вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/2795/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025
у справі №910/2795/25 (суддя С.О. Чебикіна)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія»
про стягнення 450 818,49 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, позивач або АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 450 818,49 грн неустойки за Договором №159/15/2024/-Д-ЦВОЮ про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням від 22.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що закономірним наслідком дострокового одностороннього розірвання відповідачем договору про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №159/15/2024/-Д-ЦВОЮ від 22.04.2024, є відмова відповідача від послуг за договором, а тому наявні передбачені пунктом 6.4. Договору підстави для застосування неустойки у розмірі вартості такої послуги згідно з Додатком 2 до Договору, а саме 450 818,49 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що доказів порушення відповідачем умов Договору, що зумовлюють собою застосовування штрафної санкції, передбаченої пунктом 6.4. Договору, позивачем суду не надано, як і не надано доказів щодо надання позивачем відповідачу обумовлених послуг за Договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 16.06.2025 засобами поштового зв'язку Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 450 818,49 грн неустойки за Договором №159/15/2024/-Д-ЦВОЮ від 22.04.2024 у зв'язку з тим, що відповідач, допустив порушення узгоджених сторонами умов Договору щодо внесення передоплати та дотримання графіку обслуговування. Однак, судом невірно зроблено такий висновок, адже підставою для стягнення неустойки є не порушення відповідачем узгоджених сторонами умов Договору щодо внесення передоплати та дотримання графіку обслуговування, а відмова відповідача від послуг внаслідок одностороннього розірвання Договору.
У матеріалах справи міститься копія повідомлення від 28.08.2024 №101/24 про односторонню відмову від договору (розірвання договору), а тому хибним є висновок суду, що в матеріалах справи відсутні докази, що обумовлюють застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 6.4. Договору. Розірвання договору в односторонньому подяку є волевиявленням сторони як щодо відмови від послуги за договором, так і щодо припинення договірних відносин у цілому.
До апеляційної скарги апелянтом також було додано нові докази, а саме: копії переліків №20241231 за період з 01.04.2024-31.12.2024 та №20250612 за період з 01.01.2025-12.06.2025, які останній просить суд прийняти до уваги при розгляді апеляційної скарги.
Стосовно долучення цих доказів, то позивач зазначив, що вони не додавались до позовної заяви, оскільки предметом спору є стягнення неустойки, розмір якої фіксований та визначений умовами договору та стягнення якої не залежить від наявності чи відсутності коштів чи залишку коштів на особовому рахунку замовника по Договору.
Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
16.07.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач у відзиві наголошує на такому:
- відповідач не отримував від позивача жодних повідомлень у вигляді «інформаційних листів» з попереднім розрахунком загальної вартості послуг («Послуга» + «Супутні послуги»), а отже позивач не надав жодної послуги відповідачу згідно з Договором;
- у позовній заяві АТ «Укрзалізниця» обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів посиланням на пункт 6.4. Договору. Однак, в абзаці 8 на другій сторінці позовної заяви АТ «Укрзалізниця» невірно зазначено цитату з пункту 6.4. договору, тобто зазначено не оригінальний зміст тексту цього пункту. Так, в оригінальному змісті пункту 6.4. Договору відсутнє словосполучення на початку речення - «Замовник зобов'язується…», отже відсутнє зазначення того, хто саме здійснює «Сплату Виконавцю». Більш того, відповідач не отримував від АТ «Укрзалізниця» жодних послуг;
- незважаючи на те, що пункт 6.4. не містить прямого обов'язку замовника сплачувати неустойку, відповідач додатково зазначає, що відмовився від договору у порядку, передбаченому пунктом 13.3. Договору. При цьому позивач помилково вважає, що поняття «розірвання договору» є тотожним поняттю «відмова від отримання послуги».
Стосовно долучених позивачем до апеляційної скарги доказів, то апелянтом не зазначено обґрунтувань та доказів неможливості подання переліків №20241231 за період з 01.04.2024-31.12.2024 та №20250612 за період з 01.01.2025-12.06.2025 під час розгляду справи у суді першої інстанції, крім того, відповідач не зазначив на підтвердження яких обставин ним подаються такі докази.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2795/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
30.06.2025 матеріали справи №910/2795/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/254, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 26.08.2025. Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не розглядалось, оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подана протягом двадцяти днів з моменту ухвалення рішення, тобто у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 26.08.2025, представники сторін не з'явились.
Представник відповідача 11.08.2025 подав через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету позивача у підсистемі «Електронний суд».
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
22.04.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія» (відповідач, замовник) укладено Договір №159/15/2024/-Д-ЦВОЮ про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням (далі, Договір), відповідно умов пункту 1.1. якого даний Договір регламентує взаємовідносини між виконавцем і замовником щодо надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням (Послуги). Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги за цим Договором, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги в порядку та розмірі, які визначені цим Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору перелік зважувальних приладів, за якими надаються послуги за цим Договором, передбачений у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік послуг, що надаються за цим Договором, графік надання послуг та їх вартість передбачені у Додатку №2 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами пункту 2.14. Договору виконавець відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум за цим Договором для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №2581901.
Згідно з пунктом 3.1. Договору виконавець згідно з графіком надання послуг (Додаток №2 до Договору) здійснює попередній розрахунок вартості за послуги та супутні послуги і повідомляє замовника про необхідну суму попередньої оплати на електронну адресу, зазначену у розділі 15 Договору, у вигляді інформаційного листа.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що замовник не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати надання послуги оплачує виконавцю 100% вартості послуг згідно з попереднім розрахунком.
У відповідності до пункту 3.3. Договору виконавець до направлення спеціального рухомого складу перевіряє наявність достатньої суми коштів на особовому рахунку замовника та може резервувати їх.
Згідно з пунктом 3.4. Договору виконавець з урахуванням терміну доставки вантажів та графіка надання послуг (Додаток №2 до Договору) оформлює перевізний документ для направлення спеціального рухомого складу на станцію призначення.
Пунктом 3.12. Договору між сторонами погоджено, що виконавець розпочинає надання послуги замовнику після отримання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «Єдиний розрахунковий центр» АТ «Укрзалізниця» передоплати у розмірі 100% вартості послуги відповідно до попереднього розрахунку.
Відповідно до пункту 4.1.1. Договору замовник зобов'язаний оплачувати виконавцю послуги та супутні послуги з сум внесеної передоплати кодом платника.
Згідно з пунктом 4.2.2. та 4.2.5. Договору виконавець зобов'язаний надавати замовнику послуги відповідно до умов цього Договору, за умови здійснення 100% попередньої оплати. Відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок з спеціальним режимом використання виконавця, вказаний у розділі 15 Договору.
У відповідності до пункту 5.6. Договору по мірі надання послуг, виконавцем відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати за послуги та супутні послуги, а також неустойки, пені.
Згідно з пунктом 5.7. Договору виконавець при стягненні плати за послуги та супутні послуги надає замовнику переліки на електронну адресу, зазначену в розділі 15 Договору.
За змістом пункту 6.4. Договору сплачувати виконавцю неустойку, у розмірі вартості послуги згідно з Додатком №2 до Договору у разі повідомлення замовником про відмову від отримання послуги або зменшення їх кількості.
Відповідно до пункту 12.2. Договору у випадках, не врегульованих цим Договором, сторони керуються законодавством України.
Згідно з пунктом 13.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення.
Пунктом 13.2. Договору визначено, що даний Договір припиняється: у зв'язку з припиненням Договору за взаємною згодою сторін, або у зв'язку з односторонньою відмовою від Договору, у випадках та в порядку, прямо передбачених Договором, або з підстав, визначених законодавством.
У відповідності до пункту 13.3. Договору кожна із сторін має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом відправлення повідомлення про односторонню відмову від Договору іншій стороні за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою стороною відповідного повідомлення.
За змістом пунктів 13.4. та 13.5. Договору усі правовідносини за цим Договором, що розпочалися до дати припинення дії Договору регулюються положеннями цього Договору до повного здійснення розрахунків та виконання інших зобов'язань сторін. Припинення Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, зокрема, завершення розрахунків за надані послуги, що виникли до такого припинення.
Додатком №2 до Договору між сторонами погоджено послуги, що надаються за Договором, графік їх надання та вартість Договору, а саме - Технічне обслуговування зважувальних приладів з перевіркою метрологічних характеристик, з датами обслуговування - 18.07.2024, 10.05.2024, 14.12.2024, у кількості 3 послуг за загальною ціною без ПДВ - 450 818,49 грн та 540 981,17 грн з ПДВ.
28.08.2024 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про односторонню відмову від Договору за вих. №101/24, в якому зазначив про відмову від Договору на підставі пункту 13.3. Договору.
20.09.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №ЦВО-23/1057, в якій просив останнього сплатити 540 981,17 грн на підставі пункту 6.4 Договору у зв'язку з повідомленням замовника про відмову від отримання послуг або зменшення їх кількості.
Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі.
За твердженням позивача згідно зі змістом наведених положень розірвання замовником Договору в односторонньому порядку по своїй суті є відмовою від отримання послуг. Таким чином, при розірванні договору в односторонньому порядку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку, у розмірі вартості послуги згідно з Додатком 2 до Договору, а саме 450 818,49 грн без ПДВ.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позивачем до апеляційної скарги були додані нові докази у справі та заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скаржник не навів об'єктивних та виняткових причин неподання таких доказів до суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до частини 1, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що позов подано ним про стягнення неустойки на підставі пункту 6.4. Договору, а не на підставі пункту 6.3. за порушення строків оплати послуг, а тому позивачем до позову і не подавались копії переліків №20241231 та №20250612.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ненадання позивачем вказаних документів зумовлено винятковістю такого випадку, а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані позивачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 3.1. Договору виконавець згідно з графіком надання послуг (Додаток №2 до Договору) здійснює попередній розрахунок вартості за послуги та супутні послуги і повідомляє замовника про необхідну суму попередньої оплати на електронну адресу, зазначену у розділі 15 Договору, у вигляді інформаційного листа.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що замовник не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати надання послуги оплачує виконавцю 100% вартості послуг згідно з попереднім розрахунком.
У матеріалах справи відсутні документальні докази повідомлення замовника (відповідача) на електронну адресу, зазначену у розділі 15 Договору, у вигляді інформаційного листа, який надсилається уповноваженою особою виконавця (позивача), з накладенням КЕП через власну інформаційну систему виконавця (позивача) щодо розрахунку суми попередньої оплати за послуги та супутні послуги.
За таких обставин, на переконання суду, проаналізувати строки, в які замовник (відповідач) мав здійснити попередню оплату таких послуг не є можливим.
Водночас, із долучених позивачем до апеляційної скарги доказів - переліків №20241231 за період з 01.04.2024-31.12.2024 та №20250612 за період з 01.01.2025-12.06.2025, вбачається, що на особовому рахунку відповідача (код платника 2581901) кошти відсутні.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Такий правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.
Отже, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд зазначив, що «Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 450 818,49 грн. неустойки за Договором №159/15/2024/-Д-ЦВОЮ про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням від 22.04.2024 року на підставі статей 509, 526, 546, 549, 610, 611, 626-629 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що відповідач, допустив порушення узгоджених сторонами умов Договору щодо внесення передоплати та дотримання графіку обслуговування.».
Однак, як вірно зазначає позивач в апеляційній скарзі, виходячи із змісту позовної заяви, предметом позову в даній справі не є стягнення неустойки за порушення узгоджених сторонами умов Договору щодо внесення передоплати та дотримання графіку обслуговування (пункт 6.3. Договору), а є стягнення неустойки за відмову замовника від отримання послуг (пункт 6.4.).
Отже, місцевий господарський суд дійсно помилково у прийнятому рішенні визначив предмет спору в даній справі. Зазначене, втім, не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, нарахованої на підставі пункту 6.4. Договору, колегія суддів встановила таке.
Згідно зі статтею 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Умовами укладеного між сторонами Договору, а саме пунктом 13.3., передбачено право кожної із сторін відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом відправлення повідомлення про односторонню відмову від Договору іншій Стороні за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним по закінченню тридцятиденного строку з дня одержання іншою Стороною відповідною повідомлення.
Тобто умовами Договору не визначені конкретні підстави для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку. Передбачена лише необхідність повідомити іншу сторону.
Відповідач листом від 28.08.2024 за вих. №101/24 повідомив позивача про розірвання Договору відповідно до пункту 13.3. останнього, тобто цей лист є відмовою замовника від Договору в односторонньому порядку - одностороннім правочином про припинення договору.
Вказаний лист отримано позивачем 03.09.2024, що підтверджується самим позивачем у позовній заяві.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 525-526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У розділі 6 Договору погоджена відповідальність сторін.
Зокрема, у пункті 6.4. Договору передбачена сплата Виконавцю неустойки у розмірі вартості Послуги згідно з Додатком 2 до Договору у разі повідомлення Замовником про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості.
Відповідач вірно зазначає про те, що у пункті 6.4. Договору не міститься чіткого зазначення про сплату такої неустойки замовником, однак, виходячи зі змісту цього пункту, в якому йдеться про сплату неустойки саме виконавцю та того, що Договір є двостороннім - укладений між позивачем та відповідачем у даній справі, колегія суддів доходить висновку, що у наведеному пункті мова йде саме про обов'язок замовника (позивача) сплатити виконавцю (відповідачу) неустойку у разі повідомлення Замовником про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості.
Водночас, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення Замовником (відповідачем) про відмову від отримання Послуги або зменшення їх кількості.
За визначенням статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання є одностороннім правоприпиняючим правочином (у розумінні ст. 202 цього Кодексу), яку може вчинити сторона договору у якості реагування на порушення з боку іншої сторони. Відтак, необґрунтованою є та відмова від зобов'язання, яка вчинена за відсутності належної підстави, що (відсутність) сама по собі не спростовує правової природи відмови від зобов'язання як вольової і цілеспрямованої на припинення виконання зобов'язань дії відповідної сторони договору, у цьому випадку - відповідача.
Між тим у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем односторонньої відмови саме від отримання послуги.
При цьому сам по собі факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати послуг у обумовлені Договором строки (яке є окремим порушенням зобов'язань, визначеним статтею 612 ЦК України), якщо таке мало місце, не може ототожнюватися з фактом односторонньої відмови замовника від отримання послуги.
За порушення строків оплати сторонами у пункті 6.3. Договору погоджена сплата замовником виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Однак, підставою даного позову не є порушення відповідачем строків оплати за Договором і позовні вимоги про стягнення неустойки на підставі пункту 6.3. Договору у межах цієї справи не заявлялись.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що Договір розмежовує поняття відмови від послуг та відмови від договору.
Так, пунктом 3.2. Договору замовнику надано право, не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до дати надання Послуг оплатити Виконавцю 100% вартості Послуг згідно з попереднім розрахунком.
У той же час, згідно з пунктами 3.1., 3.12. Договору Виконавець, враховуючи Графік надання послуг (Додаток 2 до Договору), здійснює розрахунок суми попередньої оплати за Послуги та розпочинає надання Послуг Замовнику після отримання передоплати у розмірі 100% вартості Послуги відповідно до попереднього розрахунку.
Як уже зазначалося, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення у передбаченому Договором порядку замовника (відповідача) про розрахунок суми попередньої оплати за послуги та супутні послуги.
Позивач, натомість, стверджує, що розірвання замовником Договору в односторонньому порядку по своїй суті є відмовою від отримання послуг. Таким чином, при розірванні договору в односторонньому порядку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку, у розмірі вартості послуги згідно з Додатком 2 до Договору, а саме 450 818,49 грн без ПДВ, як це передбачено пунктом 6.4. Договору.
Однак, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що позивач помилково вважає, що поняття «розірвання договору» є тотожним поняттю «відмова від отримання послуги».
Відмова від послуг - це офіційне повідомлення про намір не отримувати послуги і не виконувати зобов'язання, пов'язані з їх отриманням. Вона може супроводжуватися відповідними наслідками (штрафи, компенсації).
При цьому необхідно розмежовувати поняття відмова від послуг - волевиявлення не отримувати послуги та розірвання договору - припинення договірних відносин.
Виходячи з аналізу пункту 6.4. Договору у виконавця міг би виникнути обов'язок зі сплати неустойки у разі відмови від отримання послуг або зменшення їх кількості. У той же час, відмові від отримання послуги обов'язково має передувати її надання, чого з боку позивача не відбулося. Обставина стосовно того, що послуги не надавалися, позивачем не заперечується.
Отже позивач, звертаючись до суду з даним позовом та визначаючи його підстави, помилково ототожнює факт розірвання договору на підставі пункту 13.3 Договору з відмовою відповідача від отримання послуги.
З огляду на це доказів порушення відповідачем умов Договору, що зумовлюють собою застосовування штрафної санкції, передбаченої пунктом 6.4 Договору, позивачем суду не надано, як і не надано доказів щодо надання позивачем відповідачу обумовлених послуг за Договором.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред'явлених у даній справі вимог, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 450 818,49 грн неустойки слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги позивача зазначених обставин не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в даній справі.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/2795/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Матеріали справи №910/2795/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко