02 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/566/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кузьменка Максима Олександровича (вх. №1500Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 (рішення ухвалене суддею Калантай М.В. в приміщені Господарського суду Харківської області 30.05.2025 о 10:30 год, повне рішення складено 09.06.2025) у справі №922/566/25
за позовом фізичної особи-підприємця Єремеєва Олександра Анатолійовича, м. Харків
до фізичної особи-підприємця Кузьменка Максима Олександровича, м. Вінниця
про стягнення 416814,00 грн
Фізична особа-підприємець Єремеєв Олександр Анатолійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кузьменка Максима Олександровича про стягнення 416814,00 грн. заборгованості за договором позики.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 у справі №922/566/25 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з ФОП Кузьменка Максима Олександровича на користь ФОП Єремеєва Олександра Анатолійовича 416814,00 грн заборгованості за договором позики, 5001,77 грн судового збору за подання позовної заяви, 1514,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
ФОП Кузьменко М.О. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 у справі №922/566/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ФОП Єремеєва О.А. про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в повному обсязі. До апеляційної скарги додані клопотання про виклик свідків та призначення судової почеркознавчої експертизи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що не укладав та не підписував з позивачем договору позики від 04.11.2021, а наявна в матеріалах справи розписка була складена ним в межах співпраці з компанією «Галерея мобільного зв'язку», як обов'язкова умова для початку спільної роботи з нею. При цьому відповідач стверджує, що він фактично не отримував грошових коштів за розпискою від 04.11.2021, оскільки компанія запропонувала надати йому товар, а саме мобільні телефони.
ФОП Кузьменко М.О. заперечує наявність будь-яких правовідносин саме з позивачем та зазначає, що окрім як розпискою та договором позивач ніяк не може підтвердити факт передачі та отримання коштів.
Відповідач вважає, що надана відповідачем позивачу розписка про нібито наявну певну суму боргу не відповідає вимогам чинного законодавства, що пред'являються до договорів позики, зокрема, вона не містить посилання на момент передання грошових коштів, а також інформації, що зазначені кошти відповідач отримав у борг чи для інших цілей. При цьому у розписці взагалі не вказано умови повернення коштів позивачу. Оскільки моменту передання грошей не встановлено, то договір позики вважається таким, що неукладений і юридичні наслідки між сторонами за ним не настають.
Обґрунтовуючи клопотання про виклик свідків, відповідач зазначив, що з позивачем особисто не знайомий та не зустрічався, у місті Харкові не перебував, а кошти за договором позики не отримував, а тому вважає за необхідне допитати в якості свідка позивача у справі - фізичну особу-підприємця Єремеєва О.А., адже, на думку відповідача, саме він може підтвердити або спростувати факт особистої зустрічі сторін у справі.
Відповідач стверджує, що не підписував з позивачем договір позики від 04.11.2021, а тому просить суд призначити у справі №922/566/25 почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: чи виконано підпис від імені Кузьменка Максима Олександровича в договорі позики, який укладено 04.11.2021 між ФОП Кузьменко М.О. та ФОП Єремеєв О.А. у графі «Підпис» ОСОБА_1 особисто чи іншою особою? Проведення даної експертизи відповідач просить доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.
Аргументуючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/566/25 від 01.05.2025 було задоволено клопотання про витребування у фізичної особи-підприємця Єремеєва Олександра Анатолійовича оригіналів договору позики та розписки від 04.11.2021, копії яких додані до позовної заяви; цією ж ухвалою було визнано обов'язковою явку відповідача та викликано у підготовче засідання у даній справі, яке призначено на 16.05.2025.
13.05.2025 та 15.05.2025 представником відповідача адвокатом Геращенко Т.В. було подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого засідання, оскільки тільки 15.05.2025 до матеріалів справи було долучено оригінали договору позики та розписки від 04.11.2021. З цих причин та зокрема у зв'язку із зайнятістю представника у судовому засіданні по кримінальній справі було подано повторно клопотання про відкладення розгляду справи, що на думку заявника апеляційної скарги було доцільним та логічним.
Відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву та клопотанні про витребування оригіналів документів ним було повідомлено суд про намір подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, у зв'язку з тим, що ФОП Кузьменко М.О. та представник хотіли ознайомитися з договором та розпискою та переконатися в тому, що вони існують.
Проте, 16.05.2025 Господарським судом Харківської області було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.05.2025. Вказані обставини, як стверджує відповідач, завадили йому звернутися з відповідним клопотанням в суді першої інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 (колегія суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Кузьменка Максима Олександровича (вх. №1500 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 у справі №922/566/25; встановлено учасникам справи строк по 28.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.08.2025.
29.07.2025 від фізичної особи-підприємця Єремеєва О.А., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, відмовити у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи та виклик свідка, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Розпорядженням Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/566/25. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.09.2025, викликано у вказане судове засідання позивача - фізичну особу-підприємця Єремеєва Олександра Анатолійовича для надання пояснень по суті справи.
29.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про виклик та допит в якості свідків в режимі відеоконференції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які можуть підтвердити, що в день складання договору Кузьменко М.О. «не перебував в місті Херсоні, а не в місті Харков».
Розпорядженням Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/566/25. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.
01.09.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява, засвідчена електронним цифровим підписом, про визнання поважними причин його неявки в судове засідання у зв'язку з перебуванням через широкомасштабне вторгнення рф з родиною за кордоном та розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів справи.
02.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить визнати поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк та поновити такий строк, й долучити до матеріалів справи №922/566/25 фото та відеодокази, що підтверджують перебування ОСОБА_1 04.11.2025 року в місті Херсон.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, виклик позивача як свідка, виклик та допит в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , долучення доказів, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Окрім того, представник відповідача заявила усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача (яка, на її думку, перешкоджає розгляду справи) на виклик суду в судове засідання.
Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотань відповідача, просила рішення суду першої інстанції залишити в силі, апеляційну скаргу - без задоволення. Окрім того, зазначила, що позивач стверджує, що зустрічався з відповідачем у місті Харкові та безпосередньо передавав йому кошти готівкою в позику. При цьому, за яких обставин позивач познайомився із відповідачем та погодився передати йому кошти в позику, їй не відомі. Докази на підтвердження обставин наявності відповідної суми коштів позивачем не надавалися, оскільки такі обставини, на думку його представника, виходять за межі предмету спору.
Розглянувши клопотання відповідача про виклик ОСОБА_4 в судове засідання в якості свідка, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 ст. 87 ГПК України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ст.88 ГПК України).
Згідно зі ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Відповідач вказує, що хоче викликати позивача в якості свідка з метою підтвердження чи спростування того, що сторони між собою особисто зустрічались та підписали договір.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі №143/280/17 (провадження №61-33033св18), від 02.09.2020 у справі №569/24347/18 (провадження №61-11630св19) дійшов висновку, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики.
Також , відповідно до ч. 3 ст. 87 ГПК України сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Зі змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_4 не надає свою згоду на допит його у якості свідка, на підставі того, що про усі обставини з приводу укладання договору позики, його невиконання відповідачем зазначено у численних заявах по суті справи.
Разом із цим, судова колегія наголошує, що клопотання про допит позивача в якості свідка фактично спрямоване на отримання нових доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що суперечить положенням ст. 269 ГПК України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №370/999/16-ц (провадження № 14-709цс19), від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19 (провадження № 12-12гс21) зазначено, що нові докази на стадії апеляційного провадження, як правило, не приймаються.
Відповідачем у суді першої інстанції таке клопотання не заявлялось. Доказів того, що у відповідача дійсно була об'єктивна неможливість заявити вказане клопотання у підготовчому провадженні під час розгляду справи у суді першої інстанції ним не надано.
На підставі цього, з урахуванням положень ст. 87, 88, 89 ГПК України відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про виклик ОСОБА_4 в якості свідка.
Розглянувши клопотання відповідача про виклик до суду в якості свідків в режимі відеоконференції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
В обґрунтування клопотання, відповідач зазначає, що вказані особи можуть підтвердити або спростувати факт того, що 04.11.2021, тобто в день укладення договору позики вони бачили відповідача особисто в місті Херсон.
Судова колегія знову наголошує, що клопотання про виклик вказаних осіб в якості свідків фактично спрямоване на отримання нових доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що суперечить положенням ст. 269 ГПК України.
Суд не вбачає існування жодних обставин, які би перешкоджали відповідачу заявити таке клопотання в суді першої інстанції під час підготовчого провадження.
Крім того, суд апеляційний господарський суд зазначає, що факт не перебування відповідача в день підписання договору позики у місті Херсоні не підтверджує те, що він дійсно його не підписував. За показаннями самого відповідача, які він надавав суду апеляційної інстанції в судових засіданнях 12.08.2025 та 02.09.2025, розписка була написана ним власноручно і надіслана позивачу поштою, що не спростовує можливості обміну сторонами й примірниками підписаних договорів, зокрема, за допомогою поштового зв'язку або передачі їх будь-яким іншим способом.
А тому, показання інших про місце перебування відповідача у день підписання договору не може вплинути на розгляд справи по суті.
Суд апеляційної інстанції також не вбачає підстав для прийняття у відповідача фото та відеодоказів, поданих разом з клопотанням від 02.09.2025 (вх. 10405).
Так, колегія суддів в чергове зауважує, що відповідно до частин 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Надані позивачем до апеляційної інстанції докази не були предметом дослідження в місцевому господарському суді, при цьому позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Окрім того, відповідно до положень ч. 3, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з положеннями п. 6 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Проте, відповідач, який мав подати докази разом із відзивом на позов, не скористався таким правом і не повідомляв суд про неможливість їх подання у встановлений строк з об'єктивних причин, й не обґрунтовував перед судом першої інстанції неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи, колегія суддів зазначає таке.
За змістом частин першої, другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно зі ст. 99 ГПК України передбачено право призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21.
Відповідно положень ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в статті 13 ГПК України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, суд зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
В обґрунтування підстав для призначення експертизи відповідач посилається на те, що йому було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2025 відбулось підготовче засідання з розгляду справи №922/566/25.
Протокольною ухвалою від 23.03.2025 повідомлено учасників справи, що продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.04.2025.
08.04.2025 від представника апелянта надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, в цей же день представнику відповідача надано доступ до матеріалів електронної справи.
18.04.2025 було подано заяву про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 розгляд справи відкладено, призначено підготовче засідання на 16.05.2025.
28.04.2025 Господарським судом Харківської області було зареєстровано відзив відповідача та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано у позивача оригінал договору позики від 04.11.2021 та розписки від 04.11.2021, визнано явку відповідача обов'язковою.
13.05.2025 та 15.05.2025 року представником відповідача були подані клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого засідання, у зв'язку тим, що адвокат в день призначеного судового засідання, а саме 16.05.2025 буде задіяна як захисник у кримінальній справі.
15.05.2025 до матеріалів справи позивачем було надано оригінал договору позики від 04.11.2021 та оригінал розписки від 04.11.2021.
16.05.2025 року Господарський суд Харківської області прийняв оригінали вказаних доказів до справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.05.2025.
Тобто, у зв'язку із запереченнями відповідача щодо підписання ним договору позики та висловленим наміром подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису на договорі, суд першої інстанції задовольнив клопотанням відповідача, витребував від позивача оригінал договору позики та розписки від 04.11.2021, а також визнавав явку відповідача обов'язковою, що надало б змогу відібрати зразки його підпису для можливого призначення почеркознавчої експертизи.
Проте, відповідач на виклик суду не з'явився, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції так і не заявив.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення експертизи вже в суді апеляційної інстанції, відповідач вказує, що самостійно без свого представника вважав недоцільним брати участь у судовому засіданні, через відсутність юридичної освіти.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Частиною 4 ст.120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу від 01.05.2025, якою і було визнано явку відповідача обов'язковою, доставлено до електронного кабінету представника відповідача 01.05.2025, що підтверджується відповідною довідкою (том 1 а.с.195).
Судова колегія наголошує, що судом першої інстанції було визнано обов'язковою явку саме відповідача, а не його представника.
Тобто, судом першої інстанції було завчасно повідомлено відповідача про дату судового засідання, аби він вжив всіх належних заходів задля прибуття в суд. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений був можливості залучити для представництва його інтересів іншого фахівця у галузі права.
Відповідачем в суді першої інстанції у відзиві на позов було повідомлено лише про намір заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в майбутньому. Підготовче засідання відкладалось декілька разів. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи, зокрема, разом з клопотанням про витребування доказів, натомість так і не зробив цього.
Разом з тим, заявник апеляційної скарги не наводить доказів, а також вагомих доводів, які б об'єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати відповідне клопотання у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, суд не може визнати наведені відповідачем підстави не подання клопотання про призначення експертизи до суду першої інстанції поважними та, відповідно, не вбачає правових підстав для його задоволення на стадії апеляційного провадження.
Колегія суддів не вважає обґрунтованим і клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, до повноважень апеляційного суду відноситься перегляд вже ухваленого судом першої інстанції рішення або ухвали, крізь призму законності і обґрунтованості цих актів, а не сам позов.
В даному випадку, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким вирішено спір по суті. Такий перегляд здійснюється судом апеляційної інстанції в першу чергу на підставі наявних у справі доказів, і лише у виняткових випадках - на підставі доказів, які не були подані до суду першої інстанції, коли учасник справи доведе обставини неможливості їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду можуть бути обставини неявки позивача (або його представника), явка якого визнана судом обов'язковою, без поважних причин у судове (підготовче) засідання до суду першої інстанції. При цьому, повинна бути наявна сукупність, зокрема, таких обставин, як не повідомлення ним суду про причини неявки, за виключенням випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Проте, в даному випадку представник відповідача наполягає на залишенні позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з чим колегія суддів звертає увагу, що за змістом п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Проте, апеляційним господарським судом явка позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалася.
В свою чергу, позивач звернувся із заявою про проведення судового засідання без його участі та повідомив суд, про неможливість його явки в судове засідання у зв'язку з перебуванням за межами України. Водночас, в усіх судових засіданнях приймав участь представник позивача, який підтримував позов у повному обсязі.
Водночас, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином неявка позивача в суд апеляційної інстанції перешкоджає розгляду даної справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 ГПК України, колегія суддів встановила таке.
04.11.2021 між фізичною особою-підприємцем Єремеєвим Олександром Анатолійовичем, як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем Кузьменком Максимом Олександровичем, як позичальником, укладено договір позики (надалі - договір).
За умовами п.1 договору позикодавець при укладенні договору передав, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 262431,00 грн, що за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України еквівалентно 10000,00 доларів США (далі - сума позики), та зобов'язався повернути позикодавцеві суму позики в строк до першого квітня дві тисячі двадцять другого року.
У разі зміни курсу валют сума повернення повинна дорівнювати сумі в гривні, 10000,00 доларів США, за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день повернення.
Факт одержання суми позики підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником, в момент отримання суми позики.
За умовами п.2 договору повернення боргу має бути здійснено в адресу позикодавця готівкою або безготівково. Місцем виконання зобов'язання за цим договором є місце фактичного проживання позикодавця, яке вказано у п. 11 договору. Позичальник повинен виконати свої грошові зобов'язання за цим договором - за місцем проживання позикодавця, яке вказано у п. 11 договору.
Позичальник має право повернути вказану у п. 1 суму позики раніше вказаного строку (п.3 договору).
Відповідно до п.5 договору здійснення повного або часткового повернення позичальником суми позики буде підтверджуватись заявою (розпискою) позикодавця, яка видається позичальнику.
Пунктом 8 договору передбачено, що підписанням цього договору сторони стверджують, що:
- розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором;
- при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними;
- договір укладається ними у відповідності із їхньою справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску;
- договір укладається на вигідних для учасників правочину умовах і не є результатом впливу тяжких обставин;
- правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним);
- цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
Договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передання суми позики та діє до виконання всіх зобов'язань, що встановлені ним (пункт 9 договору).
Факт отримання суми позики за договором в розмірі 262431,00 грн підтверджується наданою відповідачем розпискою від 04.11.2021, яка складена згідно з п.1 договору.
У передбачений договором строк (до 01.04.2022) відповідач суму позики не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 416814,00 грн заборгованості, що дорівнює сумі 10000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 20.02.2025.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 262431,00 грн, що за офіційним курсом, встановленим НБУ на день підписання еквівалентно 10000,00 доларів США, підтверджується наявною у справі розпискою від 04.11.2021, зі змісту якої вбачається, що вона надана відповідачем згідно п. 1 договору позики від 04.11.2021.
На підставі цього місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведений належними доказами факт отримання відповідачем суми позики, передбаченої умовами договору.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 04 березня 2020 року у справі №632/2209/16 (провадження №61-41934св18), від 26 травня 2021 року у справі №405/8280/19 (провадження № 61-3411св21), від 09 серпня 2023 року у справі №755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що матеріалами справи доведено, що 04.11.2021 між фізичною особою-підприємцем Єремеєвим О.А. та фізичною особою-підприємцем Кузьменком М.О. укладено договір позики, відповідно до якого ФОП Єремеєв О.А. надав ФОП Кузьменко М.О. у борг грошові кошти у розмірі 262431,00 грн, що еквівалентно 10000,00 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути до 01.04.2022, що підтверджується також власноручно написаною ФОП Кузьменко М.О. розпискою.
Розписка про отримання у борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Отже, позивачем підтверджено факт надання відповідачу в борг коштів.
Натомість, будь-які докази про повернення відповідачем зазначених у розписці коштів у матеріалах справи відсутні.
Судом першої інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги доводи ФОП Кузьменка М.О. про те, що розписка від 04.11.2021 була складена та підписана ним в межах співпраці з компанією «Галерея мобільного зв'язку», оскільки вони спростовуються змістом самої розписки, й водночас не підтверджуються належними до предмету спору доказами.
Так, відповідач у розписці від 04.11.2021 власноручно зазначив, що грошові кошти отримані саме від ФОП Єремеєва Олександра Анатолійовича, а не від Компанії «Галерея мобільного зв'язку», або будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи. При цьому в розписці зазначено, що вона видана на виконання п.1 договору позики від 04.11.2021.
Документи, що були додані до відзиву на позовну заяву, а саме: скріншоти листувань з особами, які не є учасниками справи, фото мобільних пристроїв, таблиця з найменуваннями техніки Apple, фото експрес-накладної №59000755718162 та інформація про посилку №59000803980206 не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги, оскільки вони можуть свідчити лише про імовірну наявність певних відносин відповідача з іншими особами, проте не підтверджують жодного стосунку до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору позики від 04.11.2021. Зі змісту наданого електронного листування та експрес накладної №5900755718162 вбачається лише те, що відповідачем було направлено не встановлені документи на ім'я ТОВ «Істок-Автозапчастина».
Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність розписки вимогам законодавства, необхідно зазначити таке.
Боргова розписка сама по собі не є договором, а є лише підтвердженням факту укладення договору між сторонами. Боргова розписка безпосередньо засвідчує факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц.
Сторони у даній справі дотримались вимог щодо письмової форми розписки.
Сам договір позики, укладений між сторонами, містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, зокрема, строк та умови повернення коштів (у готівковій чи безготівковій формі).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі №448/852/21.
Як вже зазначалось, в борговій розписці від 04.11.2021 чітко зазначено, що вона надана згідно з п.1 договору позики, укладеного між сторонами.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи відповідача в цій частині, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обов'язок щодо повернення коштів виник у відповідача відповідно до умов договору позики від 04.11.2021, а тому вважає, що суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про про задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача в сумі 416814,00 грн.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з положеннями ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 у справі №922/566/25 без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кузьменка Максима Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2025 у справі №922/566/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.09.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.В. Тарасова