іменем України
09 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/9875/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1488/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження та про винесення окремої ухвали,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження та про винесення окремої ухвали, в якій просив:
визнати незаконними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) по виконавчому провадженню № 38581811 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007;
скасувати Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.08.2013 по виконавчому провадженню № 38581811, яка не виконується, на підставі наданих доказів;
скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова за № 2806/2318/2012 від 18.01.2019 про заміну сторони виконавчого провадження, у зв'язку із відсутністю юридично підтверджених підстав та передбаченого Законом права, визнати TOB ФК «Сіті Фінанс», стороною виконавчого провадження № 38581811;
винести окрему ухвалу, стосовно порушення законодавства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком A.Л. відповідно частини 1 статті 262 ЦПК України, як спосіб реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законодавства або недоліки, у зв'язку із неналежним виконанням своїх службових обов'язків приватного нотаріуса, під час реєстрації змін до валютного Кредитного договору № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007;
спрямувати відповідні матеріали до ДБР для перевірки відповідності дій приватного нотаріуса Законодавству України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.07.2025 скарга ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 38581811, скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2019, винесення окремої ухвали суду та спрямування матеріалів до ДБР, повернута скаржнику.
Ухвала обґрунтована тим, що оскільки скаржник звернувся до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження № 38581811, у якому процесуального статусу сторони виконавчого провадження не має, суд прийшов висновку, що скаржник не є суб'єктом права на подачу даної скарги в порядку ст.447-1 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах даного виконавчого провадження в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.07.2025 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами скарги, судом першої інстанції постановлена необґрунтована та помилкова ухвала без належного ознайомлення з матеріалами справи та наданими доказами, у зв'язку з чим суд не зміг встановити статус скаржника у справі.
У скарзі заявник посилається на те, що кредитний договір № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007 був укладений між ним, як позичальником, та ВАТ «Ерсте Банк», а ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2019 замінено стягувача з ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» у виконавчих листах від 07.06.2012 у справі № 2506/2318/2012, виданих Деснянським районним судом м. Чернігова щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і згідно повідомлень про відступлення прав вимоги від 14.11.2018, від 16.11.2018 його було повідомлено про наявність боргу за заставним кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007.
Тому заявник вважає, що вказані докази підтверджуєть те, що він є боржником, а отже і стороною виконавчого провадження № 38581811, проте суд першої інстанції позбавив його, як поручителя, права на пред'явлення позову до боржника на повернення коштів на підставі ст. 556 ЦК України.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві заступник начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Рогова просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . В обґрунтування посилається, що заявлені ОСОБА_1 у поданій скарзі вимоги стосуються виконавчого провадження № 38581811 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007, у якому скаржник не є стороною і оскільки скаржник звернувся зі скаргою на рішення, дї та бездіяльність державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження № 38581811, в якому він не має процесуального статусу сторони виконавчого провадження, тому він не є суб'єктом права на подачу даної скарги в порядку ст. 447-1 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах даного виконавчого провадження в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 38581811, скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2019, винесення окремої ухвали суду та спрямування матеріалів до ДБР.
За матеріалами справи, заявлені скаржником ОСОБА_1 у даній скарзі вимоги стосуються виконавчого провадження № 38581811 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007, у якому скаржник не є стороною: ні стягувачем, ні боржником.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки скаржник звернувся до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження № 38581811, у якому процесуального статусу сторони виконавчого провадження не має, суд прийшов висновку, що скаржник не є суб'єктом права на подачу даної скарги в порядку ст.447-1 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах даного виконавчого провадження в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Також, за висновком суду, положеннями Розділу 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», не врегульовано питання правових наслідків подачі скарги в порядку ст. 447 ЦПК України особою, яка не є стороною виконавчого провадження, а повернення скарги в порядку ч. 5 ст. 448 ЦПК України передбачає інші підстави, тому з урахуванням ч. 9 ст.10 ЦПК України, суд застосував аналогію закону, а саме інститут повернення скарги, визначений положеннями п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1).
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявлені ОСОБА_1 вимоги у скарзі стосуються виконавчого провадження № 38581811 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/07229 від 29.11.2007, у якому скаржник не є стороною.
Згідно інформації наявної в матеріалах справи та скарги стороною вказаного виконавчого провадження № 38581811 є ОСОБА_2 , про що сам ОСОБА_1 зазначає в своїй скарзі.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз вищезазначеного положення свідчить про те, що зі скаргою до суду в порядку ст.447 ЦПК України має право звернутись виключно сторона виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 1ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Встановивши, що скаржник ОСОБА_1 є поручителем за укладеним ОСОБА_2 кредитним договором не був залучений стороною виконавчого провадження № 38581811, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця у рамках виконавчого провадження № 38581811, та обґрунтовано повернув йому скаргу.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування аналогії закону при поверненні скарги ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно положень ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що положеннями Розділу 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», якими врегульовано процедуру подачі та розгляду скарг що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, не врегульовано питання правових наслідків подачі скарги в порядку ст.447 ЦПК України особою, яка не є стороною виконавчого провадження, а тому з урахуванням ч. 9 ст. 10 ЦПК України підлягає застосуванню аналогія закону, а саме положення п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України в частині застування інституту повернення скарги.
Аналогічні висновку сформульовані Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 (провадження № 61-11005св22), 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22 (провадження № 61-13094св22).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, вчинену в межах виконавчого провадження № 38581811, в якому він не має процесуального статусу сторони виконавчого провадження, то скаржник не є суб'єктом права на подачу даної скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 38581811, відкритого щодо боржника ОСОБА_2 , в порядку ст.447 ЦПК України.
Крім того, апеляційний суд враховує, що на підставі положень ст. 262 ЦПК України, суд вправі винести окрему ухвалу лише під час вирішення справи по суті, а не на стадії прийняття або повернення скарги або заяви, і до повноважень суду першої інстанції під час розгляду скарги не належить спрямування матеріалів до ДБР для перевірки відповідності дій нотаріуса законодавству України, як і скасування ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.09.2025.
Головуючий Судді: