03 вересня 2025 року м. Харків Справа № 913/374/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Россолов В.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
позивача - Є.С. Сокуренко (в режимі відеоконференції);
відповідача-1 - не з'явився;
відповідача-2 - В.Л. Наконечний (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (вх.№1442Л/1-43) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1443Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі № 917/374/24 (суддя Вінніков С.В., повний текст судового рішення складений та підписаний 26.12.2024) по справі №913/374/24
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,
до відповідача-1 - Селянського фермерського господарства "Моноліт", м.Сватове Луганської області,
відповідача-2 - ОСОБА_1 , м. Сватове Луганської області,
про стягнення 1 607 607,17 грн,
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Моноліт" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 18.03.2021 № 31648279-КД-1 у сумі 1 607 607,17 грн, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 1160 092,76 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 02.02.2022 до 22.05.2024 у сумі 447 514,41 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/374/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Селянського фермерського господарства "Моноліт" та ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заборгованість за кредитом у сумі 1 160 092,76 грн, за процентами за користування кредитом у сумі 161 147,65 грн. У решті позову відмовлено.
Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Моноліт", на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", судовий збір у сумі 7 927,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", судовий збір у сумі 7 927,43 грн.
Рішення місцевого господарського суду зумовлене наступними висновками:
- позивачем доведений факт видачі 24.03.2021 СФГ "Моноліт" кредиту у сумі 1 440 670,86грн на купівлю у ТОВ "Агроресурс" трактору New Holland T6050 Delta, а також на виконання умов п.п.2.1.5, 2.2.12 кредитного договору АТ "ПриватБанк" перерахування ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" страхової премії за 2021 рік у сумі 7 598,48грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 09.03.2021 по 03.07.2024 та свідчить про наявність станом на 16.02.2023 у СФГ "Моноліт" заборгованості перед позивачем у загальній сумі 1 448 269,34грн;
- оскільки 16.02.2023 АТ "ПриватБанк" за наявності простроченої заборгованості у відповідача-1 зі сплати кредитних платежів звернулося до суду за захистом своїх прав з відповідною позовною заявою у справі №913/50/23, яка в подальшому була повернута судом, банк тим самим скористався правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами п.п.2.3.2, 2.3.8 кредитного договору, про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів, чим змінив строки та умови повернення грошових коштів;
- зважаючи на те, що граничний строк повернення позичальником кредитних коштів у сумі 1 152 494,28 грн припадає на 16.02.2023, а з вимогою про розірвання кредитного договору від 18.03.2021 №31648279-КД-1 до суду або з повідомленням до позичальника АТ "ПриватБанк" не зверталося, відповідно до умов кредитного договору та договору страхування АТ "ПриватБанк" 18.03.2023 перерахувало ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" страхову премію у сумі 7 598,48 грн; перерахування вказаних грошових коштів здійснено позивачем на виконання умов кредитного договору від 18.03.2021 №31648279-КД-1, адже станом на 18.03.2023 вказаний кредитний договір не був розірваний, а його умови в частині можливості скористатися позичальником кредитними коштами для сплати страхових платежів відповідно до укладеного договору страхування залишалися чинними; банк, звернувшись із позовом та вимогою про стягнення заборгованості без повідомлення про розірвання кредитного договору, правомірно включив до загальної суми боргу 7 598,48 грн як окреме кредитне зобов'язання на сплату страхового платежу, строк повернення якого настав 01.09.2023;
- оскільки останнім днем нарахування процентів за користування кредитом у сумі 1 152 494,28 грн є 16.02.2023, а за кредитом у сумі 7 598,48 грн - 01.09.2023, нарахування процентів після цих дат неправомірним, тому обґрунтованою сумою до стягнення процентів у є 160 639,52 грн та 508,13 грн відповідно;
- доводи відповідача-2 про неврахування банком самостійного утримання з його рахунків 12 344,73 грн у розрахунку заборгованості за процентами є необґрунтованими, оскільки рішенням господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/67/23 підтверджено, що списані кошти в загальній сумі 12 671,25 грн були спрямовані на погашення тіла кредиту за іншим кредитним договором від 02.08.2021;
- договір поруки від 18.03.2021 №31648279-ДП-1/1 належним чином укладений в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується відповідними документами, тому доводи відповідача-2 про його недійсність є необґрунтованими; доводи відповідача-2 про те, що його відповідальність була збільшена без його згоди, не є обґрунтованими, оскільки договір поруки передбачає відповідальність поручителя в обсязі зобов'язань боржника, включаючи сплату процентів, штрафів та інших платежів, що було відомо поручителю при укладенні договору;
- внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком у поручителя ( ОСОБА_1 ) виник солідарний обов'язок перед кредитором щодо погашення заборгованості разом із позичальником; правомірним є нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору, в тому числі з урахуванням збільшеної процентної ставки;
- положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не поширюються на поручителя, оскільки він не є боржником за кредитним договором, а є солідарним боржником, тому вимоги щодо пільгових умов для внутрішньо переміщених осіб у цьому випадку не застосовуються.
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/374/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Просить стягнути з Селянського фермерського господарства "Моноліт" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - 6443,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на наступне:
- суд першої інстанції помилково визначив, що останнім днем нарахування процентів є 16.02.2023 (для кредиту в 1 152 494,28 грн) та 01.09.2023 (для страхового платежу 7 598,48 грн), що суперечить умовам кредитного договору, оскільки банк направив позичальнику повідомлення-вимогу №10309LG26S0R6 від 22.04.2024, де зазначено, що у разі непогашення заборгованості до 22.05.2024, строк кредиту вважатиметься таким, що настав;
- місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що подання банком позову в лютому 2023 року в іншій справі змінило строк виконання зобов'язань, але цей позов було повернуто банку і він не розглядався судом, отже, строк не міг бути змінений у такий спосіб; банк 18.03.2023 здійснив сплату страхового платежу 7 598,48 грн за договором, що підтверджує, що кредитний договір продовжував діяти;
- оскільки в оскаржуваному судовому рішенні має місце неправильне визначення судом строків нарахування процентів за користування кредитом, проценти мали нараховуватися до фактичного погашення заборгованості, а банк правомірно направив повідомлення-вимогу про зміну строку повернення кредиту, що суд першої інстанції не врахував, неправильно застосувавши судову практику та договірні умови.
ОСОБА_1 , також не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі № 913/374/24 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Просить змінити розподіл судових витрат, які понесені в суді першої інстанції та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги другий відповідач посилався на наступне:
- висновок суду першої інстанції щодо можливості сплати банком страхової премії 18.03.2023 після звернення позивача до суду 16.02.2023 з вимогою про дострокове стягнення кредиту суперечить строку дії кредитного договору, порушує ч. 1 ст. 631, ч. 2 ст. 1050 ЦК України та не враховує усталену судову практику; дії банку щодо самостійної сплати страхової премії в сумі 7 598,48грн по кредитному договору 18.03.2023 є незаконними, оскільки 16.02.2023 строк дії кредитного договору був припинений;
- суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати відповідальність поручителя; у спірних правовідносинах на момент укладення договору поруки № 31648279-ДП-1/1 від 18.03.2021 базова процентна ставка становила 14,33 % річних, натомість з 01.04.2021 по 08.06.2021, а також з 01.10.2022 по 02.03.2024 банк нараховував підвищені проценти за кредитним договором в розмірі 14,45; 17,7; 18,15; 19,0; 20,5; 20,65; 21,48 % річних;
- господарський суд першої інстанції невірно застосував обставини, встановлені в іншій справі щодо суми 12 671,25грн; в рішенні господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі № 913/67/23 суд встановив обставини сплати СФГ "МОНОЛІТ" заборгованості в 12 671,25грн, а також те, що ОСОБА_1 не повинен був сплачувати по іншому договору поруки будь-які кошти; утримання банком коштів в сумі 12 671,25грн у ОСОБА_1 повинно було враховано в цій справі шляхом зменшення заборгованості відповідача 2.
За результатами розгляду апеляційних скарг Східний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.) постановою від 11.03.2025 скасував рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитними коштами у сумі 286 366,76 грн та ухвалив в цій частині нове рішення, яким задовольнив вказані позовні вимоги. Стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 286 366,76 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 залишив без змін.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт звернення АТ "ПриватБанк" до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.03.2021 не може вважатися реалізацією права вимоги у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки позовна заява була повернута без її розгляду по суті і є фактично неподаною, в тому числі у зв'язку з відсутністю доказів повноважень у особи на підписання позовної заяви. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості може змінити умови договору лише у випадку прийняття судом рішення по суті, натомість оскільки у цій справі позов було повернуто через порушення процесуальних норм, вказане не може кваліфікуватися як реалізація банком права вимоги або як зміна строків виконання кредитного договору. З огляду на викладене, повернення позовної заяви через невиконання процесуальних вимог не свідчить про відмову кредитора від права вимоги або про припинення права на нарахування процентів, а кредитор зберігає можливість звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24, скасовано, справу №913/374/24 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного застосування судами норм статей 1048, 1050, 252, 530 ЦК України суд має відповісти за чергою на такі питання: по-перше, чи є визначена сторонами у пункті 6.2. кредитного договору вказівка на певні обставини подією, яка неминуче має настати; по-друге, які правові наслідки погодження також умов у договорі кредитування у співвідношенні з означеними у пункті 7.14-7.16, 7.22 та 7.17 цієї постанови, по-третє, чи є у разі подання позову, з огляду на те, що примірник позову надсилається учаснику справи, а повернення позову відбулося судом на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, повідомленням, яке можна кваліфікувати як подане у порядку статті 1050 ЦК України. При цьому, Суд виходить з того, що у зв'язку із зверненням до боржників за кредитним договором з позовом про стягнення заборгованості, боржнику стає відомим, що банк вимагає достроково повернути кошти. Для визначення моменту виникнення обов'язку щодо повернення коштів за кредитом важливим є як об'єктивні (сам факт порушення прав банку на вчасне отримання ним коштів), так і суб'єктивні (боржник/поручитель дізналися/дізнався або повинені/повинен були/був дізнатися про те, що позичальник допустив порушення, у зв'язку з чим банк пред'явив вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості). По-четверте суд має встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 сум після 16.02.2023.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 для розгляду справи №913/374/24 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В, суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 прийнято справу №913/374/24 за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (вх.№1442Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 до провадження та призначено її до розгляду на "13" серпня 2025 р. о 10:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 прийнято справу №913/374/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1443Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 до провадження та призначити її до розгляду на "13" серпня 2025 р. о 10:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132. Об'єднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№1442Л/1-43) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1443Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/374/24 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Наконечного Віталія Леонідовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8217 від 03.07.2025). Ухвалою суду від 03.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
Від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" адвоката Сокуренка Євгена Сергійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8950 від 21.07.2025). Ухвалою суду від 22.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
06.08.2025 від АТ Комерційний банк "Приватбанк" через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№9529 від 06.08.2025), у яких банк зазначає наступне:
- пункт 6.2. кредитного договору не містить вказівки на певні обставини події, яка неминуче має настати у розумінні визначення терміну чи строку виконання зобов'язання;
- пред'явлення позову до суду не замінює порядку щодо направлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, таким чином, оскільки строк кредитування був змінений лише на підставі Повідомлення-вимоги №10309LG26S0R6 від 22.04.2024 у якій зазначено про дострокове повернення кредиту 22.05.2024, тому суд має усі законні підстави для стягнення з відповідачів сум після 16.02.2023.
У судовому засіданні 13.08.2025 було оголошено перерву до "03" вересня 2025 р. о 10:30 год; витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/50/23.
18.08.2025 матеріали справи №913/50/23 надійшли до суду на вказаний запит.
02.09.2025 АТ Комерційний банк "Приватбанк" через підсистему «Електронний суд» надало додаткові письмові пояснення, в яких із посиланням висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №524/1187/22 зазначає, що оскільки під час подачі позову по справі №913/50/23 досудова вимога не направлялась відповідачам та не долучалась до позову, і у позові відсутнє взагалі на неї посилання, враховуючи, що позов повернутий позивачу, тому звернення позивача 16.02.2023 з таким позовом до суду не є дією, яка засвідчує зміну строку виконання основного зобов'язання.
У судовому засіданні 03.09.2025 представники позивача та другого відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Перший відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні.
Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з огляду на положення ч. 11 - 13 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що неявка представника вказаного учасника справи у судове засідання не перешкоджає закінченню розгляду апеляційної скарги.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та другого відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає про таке.
АТ "Приватбанк" як банком та СФГ "Моноліт" як позичальником 18.03.2021 в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами укладено кредитний договір №31648279-КД-1, за умовами якого вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту (пункт А.1 кредитного договору).
Згідно з умовами наведеного договору: ліміт договору: 1 471 064 грн 78 коп, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1 440 670 грн 86 коп на придбання колісного трактора New Holland T6050; у розмірі 30 393 грн 92 коп на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги (пункт А2 кредитного договору).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія надається банком для придбання позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника: ТОВ "Агроресурс" (пункт 1.1 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.1.5 кредитного договору, відповідно до цього договору позичальник клопоче перед банком про надання йому кредиту на сплату чергових страхових платежів у відповідності до договорів страхування, укладених у відповідності до пункту 2.2.12 цього договору, та доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Зазначене доручення щодо надання кредиту та списання грошових коштів позичальника не підлягає виконанню банком при настанні будь-якої з наступних подій (на дату проведення страхового платежу згідно договорів страхування): втрати предмету застави/іпотеки за обставинами, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки, втрати можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших приводів), підтверджений актами перевірок; до терміну повернення кредиту менше 30 днів; кількість днів безперервного прострочення по тілу кредиту більше 90 днів; заборгованість по тілу кредиту менше або дорівнює подвійній сумі страхового платежу; строк кредиту з дати укладення цього договору не більше 1 року.
У пункті 2.2.12 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується належно оформити договор(и) застави сільськогосподарської техніки від 18.03.2021 №31648279-ДЗ-1/1; у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, договор(и) страхування заставленого майна, а також надати інші необхідні документи. Під "належним оформленням договору(ів) застави сільськогосподарської техніки" сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими заставодавцями договору(ів) застави сільськогосподарської техніки, нотаріальне посвідчення (за згодою сторін або відповідно до чинного законодавства), іншу передбачену чинним законодавством процедуру реєстрації предмету застави/іпотеки. Під належним оформленням договору(ів) страхування заставленого майна" сторони розуміють укладення/подовження строку дії позичальником та/або іншими заставодавцями договору(ів) страхування заставленого майна з однією з акредитованих банком страхових компаній, перелік яких опубліковано за адресою: https://privatbank.ua/ru/business/strahovoy-calc.
Термін повернення кредиту 01.12.2025 (пункт А.3 кредитного договору).
Зобов'язання позичальника забезпечується: договором застави сільськогосподарської техніки від 18.03.2021 №31648279-ДЗ-1/1; договором поруки від 18.03.2021 №31648279-ДП-1/1 (пункт А.5 кредитного договору).
За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,33% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт А.6 кредитного договору).
У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,33% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункт А.6 цього договору та дати початку її нарахування (пункт А.6.1 кредитного договору).
У випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28,66 (двадцять вісім цілих шістдесят шість сотих) % річних від суми простроченої) заборгованості за кредитом (пункт А.7 кредитного договору).
Проценти, встановлені пунктами А.6, А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене пункт 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з пунктом 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору (пункт А.8 кредитного договору).
Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був доставлений (відповідно до вимог цього пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса позичальника: 92602, вул. Новостаробільська, буд. 26, Сватівського району Луганської області, Україна, електронна пошта: ya.mykhaylov@gmail.com (пункт А.11 кредитного договору).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит згідно з пунктом А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для придбання позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника ТОВ "Агроресурс" (пункт 1.1 кредитного договору).
Термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (пункт 1.2 кредитного договору).
При настанні будь-якої з наступних подій: неотриманні від позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні заставодавцями/іпотекодавцями зобов'язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотриманні від заставодавців/іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їх права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя; порушенні заставодавцями/іпотекодавцями правил про заміну предмету застави; втрати предмету застави/іпотеки за обставинами, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; притягнення до кримінальної відповідальності відносно керівництва позичальника; втрати можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших привидів), підтверджений актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
або: г) згідно зі статтею 651 ЦК України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення.
У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором (пункт 2.3.2 кредитного договору).
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених пункт 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог пункт 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік (пункт 2.3.8 кредитного договору).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пунктах А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому пунктом 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (пункт 4.1 кредитного договору).
В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у пункті А.7 цього договору (пункт 4.2 кредитного договору).
У випадку, якщо дата погашення та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в відповідний вихідний або святковий день (пункт 4.4 кредитного договору).
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (пункт 4.8 кредитного договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань (пункт 6.2 кредитного договору).
У додатку №1 до кредитного договору сторони передбачили графік платежів, у якому визначили дату погашення кредиту, суму погашення, суму страхового платежу до погашення.
Сторонами 18.03.2021 в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами укладена додаткова угода №1 до кредитного договору від 18.03.2021 №31648279-КД-1, якою внесені до нього зміни, зокрема сторони узгодили: протягом строку кредиту, зазначеного в пункті А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти позичальник витрачає з метою: розвитку підприємництва, зокрема сприяння розвитку суб'єктів підприємництва, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України; придбання та/або модернізацію основних засобів позичальником, за винятком придбання транспортних засобів (крім тих, що будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях). Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладення цієї додаткової угоди розмір 14,33% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: індекс UIRD (3 місяці) + 7%; де індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладення цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного банку України. Банк щокварталу з урахуванням зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1 число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.
Згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у порядку та в розмірі:
в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в пунктах 2.1 - 2.3 цієї додаткової угоди (пункт 2.4 додаткової угоди).
У додатку №1 до додаткової угоди №1 до кредитного договору сторони визначили графік погашення платежів, а саме дату, суму кредиту до погашення, суму страхового платежу до погашення.
На виконання умов кредитного договору ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" як страховик та СФГ "Моноліт" як страхувальник 18.03.2021 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0MA-212I3K4, за умовами якого застрахованили транспортний засіб - трактор колісний New Holland T6050 2020 року випуску.
Відповідно до пункту 9 договору страхування строк дії договору страхування дорівнює 12 місяцям з 19.03.2021 по 18.03.2022 включно. При цьому договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати страхового платежу на поточний рахунок страховика.
У пункті 10 договору страхування сторони передбачили, що дія договору продовжується на наступний період страхування за умови зарахування наступного страхового платежу на поточний рахунок страховика в повному обсязі за наступний період страхування не пізніше дати, встановленої у пункті 10 договору як гранична дата строку сплати. У випадку несплати наступного страхового платежу повністю або частково у строки, встановлені у пункті 10 договору, дія договору не продовжується на наступний період страхування та договір припиняє свою дію з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою закінчення попереднього періоду страхування. У цьому ж пункті визначені періоди страхування: з 19.03.2021 по 18.03.2022, з 19.03.2022 по 18.03.2023, з 19.03.2023 по 18.03.2024, з 19.03.2024 по 18.03.2025, з 19.03.2025 по 18.03.2026; страховий платіж кожний раз на рік складає 7 598 грн 48 коп.; строк сплати страхового платежу до 19.03.2021, до 19.03.2022, до 19.03.2023, до 19.03.2024, до 19.03.2025 відповідно.
АТ "Приватбанк" як кредитор та ОСОБА_1 як поручитель 18.03.2021 в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уклали договір поруки №31648279-ДП-1/1, за умовами якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед банком за виконання СФГ "Моноліт" зобов'язань за кредитним договором від 18.03.2021 №31648279-КД-1 невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 471 064 грн 78 коп з терміном дії до 01.12.2025, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1 440 670 грн 86 коп на придбання колісного трактора New Holland T6050; у розмірі 30 393 грн 92 коп на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5, 2.2.12 цього договору.
За умовами договору поруки за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,33% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт А.6 договору поруки).
Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був доставлений (відповідно до вимог цього пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса позичальника: 92602, вул. Новостаробільська, буд. 26, Сватівського району Луганської області, Україна, електронна пошта: ya.mykhaylov@gmail.com. А також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.
Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов'язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібне (пункт А.11 договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежі, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (пункт 1.2 договору поруки).
Кредитор має право у випадку невиконання позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого пункт 1.1 цього договору, кредитор має направити поручителю вимогу із зазначенням невиконання(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги (пункт 2.1.2 договору поруки).
Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1 договору поруки).
У відповідності до умов укладеного договору банком видано позичальнику кредит у сумі 1 455 867,82 грн.
Позичальник графіку погашення платежів не дотримувався, кредит погасив частково в сумі 295 775, 06 грн.
Вважаючи свої права порушеними, АТ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як уже зазначалося, Верховний Суд у постанові від 27.05.2025, передаючи справу №913/374/24 на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, вказав, що для правильного застосування судами норм статей 1048, 1050, 252, 530 ЦК України суд має відповісти за чергою на такі питання: по-перше, чи є визначена сторонами у пункті 6.2. кредитного договору вказівка на певні обставини подією, яка неминуче має настати; по-друге, які правові наслідки погодження також умов у договорі кредитування у співвідношенні з означеними у пункті 7.14-7.16 (в яких викладено умови кредитного договору, зокрема, щодо порядку його зміни), 7.22 (в якому наведено положення п.6.2 кредитного договору про те, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань) та 7.17 (щодо права банку вимагати дострокового повернення суми кредиту в порядку п. 2.3.8 кредитного договору) цієї постанови, по-третє, чи є у разі подання позову, з огляду на те, що примірник позову надсилається учаснику справи, а повернення позову відбулося судом на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, повідомленням, яке можна кваліфікувати як подане у порядку статті 1050 ЦК України, враховуючи, що у зв'язку із зверненням до боржників за кредитним договором з позовом про стягнення заборгованості, боржнику стає відомим, що банк вимагає достроково повернути кошти; для визначення моменту виникнення обов'язку щодо повернення коштів за кредитом важливим є як об'єктивні (сам факт порушення прав банку на вчасне отримання ним коштів), так і суб'єктивні (боржник/поручитель дізналися/дізнався або повинені/повинен були/був дізнатися про те, що позичальник допустив порушення, у зв'язку з чим банк пред'явив вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості). По-четверте суд має встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 сум після 16.02.2023.
На виконання вищенаведених вказівок Верховного Суду, надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам місцевого господарського суду, викладеним в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає таке.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, укладений АТ "ПриватБанк" та СФГ "Моноліт" договір від 18.03.2021 №31648279-КД-1 з додатковою угодою від 18.03.2021 №1 до нього за правовою природою є кредитним договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти СФГ "Моноліт". Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами відповідно до графіку платежів.
Згідно з частиною першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною четвертою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово висновував, що принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (зокрема, такі висновки наведено в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 27.05.2025 у даній справі №913/374/24 із посиланням на власну усталену практику, поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст, отже "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного, відповідно, з огляду на правову природу поняття "строк кредитування" слід розмежувати його із поняттям "строк дії договору".
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 01.12.2025 включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 01.12.2025 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами згідно з графіком платежів. Отже, сторони узгодили строк кредитування до 01.12.2025.
Щодо строку дії кредитного договору, то, як уже зазначалося, пунктом 6.2. визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування норми статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями статей 252, 598 цього Кодексу викладено у пункті 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20.
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» під час апеляційного провадження наполягало на тому, що пункт 6.2. кредитного договору не містить вказівки на певні обставини події, яка неминуче має настати у розумінні визначення терміну чи строку виконання зобов'язання.
Разом з тим, на думку колегії суддів, положення вказаного пункту договору мають бути розглянуті не окремо, а виключно в системному співвідношенні з іншими нормами договору, якими передбачено умови та порядок зміни строку виконання зобов'язання.
А саме, як уже зазначалося, термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 цього договору. Цей термін може бути змінений згідно з пунктами А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (пункт 1.2 кредитного договору). Зокрема, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог пункт 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік (пункт 2.3.8 кредитного договору).
Отже, правовим наслідком реалізації банком свого права на дострокове повернення суми кредиту (за умов, визначених договором) є зміна терміну повернення кредиту. Зазначене узгоджується з вищенаведеними положеннями ст.1050 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами витребуваної Східним апеляційним господарським судом справи №913/50/23, АТ «ПриватБанк» 16.02.2023 звернулося з позовом до Господарського суду Луганської області про стягнення солідарно з СФГ «Моноліт» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18.03.2021 №31648279-КД-1 за тілом кредиту в сумі 1 152 494 грн 28 коп., заборгованості за процентами за період з 02.02.2022 по 01.02.2023 у сумі 151 342 грн 72 коп. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 у справі №913/50/23 вищезазначена позовна заява та додані до неї документи повернуті позивачу.
В апеляційній скарзі та у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях АТ «ПриватБанк» зазначає, що оскільки під час подачі позову по справі №913/50/23 досудова вимога не направлялась відповідачам та не долучалась до позову, і у позові відсутнє взагалі на неї посилання, враховуючи, що позов повернутий позивачу, тому звернення позивача 16.02.2023 з таким позовом до суду не є дією, яка засвідчує зміну строку виконання основного зобов'язання. Також, за твердженням заявника, навіть якщо позовна заява по справі №913/50/23 і була б прийнята до розгляду судом, то позовні вимоги підлягали частковому задоволенню шляхом стягнення лише простроченої частини кредитної заборгованості, а не усієї заборгованості достроково у зв'язку з відсутністю факту направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів.
Також банк вказує на те, що обставини справи №913/374/24, та у справах №310/11534/13-ц і №918/847/22, на які посилається суд першої інстанції, істотно відрізняються.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом, у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.
А саме, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №918/847/22, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору; на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що вказані висновки є актуальними на час здійснення даного апеляційного провадження, Верховний Суд не відступав від наведеної правової позиції. Зокрема, в постанові від 29.07.2025 у справі №905/1667/23 Верховний Суд вказав, що твердження суду апеляційної інстанції про незастосовність висновку, сформованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, є передчасним, оскільки цей висновок загалом підлягає врахуванню у спорах, що виникають з кредитних правовідносин. У постанові від 22.02.2024 у справі № 303/4847/22 Верховний Суд (із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц) зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись до суду із позовом до позичальника про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, змінило порядок і строк виконання кредитного договору, а тому втратило право нараховувати передбачені договором проценти.
Під час розгляду справи №913/374/24 АТ «ПриватБанк» не наведено доводів, що свідчили б про незастосовність вищевказаних висновків Верховного Суду до обставин даної справи.
АТ «ПриватБанк» посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №524/1187/22, в якій суд касаційної інстанції встановив, що відповідно до наданої суду копії позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у справі № 524/5813/15-ц досудова вимога до позовної заяви не долучалася, у позовній заяві банк не робить посилання на пред'явлення досудової вимоги боржнику, отже, факт звернення банку у серпні 2015 року до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості та повернення цього позову судом не є дією, яка засвідчує зміну строку виконання основного зобов'язання.
Однак у даній справі №913/374/24, виходячи саме з її обставин, Верховний Суд у постанові від 27.05.2025 не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сам факт звернення АТ "ПриватБанк" до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.03.2021 не може вважатися реалізацією права вимоги у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки позовна заява була повернута без її розгляду по суті.
Суд касаційної інстанції надав вказівку щодо дослідження під час нового апеляційного розгляду таких обставин: чи є у разі подання позову, з огляду на те, що примірник позову надсилається учаснику справи, а повернення позову відбулося судом на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, повідомленням, яке можна кваліфікувати як подане у порядку статті 1050 ЦК України.
Під час нового розгляду справи Східний апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи №913/50/23, встановив, що копію позовної заяви з вимогою про дострокове повернення кредиту АТ «ПриватБанк» направило 16.02.2023 на належні електронні адреси СФГ «Моноліт» та ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з матеріалів зазначеної справи, господарським судом не було встановлено обставин щодо невиконання позивачем вимог п.1 ч.1 ст.164 ГПК України, відповідно до якого до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (натомість, підставою для повернення вказаної позовної заяви стало те, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви в частині надання документів на підтвердження повноважень адвоката Будьонного В.С. на її підписання, при цьому в ході апеляційного провадження у даній справі №913/374/24 АТ КБ «ПриватБанк» не стверджувало про те, що вказану позовну заяву було подано адвокатом Будьонним В.С. за відсутності необхідних повноважень та поза волевиявленням банку).
Отже, колегія суддів вважає підтвердженою ту обставину, що примірники позову у справі №913/50/23 було направлено відповідачам у встановленому порядку.
Відповідно, на думку суду апеляційної інстанції, таке направлення може бути кваліфіковано як подане у порядку статті 1050 ЦК України, враховуючи, що у зв'язку із зверненням до боржників за кредитним договором з позовом про стягнення заборгованості, боржнику стає відомим, що банк вимагає достроково повернути кошти і що для визначення моменту виникнення обов'язку щодо повернення коштів за кредитом важливим є як об'єктивні (сам факт порушення прав банку на вчасне отримання ним коштів), так і суб'єктивні (боржник/поручитель дізналися/дізнався або повинені/повинен були/був дізнатися про те, що позичальник допустив порушення, у зв'язку з чим банк пред'явив вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості).
Колегія суддів зазначаєё що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Відповідно до пункту 2.3.8 кредитного договору банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог пункту 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.
Відповідно до пункту 7.15 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: неотриманні від позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні заставодавцями/іпотекодавцями зобов'язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотриманні від заставодавців/іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їх права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя; порушенні заставодавцями/іпотекодавцями правил про заміну предмету застави; втрати предмету застави/іпотеки за обставинами, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; притягнення до кримінальної відповідальності відносно керівництва позичальника; втрати можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших привидів), підтверджений актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні про те, що у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати платежів згідно графіку та процентів за користування кредитом АТ «ПриватБанк» за наявності простроченої заборгованості у відповідача-1 зі сплати кредитних платежів 16.02.2023 звернулося до суду з відповідним позовом у справі №913/50/23, тим самим скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами п.п.2.3.2, 2.3.8 кредитного договору, про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів; звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
При цьому, в даному випадку визначальним є сам факт звернення з позовом до суду, а не наслідки розгляду справи судом. Тому припущення апелянта про те, що навіть якщо позовна заява по справі №913/50/23 і була б прийнята до розгляду судом, то позовні вимоги підлягали б лише частковому задоволенню - колегія суддів не вважає належним аргументом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв'язку із зверненням АТ «ПриватБанк» із позовом до суду 16.02.2023 у справі №913/50/23, позивач змінив порядок, умови та строк повернення позичальником наданих кредитних коштів у сумі 1 152 494,28 грн, отже, граничним строком повернення позичальником кредитних коштів у вказаній сумі є 16.02.2023.
Також, як встановлено місцевим господарським судом, з вимогою про розірвання кредитного договору від 18.03.2021 №31648279-КД-1 до суду або з повідомленням до позичальника АТ "ПриватБанк" не зверталось.
У відповідності до умов кредитного договору та договору страхування АТ "ПриватБанк" перераховано 18.03.2023 ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" страхову премію у сумі 7 598,48 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 09.03.2021 по 03.07.2024. Тобто банком було надано СФГ "Моноліт" кредитні кошти у зазначеній сумі, які позичальник повинен був повернути в строк до 01.09.2023 відповідно до графіку платежів, який є додатком до кредитного договору та додаткової угоди №1 до нього та з урахуванням того, що це був другий платіж з п'яти, які у відповідності до умов кредитного договору належали сплаті в межах страхових платежів у загальній сумі 30 393,92 грн.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, вказане кредитування є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України та становить період з 18.03.2023 (з моменту перерахування кредитних коштів) по 01.09.2023 (згідно узгодженого графіку платежів), тобто граничним строком повернення вказаних кредитних коштів є 01.09.2023.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, якими врегульовано відповідні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом у сумі 1 152 494,28 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 16.02.2023; останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом у сумі 7 598,48 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 01.09.2023, відповідно, нарахування процентів після вказаних дат є неправомірним.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» стверджує про суперечливість висновків місцевого господарського суду щодо того, що останнім днем для нарахування процентів на суму кредиту в розмірі 7 598,48 грн (страховий платіж) є 01.09.2023, з огляду на висновок суду про те, що 16.02.2023 банк достроково змінив строк повернення кредиту і після цієї дати проценти не нараховуються.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також стверджує, що висновок суду першої інстанції щодо можливості сплати банком страхової премії 18.03.2023 після звернення позивача до суду 16.02.2023 з вимогою про дострокове стягнення кредиту суперечить строку дії кредитного договору, порушує ч. 1 ст. 631, ч. 2 ст. 1050 ЦК України та не враховує усталену судову практику; дії банку щодо самостійної сплати страхової премії в сумі 7 598,48грн по кредитному договору 18.03.2023 є незаконними, оскільки 16.02.2023 строк дії кредитного договору був припинений.
Однак вказаних тверджень апелянтами не доведено, враховуючи, що, як було зазначено вище, за своєю правовою природою обов'язок позичальника з повернення банку суми 7 598,48 грн є окремим кредитним зобов'язанням. На думку колегії суддів, внаслідок перерахування банком зазначеної страхової премії, у відповідності до умов договору, у позичальника виник обов'язок повернути банку вказану суму разом із нарахованими згідно з договором процентами, оскільки станом на 18.03.2023 вказаний кредитний договір не був розірваний, а його умови в частині можливості скористатися позичальником кредитними коштами для сплати страхових платежів відповідно до укладеного договору страхування залишалися чинними. Тобто банк, звернувшись із позовом та вимогою про стягнення заборгованості без повідомлення про розірвання кредитного договору, правомірно включив до загальної суми боргу 7 598,48 грн як окреме кредитне зобов'язання на сплату страхового платежу, строк повернення якого настав 01.09.2023.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати відповідальність поручителя; у спірних правовідносинах на момент укладення договору поруки № 31648279-ДП-1/1 від 18.03.2021 базова процентна ставка становила 14,33 % річних, натомість з 01.04.2021 по 08.06.2021, а також з 01.10.2022 по 02.03.2024 банк нараховував підвищені проценти за кредитним договором в розмірі 14,45; 17,7; 18,15; 19,0; 20,5; 20,65; 21,48 % річних.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав вищевказаним твердженням належну правову оцінку, вказавши, зокрема, що відповідно до п.2.1 додаткової угоди базова процентна ставка за кредитом змінювана; у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,33% річних; відповідно до п.А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,66%; згідно з п.2.2 додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у порядку та в розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Тобто застосовані банком процентні ставки не перевищують встановлену умовами п.А7 кредитного договору ставку за проценти за користування кредитом у випадку порушення грошового зобов'язання у розмірі 28,66%.
Отже, враховуючи, що сторони, у відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, якими закріплено принцип свободу договору, передбачили випадки та порядок перегляду розміру базової процентної ставки, а також розмір процентної ставки у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо неможливості нарахування процентів за користування кредитом у більшому розмірі ніж 14,33%.
Щодо обсягу відповідальності поручителя, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до положень ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Нормами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як уже зазначалося 18.03.2021 між АТ "ПриватБанк" як кредитором та ОСОБА_1 як поручителем в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами укладений договір поруки №31648279-ДП-1/1, за умовами якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед банком за виконання СФГ "Моноліт" зобов'язань за кредитним договором від 18.03.2021 №31648279-КД-1 невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 471 064, 78грн з терміном дії до 01.12.2025, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1 440 670,86грн на придбання колісного трактора New Holland T6050; у розмірі 30 393,92грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Згідно умов п.А.6.1. договору поруки, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 19.33 (дев'ятнадцять цілих тридцять три сотих) % річних. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
Пунктом А.6.2. договору поруки сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього Договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в п.п. А.6, А.6.1, А.7. цього Договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із Сторін, про що Сторони укладають Договори про внесення змін до цього Договору. У випадку відмови Позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи Банку, Сторони узгодили, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 3, про що Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього Договору.
У відповідності до умов п.А.7. договору поруки, у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28.66 (двадцять вісім цілих шістдесят шість сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
У відповідності до умов п.4.1 договору, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
Як було встановлено вище, умовами кредитного договору з урахуванням додаткової угоди до нього сторони передбачили випадки та порядок збільшення розміру нарахування процентів за користування кредитом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку розмір відповідальності поручителя без його згоди не збільшувався, а можливість нарахування збільшеного розміру процентів за користування кредитом, випадки та порядок такого збільшення передбачені умовами кредитного договору, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договором поруки.
ОСОБА_1 також зазначає, що господарський суд першої інстанції невірно застосував обставини, встановлені в іншій справі щодо суми 12 671,25грн; в рішенні господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі № 913/67/23 суд встановив обставини сплати СФГ "МОНОЛІТ" заборгованості в 12 671,25грн, а також те, що ОСОБА_1 не повинен був сплачувати по іншому договору поруки будь-які кошти; утримання банком коштів в сумі 12 671,25грн у ОСОБА_1 повинно було враховано в цій справі шляхом зменшення заборгованості відповідача -2.
Проте, як правильно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та не спростовано ОСОБА_1 під час апеляційного провадження, утримані банком кошти у розмірі 12 671,25 грн були зараховані у рахунок погашення заборгованості за іншим кредитним договором, укладеним між банком та СФГ "Моноліт", а не за кредитним договором, що є предметом розгляду у цій справі, тому ці кошти не могли бути враховані як частина сплати заборгованості ОСОБА_1 у цій справі, оскільки між сторонами відсутні правові підстави для такого заліку. Як зазначає сам апелянт, рішення у справі № 913/67/23 прийнято на підставі документів, які підтверджують сплату коштів по іншому кредитному договору СФГ "Моноліт" і це не має відношення до ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. 129, 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №917/374/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.09.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.В. Россолов