Справа № 953/5922/25
н/п 2-к/953/2/25
"29" серпня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.
за участю секретаря Куліковій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місцеперебування: АДРЕСА_2 ), Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: м. Харків, пров. Л. Гурченко, буд. 3-Е) про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-
16.06.2025 на адресу суду надійшла вказана заява, в якій заявник просить визнати на території України рішення суду у сімейних справах Каршияка, Турецька Республіка від 04.11.2024 року №2024/628 по справі 2024/658 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 10.10.2017 Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області, актовий запис №4445.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне. 10.10.2017 між заявником та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, актовий запис №4445. 04.11.2024 судом у сімейних справах Каршияка, Турецька Республіка розглянуто позов про розірвання шлюбу (розірвання шлюбу (за домовленістю) через руйнацію основ шлюбного союзу). Рішенням суду у сімейних справах від 04.11.2024 №2024/628 позов задоволено- розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказане рішення набуло чинності 23.01.2025 згідно документу - остаточність рішення. Визнання вищевказаного рішення суду в Україні потрібно для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження того, що в Україні немає зареєстрованого шлюбу, що стало підставою для звернення до суду з вказаною заявою.
Від представника Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ надійшли пояснення у справі, в яких зазначено, що відмітка про розірвання шлюбу між заявником та ОСОБА_3 відсутня, та заперечень щодо заяви не має.
Заявник на адресу суду спрямувала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, та проти його задоволення не заперечує.
Представники Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, в своїх поясненнях просить розглянути справу за відсутності представника.
16.06.2025 вказана заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.
20.06.2025 судом здійсненні електронні запиту з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування заінтересованої особи ОСОБА_5 .
Ухвалою судді від 23.06.2025 прийняту вказану заяву до провадження, та постановлено повідомити заінтересованих осіб про надходження вказаного клопотання, надано місячний строк для подання можливих заперечень.
Ухвалою судді від 11.08.2025 призначено до розгляду вказане клопотання.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2017 року між заявником та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, актовий запис 4445. Відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі відсутня.
Рішенням Суду від 04.11.2024 3 Суду у сімейних справах Каршияка, Турецька Республіка по справі - рішення №2024/625 шлюб укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 23.01.2025, тобто стало остаточним. Вказане судове рішення апостальовано.
За частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Отже, з урахуванням принципу юридичної визначеності, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, а обставини встановлені цим рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина 1 статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Визнання та виконання іноземних судових рішень - це різновид міжнародної правової допомоги, за яким суд держави, на території якої ініціюється таке визнання та виконання, за встановленою процедурою офіційно підтверджує дію законної сили рішення суду іноземної держави на території держави суду, який розглядає відповідне клопотання, що стає ідентичним законній силі рішень національних судів.
Статтею 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визначений статтею 472 ЦПК України.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без
задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.
З огляду на статтю 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Підстави та умови, порядок визнання та виконання рішень між державами Україна та Турецькою Республікою закріплені в Угоді між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, підписаної 23.11.2000 року, ратифікованої 05.07.2001 року, яка набрала чинності 02.05.2004 року, відповідно до умов якої будь-яка Договірна Сторона визнає та виконує такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони згідно з положеннями цієї Угоди: а) судові рішення щодо цивільних справ. Розгляд клопотань про надання дозвілу виконання рішень входить до компетенції судів Договірної Сторони, на території якої повинно бути здійснене виконання. Процедура визнання та виконання судового рішення регулюється законодавством Договірної Сторони, від якої запитується визнання та виконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню у відповідності до ст. 468 ЦПК України судом не встановлено, оскільки до заяви про виконання рішення додано завірену копію рішення, разом з підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили, отже воно повинно бути виконано.
Задоволення клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню не порушує права та інтереси, які охороняються державою, відповідають вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню на території України про розірвання шлюбу є законним та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 468, 471-473 ЦПК України, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.
Визнати в Україні рішення 3 Суду у сімейних справах Каршияка, Турецька Республіка по справі №2024/625 від 04.11.2024, згідно якого шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , укладеного 10.10.2017 в Україні, розірвано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Повний текст ухвали виготовлено 29 серпня 2025 року.
Суддя Г.А. ЗУБ