Провадження № 2/484/1279/25
Справа № 484/2742/25
10.09.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді - Шикері І.А., при секретарі - Туркалової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в сумі 22528,99 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, відповідачкою ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4196305. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 102342934, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Таким чином, ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 4196305 від 14.06.2021 (надалі Кредитний договір) з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) відповідачці були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 5800 грн. Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.
13 вересня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №07Т, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 4196305 від 14.06.2021. Відповідачка свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 22528,99 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 5626 грн.; заборгованість за відсотками - 16596,70 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 306,29 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість в загальному розмірі 22528,99 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 5626 грн.; заборгованість за відсотками - 16596,70 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 306,29 грн., витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 6000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте у відзиві просив розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Москвічов А.С. повністю заперечив вимоги, викладені у позовній заяві, з відстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зокрема зазначив, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що відповідачці була надана вся необхідна інформація, відповідно до Закону, а таке, ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі. Також, до позову не додано інформації щодо ідентифікації особи, а саме інформації про те, що договір було укладено саме клієнтом, а не на користь третьої особи. Вважав, що укладення договору за гіперпосиланням є необґрунтованим та не відповідає вимогам Національного законодавства. Також, матеріали справи не містять доказів видачі одноразового ідентифікатора та підписання таким ідентифікатором договору. Крім того, зазначив, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, виписки з рахунку відповідачки, на який зараховувались кошти позивач до позову не додав, а платіжне доручення не є первинною документацією, оскільки не містить номеру картки на яку здійснювалося перерахування, що позбавляє можливості встановити факт перерахування коштів відповідачці. Крім того, вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги за договором факторингу №07Т, а тому вважав, що ТОВ «Діджи Фінанс», є неналежним позивачем у справі. З урахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зокрема зазначила, що укладення з відповідачкою договору про споживчий кредит № 4196305 від 14.06.2021 відбувалось згідно вимог чинного законодавства, зокрема відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронну комерцію» і таке підтверджено належними та допустимим доказами, які додано до позову. В свою чергу представником відповідача протилежного не доведено. Крім того, позивачем до позову додано договір факторингу №07Т, який не визнаний не дійсним у встановленому законом порядку і підтверджує факт переходу права грошової вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс», при цьому зміна суб'єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов'язань боржника та не порушує його права, а неповідомлення відповідачки про перехід прав вимоги за кредитним договором, не звільняє її обов'язку погашення кредиту. Стосовно заперечень представника відповідача щодо ненадання позивачем доказів перерахування кредитних коштів представник позивача зауважила, що до позову додано платіжне доручення, яке є належним та допустимим доказом перерахування відповідачці коштів. Щодо відомостей про наявність, чи відсутність в учасників справи електронного кабінету зазначила, що позивач, представник позивача, представник відповідача, третя особа мають зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачки - адвокат Москвічов А.С. виклав заперечення аналогічні тим, які містяться у відзиві, при цьому зазначив, що ухвалою суду до справи не у якості третьої особи не було залучено ТОВ «Мілоан», а тому при розгляді даної справи, суд не має розглядати ТОВ «Мілоан» як учасника, отримувати від нього пояснення та направляти процесуальні документи.
Вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 14.06.2021 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4196305. IP адреса, з якої подано позичальником заяву: 88.15541.84.
У зазначеній Анкеті-заяві на кредит № 4196305 від 14.06.2021 позичальником ОСОБА_1 зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування: сума кредиту 5800 грн., строк кредитування 6 днів (а.с.10).
Відповідно до цієї заявки позичальнику ОСОБА_1 було погоджено надання кредиту.
В цей же день, між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4196305, відповідно до пункту 1.2 якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 5800 грн., строком на 6 днів, з 14.06.2021 (пункт 1.3 кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: по 20.06.2021, з процентною ставкою за користування кредитом 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 кредитного договору).
Для укладання вищевказаного електронного кредитного договору сторони вчинили наступні дії в ІТС товариства та поза нею:
14.06.2021 о 12.07.08 год. - заповнення заяви;
14.06.2021 о 12.07.25 год. - автоматична перевірка по заяві;
14.06.2021 о 12.07.37 год. - перевірка у БКІ;
14.06.2021 о 12.07.39 год. .- скоринг;
14.06.2021 о 12.07.40 год. - перевірка у БКІ;
14.06.2021 о 12.07.50 год. - скоринг;
14.06.2021 о 12.07.56 год. - підписання договору;
14.06.2021 о 12.09.01 год. - оброблено;
14.06.2021 прийнято рішення про погодження умов кредитування по заяві № 4196305.
Відповідно до копії платіжного доручення 48718428 від 14.06.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5800 грн., призначення платежу: Кошти згідно договору 4196305 (а.с. 31).
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №07Т, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов'язаннями, що виникли з договору про споживчий кредит від 14.06.2021 (а.с.24-26).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування.
Згідно копії Витягу з Додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року (а.с.12), заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 22528,99 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 5626 грн.; заборгованість за відсотками - 16596,70 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 306,29 грн.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Зазначений вище оспорюваний кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав відповідачці за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
За наведених обставин, заперечення представника відповідачки про те, що договір про надання споживчого кредиту не підписаний відповідачкою, а відповідно й неукладений, суд відхиляє.
Слід також звернути увагу, що реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечуючи проти укладення договору у спосіб визначений п.п.6.1 та 6.3, ані відповідачкою, ані її представником, не спростовано виникнення між нею та позивачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, не надано жодних доказів, що їй не належить номер мобільного телефону та ІР адреса, з якої подано заяву, тощо. ОСОБА_1 не зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про незаконне використання її персональних даних, отримання кредиту, не повідомляла й Банк про незаконний рух коштів на її рахунку чи використання коштів іншими особами.
Твердження представника відповідачки про те, що позивачем не надано доказів підписання, укладання кредитного договору, не підтверджуються належними та допустимими доказами. А посилання представника відповідача на відсутність доказів видачі кредитних коштів в сумі 5800 грн., спростовуються матеріалами справи.
Крім того, не заслуговують на увагу заперечення представника відповідача стосовно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений належним чином і не відповідає критеріям письмового доказу, адже в розумінні ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. В розрахунку позивачем наведено складові заборгованості, а саме заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісійними нагородами, в той же час представником відповідача свого розрахунку заборгованість не надано.
Стосовно тверджень представника відповідачки щодо недоведеності факту переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, вказані твердження є необґрунтованими.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 уклавши з ТОВ «Мілоан» кредитний договір № 4196305 від 14.06.2021, право вимоги якого було відступлене позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», належним чином своїх зобов'язань за договором не виконала, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст.133 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В позові позивач просив про відшкодування 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Білецьким Б.М.
З детального опису робіт, складеного адвокатом на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги згідно договору № 42649746 від 01.01.2025 вбачається, що вказані витрати стосуються вартості наданих адвокатом послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (2,5 год. - 1500 грн), складання позову, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції (2,5 год. - 1500 грн), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год. - 750), консультація щодо документів та доказів - надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі ( 1 год. - 750 грн), всього - 6000 грн.
Беручи до уваги, категорію справи, предмет спору, ціну позову та витрачений адвокатом час та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є спів мірним обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості: за кредитним договором № 4196305 від 14.06.2021, яка складається з: заборгованості за кредитом - 5626 грн.; заборгованості за відсотками - 16596,70 грн.; заборгованості за комісійними винагородами - 306,29 грн., а всього стягнути 22528 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2422(двох тисяч чотирьохсот двадцяти двозх) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу, в розмірі 6000 (шести тисяч) грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст судового рішення проголошено 10.09.2025 о 09.15 год.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник відповідачки: адвокат Москвічов Андрій Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя: І.А.ШИКЕРЯ