Справа № 314/2090/25
Провадження № 1-кп/314/757/2025
10.09.2025 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082210000160 від 04.03.2025, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Запоріжжя, громадянина України, освіта вища, не одруженого, перебуває на посаді водія-радіотелефоніста, військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
за участю в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження (ЄРДР № 12025082210000160 від 04.03.2025) за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 14.09.2025 року.
Прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики недоведеними. Сторона захисту просить змінити запобіжний захід на більш м'який, зокрема на домашній арешт або визначити заставу.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.04.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Строк запобіжного заходу ОСОБА_3 продовжувався ухвалами суду від 17.07.2025.
Враховуючи характер злочину, значну суспільну небезпечність інкримінованого злочину, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_3 підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, та те, що вказана його протиправна поведінка створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає що єдиним дієвим запобіжним заходом у даному випадку буде саме тримання під вартою.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження від яких помер.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме скоєння тяжкого злочину в період воєнного стану військовослужбовцем, перебування в стані алкогольного сп'яніння, конкретні обставини справи, наявність наслідків у вигляді загибелі однієї особи, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Летельє проти Франції» наголосив на тому, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Суд вважає, що у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків.
Перевірка доведеності пред'явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Суд вважає, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_3 задіяний при виконанні бойових завдань може мотивувати своє неприбуття такими обставинами, що в умовах воєнного стану, буде складно перевірити та встановити його дійне місцезнаходження, що буде порушувати розумні строки розгляду кримінального провадження.
Ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв'язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.
Клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту або застави не підлягає задоволенню, оскільки не наведено переконливих обставин для його зміни.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин спричинив загибель людини.
Обвинувачений має дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, учасник бойових діях, разом з тим, застосовуючи дискреційні повноваження, надані ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи з фактичних обставин справи, наслідків у вигляді загибелі однієї особи, суд вважає неможливим застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 206, 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 08.11.2025.
В задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1
10.09.2025