вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2898/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185)
про стягнення 106 313 грн. 13 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2987/25 від 12.06.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" про стягнення 122 006 грн. 63 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006.
Також просить судові витрати у справі покласти на відповідача.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається, Дніпровська міська рада зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (вх.зз-49/25 від 03.06.2025) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у якій просить накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (ідентифікаційний код 39760185), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (ідентифікаційний код 39760185), в межах суми стягнення в розмірі 122 006 грн. 63 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№зз-49/25 від 03.06.2025) - задоволено, постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), в межах суми стягнення в розмірі 122 006 (сто двадцять дві тисячі шість) грн. 63 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.
У подальшому позивачем подано заяву (вх.№27323/25 від 24.06.2025) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 17.06.2025.
Суд зауважує, що до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано уточнену позовну заяву.
Як вбачається, у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач, окрім іншого, зазначає, що на час усунення встановлених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі №904/2898/25 недоліків позовної заяви, було здійснено перерахунок коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, яка на сьогодні становить 106 313 грн. 13 коп., що підтверджується долученим розрахунком суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави в період 26.07.2024 - 29.05.2025 та просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 106 313 грн. 13 коп. набутих відповідачем без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025, з урахуванням ухвали від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 24.06.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 25.06.2025 о 07:59 год. (а.с. 171).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 09.06.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 08.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, земельна ділянка площею 0,1498 га з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006, яка розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський (колишнє найменування - проспект Газети "Правда") 1-Б, є сформованою. Цільове призначення земельної ділянки: 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" 28.03.2017 зареєстровано право власності на автозаправну станцію, загальною площею 21,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 1Б; опис об'єкта: автозаправна станція, у т.ч. будівля операторської літ. А-1, загальною площею 21,7 кв.м., навіс літ Б, резервуарний парк №1-4, очисні споруди № 5-8, колонки №10,11, рекламний стенд № 9, мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) (Інформаційна довідка від 22.05.2025 №428206941) (а.с. 44-45).
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1-Б (кадастровий номер 1210100000:01:040:0006), загальною площею 0,1498 га, цільове призначення: 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 22.05.2025 №0260 (а.с. 24-30).
З вказаного акту вбачається, що:
- інформація щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки станом на час складання акту - відсутня;
- довідково: договір оренди землі від 19.06.2012 між орендодавцем - Дніпропетровською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Форт Нокс" (строк дії договору завершено 19.06.2017);
- інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: автозаправна станція загальною площею 21,7 кв.м, Опис: автозаправна станція, у т.ч. будівля операторської літ. А-1, загальною площею 21,7 кв.м, навіс літ Б, резервуарний парк № 1-4, очисні споруди № 5-8, колонки № 10,11, рекламний стенд № 9 , мостіння І-ІІІ;
- загальні відомості щодо власника нерухомого майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані", ідентифікаційний код 39760185, розмір частки: 1/1, юридична адреса: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508;
- наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34551745 від 30.03.2017, приватний нотаріус Ричка Катерина Юріївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; документи, подані для державної реєстрації: акт прийому-передачі, серія та номер 1651, 1652 виданий 28.03.2017, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю.;
- під час обстеження встановлено, що: - доступ до земельної ділянки вільний, заїзд/виїзд здійснюється зі сторони просп. Слобожанського; - на земельній ділянці розташовано автозаправний комплекс, що складається з одноповерхової будівлі - операторської, перед якою встановлено металеві навіси на опорах, де розміщено 2 паливороздавальні колонки на бетонній основі; металевих підземних паливних резервуарів; - на момент обстеження на території автозаправної станції господарська діяльність з продажу пального, алкогольних напоїв, тютюнових виробів не здійснювалась; - покриття земельної ділянки - тротуарна плитка, частково має ґрунтове покриття; місцями поросла травою та кущами.
Позивач зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 09.05.2025 №22249/5/04-36-04-05-12 надало інформацію про нараховані та фактично сплачені відповідачем кошти за користування землею, які були враховані під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів (а.с. 20-22, 94-106).
Згідно з листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 06.06.2025 №3/13-156 "Про надання інформації" у 2025 році (станом на 05.06.2025) кошти, зокрема, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (ідентифікаційний код 39760185) до бюджету Дніпровської міської територіальної громади на рахунок UA 118999980314060611000004569 по коду бюджетної класифікації доходів 24062200 "Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок" не надходили (а.с. 62).
Позивач в уточненій позовній заяві (а.с.149-160), що додана до заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх.№27323/25 від 24.06.2025) зазначає, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006 за період з 26.07.2024 по 29.05.2025 складає 106 313 грн. 13 коп., що підтверджується, зокрема, розрахунком (а.с. 148), який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок від 29.05.2024 №6 (надалі - Протокол) (а.с. 36-42).
Так, відповідно до вказаного Протоколу Комісією, зокрема, розглянуто наявні матеріали щодо суми кошів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" щодо земельної ділянки, зокрема, за адресою: просп. Слобожанський, 1Б (кадастровий номер 1210100000:01:040:0006) та вирішено, зокрема, затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 106 313 грн. 13 коп.
В подальшому позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу від 30.05.2025 №1/5-104 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (а.с. 59-61).
Позивач зазначає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006, за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти в розмірі 106 313 грн. 13 коп., які мав заплатити за користування нею в період з 26.07.2024 по 29.05.2025, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Частиною 4 статті 173 Земельного кодексу України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Земельного кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Як вбачається з матеріалів справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" 28.03.2017 зареєстровано право власності на автозаправну станцію, загальною площею 21,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 1Б; опис об'єкта: автозаправна станція, у т.ч. будівля операторської літ. А-1, загальною площею 21,7 кв.м., навіс літ Б, резервуарний парк №1-4, очисні споруди № 5-8, колонки №10,11, рекламний стенд № 9, мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) (Інформаційна довідка від 22.05.2025 №428206941).
З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період: з 26.07.2024 по 29.05.2025 між Дніпровською міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006, відповідачем зазначене не спростовано.
Таким чином, відповідач, як власник об'єкту нерухомого майна, у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Як зазначалось судом, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006 за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Отже, Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Таким чином, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13.08.2024 №НВ-9945958842024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006 складає 2 149 753 грн. 12 коп. (а.с. 32), відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.04.2025 №НВ-9958347772025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006 складає 2 406 753 грн. 69 коп. (а.с. 33).
Також, позивачем надано копію довідки Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" від 23.03.2025 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 31)
Як було встановлено судом, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1-Б (кадастровий номер 1210100000:01:040:0006), загальною площею 0,1498 га, цільове призначення: 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 22.05.2025 №0260.
Відповідно до зазначеного акту інформація щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки станом на час складання акту - відсутня. Інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: автозаправна станція загальною площею 21,7 кв.м, Опис: автозаправна станція, у т.ч. будівля операторської літ. А-1, загальною площею 21,7 кв.м, навіс літ Б, резервуарний парк № 1-4, очисні споруди № 5-8, колонки № 10,11, рекламний стенд № 9 , мостіння І-ІІІ. Власник нерухомого майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані", ідентифікаційний код 39760185, розмір частки: 1/1, юридична адреса: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508. Документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34551745 від 30.03.2017, приватний нотаріус Ричка Катерина Юріївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; документи, подані для державної реєстрації: акт прийому-передачі, серія та номер 1651, 1652 виданий 28.03.2017, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю.
Під час обстеження встановлено, що: доступ до земельної ділянки вільний, заїзд/виїзд здійснюється зі сторони просп. Слобожанського. На земельній ділянці розташовано автозаправний комплекс, що складається з одноповерхової будівлі - операторської, перед якою встановлено металеві навіси на опорах, де розміщено 2 паливороздавальні колонки на бетонній основі; металевих підземних паливних резервуарів. На момент обстеження на території автозаправної станції господарська діяльність з продажу пального, алкогольних напоїв, тютюнових виробів не здійснювалась. Покриття земельної ділянки - тротуарна плитка, частково має ґрунтове покриття; місцями поросла травою та кущами.
Як вбачається, отримана позивачем інформація та вказаний акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 22.05.2025 № 0260 став підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (надалі - Комісія) при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006.
За результатами звернення, Комісією розглянуто наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" щодо земельної ділянки, зокрема, за адресою: просп. Слобожанський, 1Б (кадастровий номер 1210100000:01:040:0006) та вирішено, зокрема, затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 106 313 грн. 13 коп.
В протоколі Комісії від 29.05.2025 №6 (питання 2) зазначено, що запрошення на дане засідання Комісії направлено землекористувачу листом від 27.05.2025 №1/5-179. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані". Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки, зокрема, по просп. Слобожанський, 1Б (кадастровий номер 1210100000:01:040:0006) за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 106 313 грн. 13 коп.
З долученого до заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника внаслідок користування земельною ділянкою, площею 1 498 кв.м. розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б кадастровий номер 1210100000:01:040:0006, без достатньої правової підстави (а.с. 148) вбачається, що сума безпідставно збережених коштів складає:
- за період з 26.07.2024 по 29.05.2025 загальна сума коштів складає 106 313 грн. 13 коп., з якої 39 862 грн. 03 коп. за період з 26.07.2024 по 31.12.2024 та 66 451 грн. 10 коп. за період з 01.01.2025 по 29.05.2025.
З наданого розрахунку вбачається, що позивачем врахована сума коштів, що була сплачена відповідачем за 2024 рік у розмірі 25 511 грн. 61 коп. та за 2025 рік у розмірі 2 322 грн. 71 коп.
Перевіривши вказані розрахунки, враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами їх невірність, господарський суд вважає, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії від 29.05.2025 №6 щодо суми коштів, збережених відповідачем без достатньої правової підстави, здійснено вірно.
Отже, загальна сума коштів, збережених відповідачем без достатньої правової підстави за період з 26.07.2024 по 29.05.2025 складає 106 313 грн. 13 коп.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач у спірний період, був затверджені рішенням Комісії, оформленим протоколом від 29.05.2025 №6, яке є діючим і в судовому порядку не визнавалось недійсним. Відповідач мав можливість надати свої заперечення Комісії щодо розрахунку, однак будучи повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, не приймав участі в засіданні та не скористався своїм правом.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення сум грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 26.07.2024 по 29.05.2025 в сумі 106 313 грн. 13 коп. є достатньо вірогідними, тоді як, відповідачем доказів на їх спростування не надано.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем, аргументи позивача та надана їм правова оцінка.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо скасування заходів забезпечення позову з урахуванням уточнення позовних вимог
Як вбачається, Дніпровська міська рада зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (вх.зз-49/25 від 03.06.2025) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у якій просила накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (ідентифікаційний код 39760185), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (ідентифікаційний код 39760185), в межах суми стягнення в розмірі 122 006 грн. 63 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№зз-49/25 від 03.06.2025) - задоволено, постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), в межах суми стягнення в розмірі 122 006 (сто двадцять дві тисячі шість) грн. 63 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.
У подальшому позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2987/25 від 12.06.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" про стягнення 122 006 грн. 63 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 17.06.2025.
Суд зауважує, що до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано уточнену позовну заяву.
Як вбачається, у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач, окрім іншого, зазначає, що на час усунення встановлених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі №904/2898/25 недоліків позовної заяви, було здійснено перерахунок коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, яка на сьогодні становить 106 313 грн. 13 коп., що підтверджується долученим розрахунком суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави в період 26.07.2024 - 29.05.2025 та просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 106 313 грн. 13 коп., набутих відповідачем без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:040:0006.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у заяві про забезпечення позову та у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача кошти, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави в період 26.07.2024 - 29.05.2025 у розмірі 122 006 грн. 23 коп.
Внаслідок вказано, ухвалою суду від 05.06.2025 постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1212118712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185), в межах суми стягнення в розмірі 122 006 (сто двадцять дві тисячі шість) грн. 63 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.
Враховуючи уточнену позовну заяву, якою позивач заявив до стягнення 106 313 грн. 13 коп. замість 122 006 грн. 63 коп., як було заявлено у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, заходи забезпечення позову в межах суми 15 693 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 50 коп. (122 006,63 - 106 313,13) підлягають скасуванню.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позову та 1 514 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185) про стягнення 106 313 грн. 13 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, оф. 508; ідентифікаційний код 39760185) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 106 313 (сто шість тисяч триста тринадцять) грн. 13 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
3. Скасувати заходи забезпечення позову в межах суми 15 693 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 50 коп. з урахуванням уточнення позовних вимог, про що постановити ухвалу.
Видати наказ.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
10.09.2025