Справа №:521/8825/25
Номер провадження: 1-кп/521/1530/25
21 серпня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №521/8825/25 відносно:
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянки України, не одруженої, із середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
02.05.2025 року, приблизно з 00 години 00 хвилин до 09 години 30 хвилин, ОСОБА_4 разом із своїми знайомими, перебувала в квартирі свого друга ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де після вживання спиртних напоїв, у неї виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Iphone», який належить ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи з метою особистого збагачення, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер і своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 (в останнє дію якого продовжено Указом Президента України від 15.04.2025 року №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України №4356-ІХ від 16.04.2025 року), розуміючи, що її дії є непомітними для потерпілого та оточуючих, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий спить, приблизно о 09 годині 30 хвилин 02.05.2025 року забрала із кімнати ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Iphone», модель «11 64GB» та з місця скоєння злочину за адресою: АДРЕСА_2 , зникла, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуду
Своїми діями ОСОБА_4 заподіяла потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 11634 гривні 40 копійок.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердила вищевикладені обставини та заявила про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачена надала пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
Роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь - які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченої щодо визнання вини.
Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.
Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченої у вчиненому кримінальному правопорушенні.
При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченої пом'якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому, про що вона, ОСОБА_4 , висловила щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, готовність нести покарання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд також приймає до уваги, що злочин, хоча і був вчинений обвинуваченою під час дії в України воєнного стану, проте був вчинений без використання умов воєнного стану (викрадення чужого майна, вчинене щодо осіб, які переміщуються у більш безпечні регіони України, викрадення майна осіб, які тимчасово залишили житло без контролю для укриття в безпечному місці, викрадення майна у районі проведення активних бойових дій тощо).
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає можливим застосувати до неї покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Контроль над поведінкою ОСОБА_4 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.
Речовий доказ, а саме:
- мобільний телефон марки «Iphone», модель «11 64GB», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , темного сірого кольору, - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 .
На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_6