Справа № 638/24915/24
Провадження № 2/638/2687/25
09 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21535 від 19 лютого 2021 року у загальному розмірі 9337,50 грн., судових витрат та витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21535 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікаційного (електронного) підпису. Підписуючи договорів відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами договору та повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» надав відповідачу кредитний договір в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 1500 гривень, дата надання кредиту 19.02.2021 року, строк кредиту 18 днів, валюта кредиту гривня, стандартна ставка 2,5% в день або 912,5% річних.
На підтвердження виконання п. 2.4 кредитного договору, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2021 року, відповідно до якої, на картковий рахунок відповідача 19.02.2021 року було перераховано кредитні кошти в сумі 1500 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів.
17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022 відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року, договору факторингу № 02-17/02/2022 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9337,50 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1500 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 7837,50 грн.
До теперішнього часу відповідач заборгованість добровільно не сплатила, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму заборгованості.
Ухвалою суду від 31 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року витребувано від АТ «Райффайзен Банк Аваль» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування на неї грошових коштів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явилась, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, у зв'язку з чим, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 19.02.2021 року між ТОВ «ФК «ФК «Авіра Груп»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21535 про надання фінансового кредиту, який відтворено шляхом використання позичальник одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти в сумі 1500 грн., строк кредиту 18 днів, стандартна процента ставка 2,5 % в день або 912,5% річних.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, при надходженні до Товариства коштів для виконання зобов'язань Клієнта Товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній послідовності: 1) у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачується комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 3)у третю чергу здійснюється повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості за Договором грошові кошти Клієнта направляються в такій черговості: 1) в першу чергу сплачується пеня за прострочення 2) в другу чергу оплачуються відсотки за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачується комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 4) в четверту чергу повертається сума кредиту.
Згідно з інформаційної довідки № 5281/05 ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 року, 19.02.2021 року о 21:09:58 годині на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1500 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ОСОБА_2 , що підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 02.07.2025 № 81-15-9/8359-БТ.
Отже, судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір в електронній формі, за яким позивач перерахував відповідачу 1500 грн. на платіжну картку, що вказана відповідачем.
Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів підтверджує обставини укладення кредитного договору та суму кредиту, зараховану на платіжну картку відповідача.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Авіра Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних реєстрів боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року, договору факторингу № 02-17/02/2022 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 21535 встановлено, що станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 9337,50 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1500 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 7837,50 грн.
22 травня 2024 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу.
Згідно зі ст. ст. 526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст.516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів, підтверджено факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «ФК «Авіра груп» до ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 за кредитним договором № 21535 від 19.02.2021 року.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором № 21535 від 19.02.2021 року, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21535 від 19.02.2021 року вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за договором не здійснював, внаслідок чого, у нього перед позивачем станом 25.06.2024 року утворилась заборгованість у сумі 9337,50 грн.
Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21535 від 19.02.2021 у розмірі 9337,50 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» понесено судові витрати пов'язані зі сплатою вартості правничої допомоги у розмірі 10 500 грн., що підтверджуються Договором про надання правової допомоги вiд 29.12.2023 року, додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Пархомчука С.В., актом про отримання правової допомоги від 17.02.2025 року, що включає детальний обсяг робіт адвоката; платіжною інструкцією № 3 5178 від 17.02.2025 року.
Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2442,40 грн., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з урахуванням ч. 1 ст141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати із судового збору в сумі 2442,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 21535 від 19 лютого 2021 року у розмірі 9337 (дев'ять тисяч триста тридцять сім) гривень 50 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 1500 гривень 00 копійок, заборгованість за процентами у розмірі 7837 гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2442 гривень 40 копійок та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;
відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: Д.В. Цвірюк