вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" серпня 2025 р. Справа№ 925/1637/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 (повний текст складено та підписано 30.05.2025)
у справі №925/1637/24 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
до Приватного підприємства “Рибак»
про стягнення 2 205 001,00 грн,-
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
25 квітня 2025 року до Господарського суду Черкаської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Приватного підприємства Рибак про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1637/24 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України на користь Приватного підприємства “Рибак» 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, позивач 17.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити розмір стягнутих на користь відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 40 000 грн до 4 000 грн.
Позивач вважає, що при ухваленні додаткового рішення суд припустився помилки, та при розподілі судових витрат суму витрат повністю поклав на позивача, не врахувавши того, що предметом позову Держрибагентства є майнова вимога Позивача до Відповідача стягнути заборгованість за договором на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), а обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату не є значним.
Разом з тим, під час перебування справи в провадженні суду першої інстанції адвокатом подавався лише один процесуальний документ по суті спору - відзив, однак він містив подібні (абсолютно ідентичні) доводи, які наводились представником відповідача у справах № 917/2416/24, № 925/1648/24, № 925/1649/24, № 925/1641/24.
Тобто вибрана представником відповідача позиція захисту є сталою та не змінювалася, що свідчить про те, що заявлена до відшкодування вартість наданих адвокатом послуг не відповідає критерію розумної необхідності.
Таким чином, на думку Держрибагентства, спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а розгляд цієї справи в суді об'єктивно не вимагав у адвоката великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики.
Отож, заявлені представником відповідача до стягнення з позивача судові витрати в розмірі 40 000,00 грн., не мають характеру необхідних та співрозмірних, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1637/24, розгляд справи призначено на 18.08.2025.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.08.2025 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги позивача, просив її відхилити. Розгляд справи проводити у його відсутність. В судове засідання апеляційної інстанції 18.08.2025 не з'явився.
В судовому засіданні 18.08.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Положеннями статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
25 квітня 2025 року до Господарського суду Черкаської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Приватного підприємства Рибак про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.
21 січня 2025 року між Приватним підприємством "Рибак" (далі Клієнт) та ФОП Гавриловим Дмитром Олексійовичем (далі Адвокат) з метою отримання правової допомоги був укладений договір №248/25 про надання професійної правничої допомоги (далі Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Клієнт доручає, а Адвокат надає Клієнту наступні види професійної правничої допомоги, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити вартість правничої допомоги (п. 1.1. Договору).
Розділом 3 цього Договору сторони визначили Гонорар та відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з виконанням цього договору.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату визначається в додатковій угоді до договору. Конкретний розмір, порядок обчислення гонорару, порядок його оплати (попередня оплата, післяоплата, оплата частинами тощо), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо, а також конкретні види професійної правничої допомоги, які надаються Адвокатом за цим Договором, визначаються у Додатковій угоді до Договору (п. 3.1. Договору).
Додатковою угодою №1 від 21.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №248/25 від 21.01.2025 Клієнт та Адвокат домовились, що запланований перелік та вартість послуг у справі №925/1637/24, що надаються Адвокатом за Договором становить 40 000 грн. (п. 2 Додаткової угоди).
Оплата 100% вартості наданих здійснюється протягом 10 днів з дня винесення рішення господарським судом Черкаської області (п. 3.1. Додаткової угоди).
Як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем надано суду:
Договір №248/25 про надання професійної правничої допомоги від 21.01.2025;
Додаткова Угода №1 від 21.01.2025 до Договору №248/25 про надання професійної правничої допомоги від 21.01.2025;
Акт про надання послуг з про сесійної правничої допомоги відповідно до Договору №248/25 про надання професійної правничої допомоги від 21.01.2025;
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 24.01.2025;
Ордер на надання правничої допомоги серія СА 1110458.
Представником ДЕРЖРИБАГЕНСТВА було подано суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення з проханням відмовити в її задоволенні.
Заперечення вмотивовано тим, що:
-розмір заявленої суми витрат Відповідача на оплату послуг адвоката, щодо яких до суду подано вищезгадану заяву можливо є неспівмірним із: складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом та ціною позову;
-представником Відповідача у поданій до суду заяві не надано належних доказів, які б доводили реальність та необхідність надання відповідних послуг, а головне - докази щодо розумності розміру (вартості) зазначених послуг, ураховуючи обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову Держрибагентства є майнова вимога Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за договором на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), а обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату не є значним.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача був поданий лише відзив на позовну заяву, який містив подібні (абсолютно ідентичні) доводи, які наводились представником відповідача у справах № 917/2416/24, № 925/1648/24, №925/1649/24, № 925/1641/24.
Обрана представником відповідача позиція захисту є сталою та не змінювалася, що свідчить про те, що заявлена до відшкодування вартість наданих адвокатом послуг не відповідає критерію розумної необхідності.
Спір такої категорії не є спором незначної складності, а розгляд цієї справи в суді об'єктивно не вимагав у адвоката великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики.
З огляду на викладене, заявлені представником відповідача до стягнення з позивача судові витрати в розмірі 40 000,00 грн., не мають характеру необхідних та співрозмірних, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат.
Виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000,00 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є не співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 10000,00 грн.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи апелянта (позивача), викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване додаткове рішення - частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1637/24 задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі №925/1637/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Заяву представника Приватного підприємства «Рибак» адвоката ГАВРИЛОВА Дмитра від 25.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №925/1637/24 задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України (вул. Січових Стрільців, 45а, м. Київ, 04053, код 37472282) на користь Приватного підприємства «Рибак» (вул. Гагаріна, 55, кв. 53, м. Черкаси, 18021, код 32330005) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3.В решті заяви відмовити».
3. Доручити Господарського суду Черкаської області видати наказ.
4. Матеріали справи №925/1637/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 10.09.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко