Справа № 638/17328/25
Провадження № 1-кс/638/2376/25
08 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду клопотання начальника Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221070001065 від 02.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Харкова звернувся прокурор з клопотанням, в якому просить накласти арешт на виявлене в ході проведення огляду місця події від 02.09.2025 майно, з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження на зазначене в клопотанні майно, а саме: банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що у провадженні відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001065 від 02.09.2025 за ч. 4 ст.185 КК України. До відділення поліції №1 звернувся із заявою гр. ОСОБА_4 , котрий прохає вжити заходів до невідомої особи котра в період часу з 19.08.2025 по 01.09.2025 в м. Барвінкове Ізюмського району з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 скоїла крадіжку грошей на загальну суму близько 45000 гривень, спричинивши заявнику матеріальну шкоду на вищевказану суму. 02.09.2025 в період часу з 12.00 до 12.30 в ході огляду місця події- а саме території біля домоволодіння № 14 по вул. Б. Хмельницького м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області на підставі заяви про долучення до матеріалів кримінального провадження у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено банківську картку банку «Приватбанк» № № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 . Будучи опитаною остання пояснила, що викрала вказану банківську картку у потерпілого та до 01.09.2025 року оплачувала нею покупки. Постановою слідчого відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 02.09.2025 банківська картка АТ КБ «Приватбанк» була визнана речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025221070001065 від 02.09.2025.
Прокурор зазначає, що виявлена та вилучена банківська карта є засобом вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому, відповідно, є речовим доказом.
Прокурор в судове засідання не з'явився, просив клопотання розглянути у його відсутність та задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явився, просив розглянути клопотання у його відсутність.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Встановлено, що слідчим відділом №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025221070001065 від 02.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025221070001065 вбачається, що до відділення поліції №1 звернувся із заявою гр. ОСОБА_4 , котрий прохає вжити заходів до невідомої особи котра в період часу з 19.08.2025 по 01.09.2025 в м. Барвінкове Ізюмського району з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 скоїла крадіжку грошей на загальну суму близько 45000 гривень, спричинивши заявнику матеріальну шкоду на вищевказану суму
Надані докази свідчать про обґрунтованість вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Встановлено, що 02.09.2025 року в період часу з 12.00 до 12.30 в ході огляду місця події, а саме території біля домоволодіння № 14 по вул. Б. Хмельницького м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області на підставі заяви про долучення до матеріалів кримінального провадження у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено банківську картку банку «Приватбанк» № № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 ..
02.09.2025 року постановою слідчого відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 168, ч. 2, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч.1 ст.167 КПК України), а й іншим особам.
При цьому у відповідності до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За частиною 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, склад майна, на яке він просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, приймаючи до уваги, що не застосування арешту саме в такий спосіб, про який просить прокурор, може призвести до знищення, втрати або пошкодження майна, щодо якого ставиться питання про накладення на нього арешту, впевнившись, що прокурором надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на виявлене в ході проведення огляду місця події від 02.09.2025 року майно, а саме банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1