Єдиний унікальний номер справи: 650/1899/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/478/25 Доповідач: Базіль Л.В.
03 вересня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді (судді-доповідача): Базіль Л.В.
суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В.,
секретар судового засідання: Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2025 року ухвалене під головуванням судді Сікори О.О.,повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року у справі №650/1899/25 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю,-
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог.
У березні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 , від імені якого діяла представник, адвокат Іщук Н.Р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»(далі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ), в якому просила:
розірвати договір оренди від 26 липня 2006 року, зареєстрований від 26 липня 2006 року за № 4АА0002118-040671500018 (зі змінами) в редакції згідно з додатковою угодою №700308 від 30.07.2017 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11678009, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 8,9797 га з кадастровим номером 6520685200:04:010:0008, що розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 29852,56 грн, та витрати понесені на сплату судового збору в сумі 1937,92 грн.
Позов обґрунтовано тим, що внаслідок укладення додаткової угоди №700308 від 30 липня 2017 року до договору оренди землі № 4АА002118040671500018 від 26.07.2006 року право оренди належної позивачеві земельної ділянки перейшло до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Оскільки відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, то у нього утворилася заборгованість у розмірі 29852,56 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача, а також наявні підстави для розірвання такого договору з огляду на норми ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
Узагальнений зміст і обґрунтування рішення суду першої інстанції.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 26 липня 2006 року, зареєстрований від 26 липня 2006 року за № 4АА0002118-040671500018 (зі змінами) в редакції згідно додаткової угоди №700308 від 30.07.2017 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 11678009, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 8,9797 га з кадастровим номером 6520685200:04:010:0008, що розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 29 852,56 грн та витрати, понесені на сплату судового збору, в сумі 1937,92 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 29852,56 грн та ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є істотним порушенням умов договору та підставою, передбаченою законом для його розірвання та стягнення з відповідача орендної плати за 2022-2024 роки у заявленому розмірі.
При цьому суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, що несплата орендної плати була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо випаду та непереборної сили, не врахував, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказує, що Торгово-промислова палата підтвердила, що обставини повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що мало місце 24 лютого 2022 року і до їх повного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. А тому якщо орендар через форс-мажорні обставини порушив строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченому договором оренди чи законом. Вказує, що навіть органами місцевого самоврядування, у зв'язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, відповідними розпорядженнями орендарю надавались податкові пільги, про що надаються копії розпоряджень.
Заяви, клопотання до суду апеляційної інстанції.
28 травня 2025 року від представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», адвоката Приходька І.С. надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд», в якій він звертає увагу суду на те, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно право оренди на землю згідно з договором відчуження права оренди, було 17.04.2025 року перереєстровано на нового орендаря ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а тому вважає, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не є належним відповідачем у цій справі.
02.07.2025 року від представника ОСОБА_1 , адвоката Іщук Н.Р. надійшла заява, в якій вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення першої інстанції в силі.
Вказує на те, що інформація, викладена у заяві представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», щодо неналежного відповідача у справі не відповідає дійсності та суперечить закону, оскільки перереєстрація права оренди нового орендаря здійснена 06.05.2025 року, тобто на дату ухвалення рішення суду першої інстанції - 30.04.2025 року право оренди було зареєстроване за ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а тому у суду першої інстанції не було підстав для заміни неналежного відповідача.
Вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
11 липня 2025 року від представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», адвоката Приходька І. С. надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд», про зупинення провадження у справі з підстав, визначених п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України у зв'язку з переглядом Верховним Судом судового рішення в іншій справі з ідентичними правовідносинами.
Проаналізувавши положення п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, перевіривши матеріали клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених законом для зупинення провадження у даній справі.
Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах ( у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Тоді як, у даному випадку касаційне провадження у справі №650/3776/24, відкрито ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2025 року, а відтак відсутні обставин, які дають право зупинити провадження у справі відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.
Явка учасників справи.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Згідно ст.372 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказане апеляційний суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на наявних матеріалах.
Позиція апеляційного суду.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Обставини справи.
Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії II-ХС №009897 від 12 лютого 2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,9797 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520685200:04:010:0008, яка знаходиться за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.
Відповідно до договору оренди землі від 26.07.2006 року, зареєстрованого за №4АА002118040671500018, ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт».
Згідно з договором про заміну сторони у договорі оренди від 07.09.2015 року, право оренди перейшло до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», строк оренди поновлено до 26.07.2023 року.
Відповідно до додаткової угоди №700308 від 30.07.2017 року до договору оренди землі від 26.07.2006 року, право оренди передано новому орендарю - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», договір оренди земельної ділянки викладено у новій редакції. Умовами додаткової угоди, зокрема, передбачено таке:
- в оренду передається земельна ділянка площею 8,9797 га, кадастровий номер 6520685200:04:010:0008, яка знаходиться за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області (пункти 1.1; 1.2;1.3 додаткової угоди);
-нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 238058,74 грн на дату укладення договору (п.2.4);
- договір укладено строком до 30 листопада 2027 року (п.3.1);
-орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,18% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди; за згодою сторін розрахунки орендної плати можуть здійснюватися у натуральній формі та в іншій формі, яка визначається та погоджується сторонами додатково (п.4.3)
-орендна плата вноситься орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року;
-дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3);
-за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.п.13.;13.2).
Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 25.03.2025 року вбачається, що упродовж 2022; 2023; 2024 роки відповідачем - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалось виплати орендної плати на користь позивача.
Суд дослідив, що загальна сума орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки становить 29852,56 грн (238058,74х4,18/100х3 роки).
Відповідно до листа ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та квитанції про його відправлення №7436000540151, а також повідомлення про вручення, вбачається, що позивач надсилав відповідачу вимогу про погашення заборгованості та розірвання договору, яка була отримана відповідачем.
На момент пред'явлення позову відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди, виходив з того, що відповідачем орендна плата за 2022, 2023, 2024 роки не була сплачена, що є істотним порушенням умов договору та відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди.
При цьому суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, що несплата орендної плати за період 2022-2024 роки була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
У цій справі, суд встановив, що належна на праві власності позивачу земельна ділянка площею 8,9797 га з кадастровим номером 6520685200:04:010:0008, яка розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди від 26.07.2006 року зі змінами та в редакції згідно з додатковою угодою від 30.07.2017 року.
У п. п. 4.1 та 4.5 додаткової угоди №700308 до договору оренди землі від 26.07.2006 року сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,18% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди та вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Суд першої інстанції дослідив та встановив, що загальна сума орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки становить 29852,56 грн (238058,74х4,18/100х3 роки).
Відповідно до п.12.3 додаткової угоди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;
-за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини п.12.3 додаткової угоди.
Відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не оспорюючи факту порушення ним зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки, посилається на те, що таке порушення сталося внаслідок непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України, органами місцевого самоврядування навіть неодноразово розглядались питання й приймались рішення щодо податкових пільг товариству як орендареві через війну (бойові дії, окупаційні заходи, тощо), а тому на підставі положень ст. 617, ч.6 ст.762 ЦК України відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, передбачену договором оренди чи законом.
Апеляційний суд частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин з оренди землі, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки має місце випадок та непереборна сила.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22 лютого 2025 року № 376, Новорайська селищна територіальна громада Бериславського району, Херсонської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 09.04.2022 року по 11.11.2022 року перебувала під тимчасовою окупацією (а наразі належить до територій можливих бойових дій).
Вказана обставина не була належним чином оцінена судом першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про можливість орендаря користуватися спірною земельною ділянкою в період часу з 09.04.2022 року по 11.11.2022 рік і наявність обов'язку щодо сплати орендної плати за вказаний період.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що порушення зобов'язання щодо несплати орендної плати позивачу за 2022 рік сталося внаслідок існування форс-мажорних обставин, бойових дій та тимчасової окупації Новорайської селищної територіальної громади.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі 610/941/24 вказав, що тимчасова окупація населеного пункту, в якому розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо.
Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у не сплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Враховуючи, що з 09.04.2022 року по 11.11.2022 рік Новорайська селищна територіальна громада, на території якої розташована спірна земельна ділянка перебувала під тимчасовою окупацією рф і відповідач не міг нею користуватися з обставин, за які він не відповідає, колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу ч.6 ст.762 ЦК України відповідач звільнений від обов'язку сплати орендної плати за вказаний період, а тому позовні вимоги про стягнення орендної плати в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується висновку суду про стягнення орендної плати за 2023 та 2024 рік і розірвання договору оренди, апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є правильний і відповідає встановленим по справі обставинам справи та вимогам закону.
Вбачається, що відповідач не заперечував факту несплати ним орендної плати позивачу за користування його земельною ділянкою за 2023 та 2024 роки та не оспорював суму заборгованості, проте стверджував, що таке порушення спричинено форс-мажорними обставинами, які перешкоджали виконати передбачений договором обов'язок із виплати орендної плати за вказаний період.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (див. постанови ВС від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21)
А отже саме відповідач мав би довести із застосуванням засобів доказування, визначених процесуальним законом відсутність своєї вини у порушенні умов договору в частині несплати орендної плати за 2023-2024 роки.
Між тим, відповідач обмежився лише наданням до суду клопотання від 25.04.2025 року, в якому просив суд при вирішенні спору врахувати наявність випадку та обставин непереборної сили, наявність яких засвідчена листом Торгово-промислової палати України (далі-ТПП) №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року має загальний інформаційний характер і адресований необмеженому колу осіб. В листі констатується настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ та ведення воєнного стану) в Україні, але вказаний лист не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кожним окремим договором.
Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Це означає, що для підтвердження форс-мажору в конкретному випадку, зокрема, у даній ситуації для підтвердження факту неможливості використання орендованої земельної ділянки позивача та як наслідок неможливості виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, відповідач мав би звернутися до ТПП за отримання індивідуального сертифікату.
При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували неможливість відповідача через форс-мажорні обставини виконати свої зобов'язання за договором оренди землі від 26 липня 2006 року (зі змінами) в редакції згідно з додатковою угодою № 700308 від 30.07.2017 року в частині сплати орендної плати позивачу за 2023 та 2024 роки.
Посилання відповідача на те, що органами місцевого самоврядування, у зв'язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, відповідними розпорядженнями надавались податкові пільги, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору про оренду землі в 2023 року та 2024 році в частині несплати орендної плати за вказаний період, оскільки потенційне забруднення земель вибухонебезпечними предметами, як про це вказано у розпорядженнях начальника сільської військової адміністрації, не свідчить про дійсний стан спірної земельної ділянки та повну неможливість її використання. Висновки суб'єктів протимінної діяльності щодо неможливості використання спірної земельної ділянки через її замінювання в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо не виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
За розрахунками позивача, які не спростовуються відповідачем, орендна плата за 2023 рік та 2024 рік становить по 9950, 85 грн за кожен рік, що загалом складає 19901,70 грн, які і підлягають стягненню з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь позивача.
Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» істотно порушені умови договору щодо виплати орендної плати за 2023 та 2024 рік, зробив правильний висновок про те, що вимоги позивача про розірвання договору оренди є законними та обґрунтованими та підставно задовольнив їх, з чим погоджується і апеляційний суд.
Посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», адвоката Приходька І.С. у заяві від 28.05.2025 року на те, що ТОВ «ЮТС-АГРОПОДУКТ» є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки право оренди згідно договору відчуження було 17.04.2025 року перереєстровано на нового орендаря ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» , колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про оренду землі», у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
Частиною 5 ст. 6 Закону «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.
Отже, саме з моменту державної реєстрації нового права оренди новий орендар набуває юридично значущих прав та обов'язків, які дозволяють йому використовувати земельну ділянку.
Вбачається, що на час звернення з даним позовом до суду і на момент вирішення спору по суті (30.04.2025р. - дата ухвалення судового рішення), орендарем спірної земельної ділянки був ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», який на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року здійснив відчуження права оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА -ПЛЮС», державна реєстрація цього права здійснена 06 травня 2025 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, суб'єктний склад учасників справи визначено судом першої інстанції правильно, а саме, сторони договору оренди землі від 26 липня 2006 року в редакції додаткової угоди від 30.07.2017 року № 700308, розірвання якого вимагає позивач.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції не повною мірою відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим на підставі ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2025 року в частині стягнення орендної плати, зменшивши суму стягнення з 29852,56 грн до 19901,70 грн та виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
Щодо судових витрат.
Відповідно во вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1937,92 грн(а.с.1), за подання апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» сплатило 2906,88 грн судового збору.
Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог: майнових вимог на 66,67 % та задоволення вимоги немайнового характеру, позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1292,01 грн за рахунок відповідача, а ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в розмірі 968,86 грн за рахунок позивача.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 323,15 грн (1292,01 грн- 968,86 грн).
Повний текст постанови складено 09.09.2025 р.
Керуючись статтями 374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича, задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2025 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню, з 29852,56 грн до 19901,71 грн
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 різницю в судових витратах в сумі 323,15 грн
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Л.В. Базіль
Судді: В.О. Бездрабко
С.В. Радченко