Єд. унік. № 243/13760/21
Провадження № 1-кп/243/606/2025
09 вересня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021052510001573 від 02 листопада 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді молодшого оператора АЗС ТОВ «ТАУРУС ОЙЛ», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) діб, посилаючись на продовження існування ризиків передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки у випадку зміни запобіжного заходу на більш м'який є достатні підстави, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник, адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2021 року до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. У підготовчому судовому засіданні 28.12.2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено, строк тримання під вартою спливає 14 вересня 2025 року.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Норми КПК України не містять визначення поняття «обґрунтованість підозри».
Втім, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема, протоколами слідчих дій, висновками експертів.
Відповідно до положення ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Аналогічна правова позиція викладена і у рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001.
Суд зазначає, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_5 , з огляду також на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, може спонукати його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
Окрім того, суд на даний час вбачає наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений, не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, матиме змогу здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілу, з огляду на невизнання ним своєї причетності до інкримінованого злочину.
Отже, судом встановлено існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме, ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу, тому доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків на даній стадії кримінального провадження судом відхиляються.
Водночас, суд не вбачає ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про попередню протиправну поведінку обвинуваченого, а також чинників, які б сприяли вчиненню ним інших злочинів.
З урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу не спроможне запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки обставини, встановлені судом, з високим ступенем ймовірності свідчать про можливість неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Суд зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Крім того, в даному випадку продовження тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності. Суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Обмеження права ОСОБА_5 на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Підсумовуючи вищенаведене та приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, суд приходить до переконання, що для запобігання вищезазначеним ризикам, які продовжують існувати станом на теперішній час, недостатньо застосувати відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, тому наявні законні підстави для продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може в подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею розмір застави не визначався. Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у відповідності до ст. 183 КПК України, з урахуванням наявності встановлених судом ризиків, суті обвинувачення у вчиненні насильницького злочину, що призвів до смерті людини.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)», строком на 60 діб, тобто до 07 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали надіслати прокурору, захисникам, обвинуваченому та направити для виконання начальнику державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення, підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали виготовлений 09.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1