Справа № 638/14227/25
Провадження № 2-а/638/440/25
Іменем України
09 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Кравчун Дмитро Вікторович, до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
24 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Кравчун Дмитро Вікторович, за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова, як до адміністративного, з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 5232156 від 15 липня 2025 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП, в обґрунтування якого зазначив, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.07.2025 о 20 годині 52 хвилини по вулиці Суходольській в місті Ізюм, Харківської області керував транспортним засобом «Renault Traffic» з номерним знаком НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, перевозив пасажирів не пристебнутими ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «В».
Позивач вважає, що обставини, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 був пристебнутий ременем безпеки та пасажир також був престебнутий ременем безпеки. Крім того, постанова виписана без відповідного обґрунтування то доказової бази, що суперечить ст. 251 КУпАП. При прийнятті оскаржуваної постанови поліцейський опирався лише на своє внутрішнє суб'єктивне переконання, оскільки жодних доказів до позивача доведено не було і на той же час не існувало.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5232156 від 15.07.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції в Харківській області проти позовних вимог заперечувало з тих підстав, що винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадової інструкції інспектора і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху. Вчинення позивачем правопорушення, на переконання відповідача, підтверджується відеозаписом, наданим Ізюмським РУП ГУНП в Харківській області, на якому зафіксовано, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений уповноваженими особами Національної поліції України на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме через порушення вимог п. 2.3.в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), оскільки пасажири в автомобілі не були пристебнуті ременями безпеки. Зокрема, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт порушення ПДР, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також визнав, що пасажири не були пристебнуті ременями безпеки. Ці визнання зафіксовані на відеозаписі та свідчать про добровільне підтвердження вчинених правопорушень. Оскаржувана постанова відповідає вимогам, встановленим до неї чинним законодавством. З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Кравчун Дмитро Вікторович, зазначив, що на долучених відповідачем відеозаписах дійсно зафіксовано рух транспортного засобу «Renault Traffic» з номерним знаком НОМЕР_1 , проте здійснено це із задньої частини автомобіля. Крім того з відеозапису вбачається, що автомобіль повністю тонований, у зв'язку з чим виникає логічне запитання, яким чином поліцейський побачив порушення у тонованому автомобілі та й ще з задньої частини автомобіля. На іншому відеозапису транспортний засіб позивача стоїть на місці без руху, ОСОБА_1 та його пасажир зазначають що були пристебнуті, поліцейський це ігнорує та каже що «все розуміє». Щодо визнання позивачем вини на місці події, то представник позивача зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів. Оскільки відповідачем не надано доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, тому постанова підлягає скасуванню із закриттям справи.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, у зв'язку з чим їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник відповідача Івахненко Артем Ігорович проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 липня 2025 року о 21 год. 04 хв. інспектором Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Черепня Нікітою Романовичем винесено постанову Серія ЕНА № 52321561 від 15.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він 15.07.2025 о 20:52 год. по вулиці Суходольській в місті Ізюм, Харківської області керував транспортним засобом «Renault Traffic» з номерним знаком НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, перевозив пасажирів не пристебнутими ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «В».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з п. 2.3.«В» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
За порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, зокрема вимог п. 2.3.в) ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Згідно з ч. 1-2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системний аналіз цитованих норм процесуального права дає підстави стверджувати, що у цій справі тягар доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови шляхом подання відповідних доказів покладається саме на відповідача.
На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач надав докази, зокрема відеозаписи, дослідженням яких встановлено наступні обставини.
На відеозапису (відеофайл №0000038_00003820250715202529_0064) зафіксовано рух транспортного засобу «Renault Traffic» з номерним знаком НОМЕР_1 , проте на відеозапису не зафіксовано, що під час руху автомобіля пасажир автомобіля перебував з непристебнутим ременем безпеки. Крім того, з відеозапису встановлено, що відеофіксація автомобіля, скло якого затоновано, здійснюється із його задньої частини автомобіля, що ставить під обґрунтований сумнів можливість виявлення поліцейським того, що автомобіль під керування позивача рухався в той час, коли пасажир був не пристебнутий ременем безпеки.
На іншому відеозапису відеофайлі (№0000038_00003820250715202820_0065) транспортний засіб позивача стоїть нерухомо, а ОСОБА_1 та його пасажир зазначають що були пристебнуті.
Фактично єдиним доказом того, що пасажир автомобіля був не пристебнутий ременем безпеки є визнання цієї обставини позивачем, що зафіксовано на відеозапис. Жодного іншого доказу на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17, сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення під час розгляду справи не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Оскільки матеріали справи не містять жодного іншого належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, визнання вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.3.«В» ПДР України на місці зупинки транспортного засобу судом сприймається критично, оскільки не є достатнім доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зроблено правовий висновок, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та скасовує постанову ЕНА № 5232156 від 15 липня 2025 року із закриттям справи щодо нього за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Кравчун Дмитро Вікторович, до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 52321561 від 15 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: м. Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, індекс 61002) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Суддя І.П. Латка