Справа № 750/12004/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/447/25
Доповідач ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Чернігів
Суддя Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2025 року,
Цією ухвалою було задоволено скаргу ОСОБА_4 та зобов'язано уповноважену особу Чернігівської окружної прокуратури внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення від 07.08.2025 та розпочати досудове розслідування.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 з тих підстав, що відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки за фактом надання неправдивого висновку експерта при проведенні експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_5 вже здійснюється досудове розслідування. Звертає увагу на те, що за аналогічною скаргою ОСОБА_4 26 серпня 2025 року у її задоволенні відмовлено. Фактично судом двічі здійснено розгляд скарги з аналогічних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 9-1) застосування тимчасових обмежень діяльності юридичної особи та/або тимчасових обмежень в отриманні прав та/або переваг або відмову у застосуванні таких обмежень; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 частини першої статті 248 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Частина 3 статті 309 КПК України встановлює, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді
Отже, даний перелік не містить ухвали слідчого судді про задоволення скарги на бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування, слідчого та прокурора, та зобов'язання вчинити певні дії, в зв'язку з чим ухвала слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, про що помилково не зазначено в резолютивній частині ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2025 року та безпідставно надано прокурору право на апеляційне оскарження судового рішення.
Так, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020[1], визнав неконституційним положення частини 3 статті 307 КПК України в частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Мотивуючи своє Рішення Конституційний Суд України перш за все виходив з необхідності судового захисту прав і свободи людини і громадянина (частини перша і друга статті 55 Конституції України).
Конституційний Суд України також зазначив, що має бути забезпечений судовий контроль принаймні двома судовими інстанціями за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення (п.5Рішення).
Таким чином, зазначене Рішення стосується забезпечення права особи на судовий захист від конкретного виду бездіяльності слідчого чи прокурора, а саме невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і випливає з конституційних гарантій захисту прав людини.
Міркування, на яких ґрунтується Рішення Конституційного Суду України, жодним чином не можуть бути застосовані до оскарження рішення, яким суд зобов'язав прокурора чи слідчого здійснити таку дію. У разі, коли суд зобов'язує прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР, права особи, яка оскаржувала їх бездіяльність, на судовий захист реалізуються у першій інстанції, й тому їх захист не вимагає існування другої інстанції, як у випадку відмови суду зобов'язати прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР.
Положення частини 3 статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є неконституційним лише в частині оскарження в апеляційному порядку звернення з апеляційною скаргою саме особи/індивіда, а прокурор не є суб'єктом такого оскарження в апеляційному порядку.
Помилково надане прокурору право на апеляційне оскарження слідчим суддею не є підставою для відкриття апеляційного провадження, якщо кримінальним процесуальним законодавством таке право не передбачене.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі прокурор Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді, на яку, згідно із законом, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження та повернути скаргу без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 309, 392, 399 КПК України,
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2025 року, відмовити, а апеляційну скаргу повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після її постановлення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
СуддяОСОБА_2