Справа № 638/11015/25
Провадження № 2/638/5349/25
Іменем України
09 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого зазначила, що 01 червня 2013 року зареєструвала шлюб з відповідачем. Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на сімейне життя та подружні обов'язки, відсутні взаєморозуміння та повага один до одного, на підставі чого в сім'ї відбувалися сварки, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин. Останні десять років позивач намагалась зберегти сім'ю, але такі спроби виявились невдалими, на теперішній час зв'язок з відповідачем фактично втратився, тому можливості зберегти сім'ю немає та строк для примирення не потрібен. На теперішній час спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо, а тому шлюб існує лише формально. Спору про спільне майно немає. На переконання позивача, подальше формальне збереження шлюбу суперечить як її інтересам, так і інтересам відповідача.
Позивач просила суд розірвати шлюб, укладений 01 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №177. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін про судове засідання.
21 липня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотання про надання строку для примирення, в якому зазначив, що відповідач прикладає зусилля щодо збереження шлюбу, час від часу у сторін виникають дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства, які не переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер і скоріше пов'язані з тим, що сторони тимчасово не проживають разом у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між сторонами без застосування надмірних емоцій, всі непорозуміння врегульовує мирним шляхом.
07 серпня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , подала заперечення на клопотання, мотивуючи це тим, що дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства - відсутні, оскільки спільне господарство між сторонами не ведеться вже доволі тривалий час; відсутність конфліктів між сторонами, також не відповідає дійсності, більш того, такі конфлікти здебільшого закінчуються з боку відповідача погрозами та/або застосуванням фізичного насильства, в тому числі по відношенню до домашніх улюбленців; жодного спірного питання без спалаху емоцій та образ з боку відповідача на адресу позивача ніколи не вирішувалось, у зв'язку з чим позивач побоюючись за власне життя та здоров'я, а також здоров'я своїх домашніх улюбленців, погоджувалась з відповідачем аби лише припинити конфліктну ситуацію. Крім того, сторона позивача повідомила, що відповідач завжди погрожував позивачеві, що ніколи не «надасть розлучення», після чого знову починався дуже емоційний конфлікт з погрозами, у зв'язку з чим, позивач не наважилась сказати відповідачеві про намір розлучитись та вирішила діяти через свого представника, висловивши своє бажання скерувати позовну заяву до суду лише після того, як вона перетне кордон, та перебуватиме в безпечному місці, де відповідач не зможе їй нашкодити.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року, постановленою без оформлення окремого процесуального документа, у задоволенні клопотання відмовлено.
В судове засідання сторони в судове засідання не з'явились, про судове засідання повідомлені належним чином. Представник позивача просила справу розглянути за відсутністю сторони відповідача.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки в судове засідання не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомлених сторін.
Судом встановлено, що 01 червня 2013 року між ОСОБА_2 ОСОБА_7 було укладено шлюб, який зареєстрований Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №177.
Сторонами визнається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають спільних дітей.
Згідно ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З матеріалів справи встановлено і не спростовано відповідачем, що фактичні шлюбно-сімейні відносини подружжя припинені, сторони припинили ведення спільного господарства, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Щодо клопотання представника відповідача про надання строку для примирення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц (провадження № 61-203св23), системний аналіз статті 51 Конституції України, статей 111, 112 Сімейного кодексу України, статей 2, 240, пункту 4 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
Надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 6 місяців, суд має врахувати норми статті 111 СК України, які є диспозитивними, а тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін. Суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, необхідно оцінити строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання шлюбу, та вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц.
У справі, що розглядається, встановлено, що позивачка категорично заперечує проти надання строку для примирення, наполягає на тому, що примирення неможливе та буде суперечити її інтересам. При цьому, відповідач та його представник не вказали на існування будь-яких об'єктивних обставин, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими; не надав доказів на підтвердження таких об'єктивних обставин; не обґрунтував і не пояснив заявлену думку про те, що зупинення провадження у справі може призвести до реального примирення сторін. Крім того, суд враховує, що справа перебуває у провадженні суду близько 3 місяців і сторони не примирилися за цей період.
За таких обставин, формальне за своєю суттю клопотання відповідача про надання строку для примирення сторін без зазначення конкретних об'єктивних фактів, що можуть свідчити про дієвість таких заходів, зважаючи на категоричну позицію позивача, свідчить про неможливість примирення подружжя у цій справі, у зв'язку з чим надання строку для примирення буде суперечити загальним засадам цивільного судочинства та порушуватиме розумність строків розгляду справ.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про надання сторонам строку для примирення.
Суд наголошує, що право позивача на розірвання шлюбу є безумовним та може бути обмеженим виключно за наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України. Враховуючи відсутність обставин, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, право позивача на розірвання шлюбу не може бути обмежене ані судом, ані будь-якою фізичною чи юридичною особою.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сторони сумісного господарства не ведуть, позивач на примирення не згодна, шлюбно-сімейні відносини припинені, суд вважає що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачкою судові витрати у розмірі 1211,20 грн підтверджуються квитанцією № 19 від 08 травня 2024 року.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 267-268, 273, 313-314, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, зареєстрований 01 червня 2013 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №177.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Суддя І. П. Латка