірки взаємних розрахунків за реалізацію товару за видатковою накладною №912 від 01.10.2024 на загальну суму 5 139 584,80грн, відповідачем сплачено лише 1 898 455,70грн (а.с.13-15).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачу претензію №84 від 04.04.2025 у якій вимагав сплатити суму заборгованості у розмірі 3 241 129,10грн за поставлену продукцію. Однак дана вимога повернулася позивачу неврученою від відповідача.
Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб, шляхом підписання електронним цифровим підписом позивачем 06.11.2024, а відповідачем - 07.11.2024 видаткової накладеної №912 від 01.10.2024, яка містить найменування товару, його ціну, а також реквізити сторін, засвідчена електронними печатками товариств (а.с 65) та підтверджує прийняття відповідачем саме такого товару і в тій кількості, що визначена у вказаній видатковій накладній.
Тобто, між АТ "Малинський каменедробильний завод" та ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають з договору поставки до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язань, а також положення параграфу розділу ІІІ глави 54 Цивільного Кодексу України.
Згідно частини 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, видаткова накладна №912 від 01.10.2024 підписана зі сторони ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" - 07.11.2024 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо підписання видаткової накладної, прийняття відповідачем поставленого позивачем товару, часткову оплату отриманого товару, засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
У матеріалах справи відсутня інформація про узгодження між сторонами домовленості щодо строку оплати за поставлений товар, тому, у даному випадку застосовуються положення частини 1 статті 692 ЦК України, згідно якої відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття.
Відповідно, строк оплати товару за видатковою накладною №912 від 01.10.2024, яка підписана відповідачем 07.11.2024, є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем 3 241 129,10грн основного боргу за видатковою накладною №912 від 01.10.2024, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 241 129,10грн основного боргу за видатковою накладною №912 від 01.10.2024 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню судом.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань, позивач заявив до стягнення 55 515,10грн 3% річних та 254 222,20грн інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості 3 241 129,10грн у період з 08.11.2024 до 05.06.2025.
У клопотанні від 26.06.2025 позивач посилається на те, що до позовної заяви додано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахування яких проведено починаючи з 02.10.2024. Однак згідно поданих до суду доказів, підписання відповідачем видаткової накладної №912 від 01.10.2024, шляхом накладення електронного підпису через програму "MeDoc" відбулося - 07.11.2024, отже враховуючи вимоги ст.692 ЦК України, обов'язок щодо сплати виник у відповідача з 08.11.2024. Виходячи з вищевикладеного, позивач надав новий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 08.11.2024 до 05.06.2025. Зазначає, що сума 3% річних та інфляційних втрат, згідно нового розрахунку є більшою, ніж та, яка була заявлена в позовній заяві. Однак позивач не бажає збільшувати позовні вимоги, а тому просить суд стягнути з відповідача заявлену в позовній заяві суму боргу, а саме: 3 241 129,10грн основної заборгованості, 55 515,10грн 3% річних та 254 222,20грн інфляційних втрат (а.с.75).
Відповідно до частини 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості у розмірі 3 241 129,10грн у період з 08.11.2024 до 05.06.2025, встановив що вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 515,10грн 3% річних та 254 222,20грн інфляційних втрат, розраховані в межах заявленої суми, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ "Малинський каменедробильний завод" про стягнення з ТОВ "ІНТЕРНО СІСТЕМ" 3 241 129,10грн основного боргу, 55 515,10грн 3% річних та 254 222,20грн інфляційних втрат за видатковою накладною №912 від 01.10.2024 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
При зверненні до господарського суду з даним позовом, позивачем сплачено 42 610,40грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №39 від 29.04.2025.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі згідно прийнятого до судом розгляду клопотання позивача від 26.06.2025, відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача покладається 42 610,40грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд".
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНО СІСТЕМ" (Україна, 11601, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Грушевського, будинок 11; код ЄДРПОУ 42605960) на користь Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Україна, 11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; код ЄДРПОУ 04011905):
- 3 241 129,10грн основного боргу,
- 55 515,10грн 3% річних,
- 254 222,20грн інфляційних втрат,
- 42 610,40грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.09.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - позивачу - електронний кабінет,
2 - відповідачу (код ЄДРПОУ 42605960; 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, м.Малин, вул.Грушевського, буд.11) - (рек.)
та керівнику - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).