Справа № 522/19430/25
Провадження №3/522/6713/25
09 вересня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі - КУпАП),-
Як убачається із протоколу серії ЕПР1 №424955 від 16.08.2025 року, 16.08.2025 року о 14 год. 55 хв. у м. Одесі по вул. Селищна, водій керував транспортним засобом у якого несправна система випускання відпрацьованих газів, що проявлялось підвищеним шумом, повторно протягом року, чим порушив п.31.4.6 ПДР.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутності ОСОБА_1 , який звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.
За даних обставин, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 31.4.6 Правил дорожнього руху України забороняє експлуатацію транспортних засобів, якщо: (а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми; (б) паливна система є негерметичною; (в) несправна система випускання відпрацьованих газів.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, співробітники поліції долучили до матеріалів справи наступні докази:
- протокол серії ЕПР1 №424955 від 16.08.2025 року;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього рухк, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5449362 від 10.08.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121КУпАП;
- довідку про транспортний засіб "Mercedes-Benz CL550" НОМЕР_1 ;
- довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія станом на 16.08.2025 року;
-довідку про наявність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення протягом року станом на 16.08.2025 року.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року (справа №338/1/17) вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Так, з протоколу серії ЕПР1 №424955 від 16.08.2025 року вбачається, що інкриміновані ОСОБА_1 дії зафіксовані на технічний засіб відеозапису "471503", свідки не залучались.
П.15 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Разом з тим, всупереч зазначеними приписам Інструкції, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення записи з камери "471503" чи будь-які інші докази на підтвердження викладених у протоколі обставин не долучались.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В порушення вимог ст. 256 КУпАП, у фабулі протоколу не викладено суть адміністративно правопорушення та ким воно вчинене. Так, у фабулі протоколу зазначено, що "водій", без зазначення його анкетних відомотей, керував "транспортним засобом", однак не зазначено яким саме. Крім того, не зазначено точну адресу місця вчинення адміністративного правопорушення, натомість лише назву вулиці, а саме вул. Селищна.
Суд також звертає увагу на той факт, що до протоколу взагалі не долучені будь-які докази на підтвердження несправності системи випускання відпрацьованих газів у транспортного засобу.
При цьому суд зазначає, що положеннями ч.2 ст. 251 КУпАП регламентовано те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи дану справу, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не доведена, поза розумним сумнівом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, а відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених судом обставин, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Керуючись ч. 4 ст. 121 , п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: К.О. Лагода