пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 вересня 2025 року Справа № 903/595/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/595/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 14А» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф» про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням,
10.06.2025 представниця Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Відродження 14А» сформувала в системі “Електронний суд» позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф», в якому просить суд:
1.Усунути перешкоди у здійсненні Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 14А" (ЄДРПОУ: 44295467, місце знаходження: 45007, Волинська обл., м. Ковель, вул. Відродження, буд. 14 А) права користування та розпоряджання спільним майном шляхом зобов'язання Товариство з обмеженої відповідальністю “СКІФ» (ЄДРПОУ: 13363557, Юридична адреса: 45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52 ) надати доступ до підвального приміщення площею 84,9 м.кв. в будинку №14А по вул.Відродження у м.Ковель та утриматися від дій, які полягають у створенні перешкод Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 14А" у доступі до підвального приміщення площею 84,9 м.кв. в будинку №14А по вул.Відродження у м.Ковель.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" (ЄДРПОУ: 13363557, Юридична адреса: 45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Відродження 14 А»(ЄДРПОУ: 44295467, Місце знаходження: 45007, Волинська обл., м. Ковель, вул. Відродження, буд. 14 А) 7000,00 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) грн. 40 коп. судового збору.
Ухвалою суд від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ухвалу суду отримав 17.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для подачі відзиву до 02.07.2025.
Відзив на адресу суду не надходив.
05.07.2025 представник позивача сформував в системі “Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 15.07.2025 розгляд підготовчого засідання відкладено на 05.08.2025 о 12:30 год.
21.07.2025 представник позивача сформувала в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Ухвалою суду від 05.08.2025 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.09.2025 на10:45 год.
У визначений судом день та час позивач та відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та на підставі статуту, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 14 А» (далі - ОСББ " Відродження 14 А").
08.07.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 14 А", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
Відповідач є власником нежитлового приміщення (магазину) в будинку АДРЕСА_1 , загальна площа приміщення 121,5 м.кв., що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Підвальне приміщення, площею 84,9 м.кв., яке є спільною сумісною власністю співвласників, знаходиться в будинку АДРЕСА_1 під вищезгаданим нежитловим приміщенням(магазином), доступ до якого можливий через рампу площею 36,6 кв.м.
Разом з цим, відповідач без жодної правової підстави, самовільно заблокував доступ до підвального приміщення під магазином за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач доводить, що внаслідок такого блокування інші співвласники будинку не мають змоги на вчасне обслуговування інженерних мереж, які знаходяться у цьому підвальному приміщенні.
Відсутність права власності у Відповідача на підвальне приміщення підтверджується Листом виконавчого комітету Ковельської міської ради №5523/3.22/2-21 від 24.09.2021.
Позивач звертався до Відповідача забезпечити доступ до підвального приміщення через рампу. Однак, такі прохання були проігноровані.
Головою ОСББ «Відродження 14А» разом із власника квартир у будинку АДРЕСА_1 складено акт від 30.12.2024 №18 обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ТОВ «Скіф» обмежило доступ інших співвласників до підвального приміщення під своїм магазином площею 84,9 м.кв. у вказаному будинку.
Позивач звертався до органів Національної поліції з метою вирішити спір. Працівниками ГУНП у Волинській області підтверджено, що гр. ОСОБА_1 (власник ТОВ «Скіф») не надала документи, що підтверджують право власності відповідача на магазин (зокрема і на підвальне приміщення).
При огляді житлового будинку АДРЕСА_1 , підтверджено відсутність доступу до підвалу, що знаходиться під магазином ( відповідь ГУНП у Волинській області №75674-2025 від 19.05.2025).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Частиною першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
З вищевикладеного слідує, що підвальні приміщення входять до складу спільного майна багатоквартирного будинку, яке належить його співвласниками (власниками житлових та нежитлових приміщень).
Відповідно до ст.18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.
Згідно з частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об'єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку. Орендар має бути ознайомлений із статутом об'єднання, правами та обов'язками співвласників.
Згідно з частиною дев'ятою статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна; визначення обмежень на користування спільним майном.
Законна підстава для користування спільним майном багатоквартирного будинку, тобто підвальним приміщенням площею 84,9 м.кв. у Відповідача відсутня.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Відповідач самовільно зайняв підвальне приміщення, яке належить співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відмовляється добровільно звільнити таке приміщення.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення).
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, судом враховано наступне.
За приписами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України ,передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:
- копією договору про надання правничої допомоги від 03.06.2025;
- копією акту прийому-передачі виконаних робіт від 04.06.2025 на суму 7000 грн.;
- копією рахунку на оплату робіт від 03.06.2025;
- копією платіжної інструкції №425 від 04.06.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
У відповідності до акту приймання-передачі виконаних робіт від 04.06.2025 Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з надання правничої (правової) допомоги згідно Договору 03.06.2025, а саме:
1.Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 год. = 1000,00 грн.
2. Вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду - 3год = 3 000,00 грн.
3. Підготовка позову про стягнення заборгованості - 3 год = 3000,00 грн.
ВСЬОГО:7000,00 грн (а.с.29).
Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
При цьому, звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті наданих послуг види послуг як: Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду, охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви, у зв'язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022, №754/8750/19 від 22.05.2024.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
При цьому, звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті наданих послуг види послуг як: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду), охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв'язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022, №754/8750/19 від 22.05.2024..
Суд зауважує, що описані в акті документи: позовна заява подана в межах цієї справи, тобто послуги по підготовці таких документів є реальними і такими, що відповідають обставинам справи в розмірі 3000,00 грн.
З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 7000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3000,00 грн. В задоволенні 4000,00 грн слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 14А" (ЄДРПОУ: 44295467, 45007, Волинська обл., м. Ковель, вул. Відродження, буд. 14А) права користування та розпоряджання спільним майном шляхом зобов'язання Товариство з обмеженої відповідальністю “СКІФ» (ЄДРПОУ: 13363557, 45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52 ) надати доступ до підвального приміщення площею 84,9 м.кв. в будинку №14А по вул.Відродження у м.Ковель та утриматися від дій, які полягають у створенні перешкод Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 14А" у доступі до підвального приміщення площею 84,9 м.кв. в будинку №14А по вул.Відродження у м.Ковель.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" (ЄДРПОУ: 13363557, Юридична адреса: 45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Відродження 14 А»(ЄДРПОУ: 44295467, 45007, Волинська обл., м. Ковель, вул. Відродження, буд. 14 А) 3000,00 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення підписано 10.09.2025.
Суддя І. О. Гарбар