ЄУН: 336/8624/25
Провадження №: 1-кп/336/1489/2025
10 вересня 2025 м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за № 62024080100004400 від 12.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на посаді номер обслуги 3-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 НГУ, солдат, раніше не судимого,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
08.09.2025 в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 62024080100004400 від 12.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Прокурор заявив письмове клопотання, в якому просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване наступним:
Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
13 червня 2025 року ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
09 липня 2025 року слідчим суддею застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 13 серпня 2025 року.
12 серпня 2025 року слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено до 12 вересня 2025 року.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачуваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри обвинувачуваного вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме самовільно залишив місце служби, яке по своїй суті являється переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління з метою невиконання обов'язків військової служби. Окрім цього, отримавши реальну можливість продовжити проходження військової служби з подальшим звільненням від кримінальної відповідальності, на виклики до суду не з'явився, ухиляється від явки до слідчого та від продовження військової служби.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачуваного ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинувачуваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він обвинувачується, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачуваного.
Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, прокурор просить суд - задовольнити клопотання та продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти клопотання прокурора.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Положеннями ч.4 ст.199 КПК України, визначено, що суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що згідно обвинувального акту останній обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційних джерел доходів не має, в зв'язку з чим існує ризик переховування обвинуваченого від органів досудового слідства та суду, ризик перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинення іншого кримінального злочину. Також суд враховує, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, зможе впливати на свідків цього кримінального провадження, з метою зміни їх показань задля уникнення кримінальної відповідальності.
Суд зазначає, що ризик впливу на свідків залишається на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Свідки у даному кримінальному провадженні не допитані.
Отже, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли, а інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, стороною захисту суду не надано та не зазначено про їх існування.
Крім того, Верховною Радою України 16 серпня 2022 року ухвалений Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексів України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану», реєстр №7431.
Військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про його максимальний ступінь суспільної небезпеки, а відтак до такого військовослужбовця може бути застосовано виключно запобіжний захід - тримання під вартою.
Зазначеним Законом статтю 176 Кримінального процесуального кодексу України доповнено частиною сьомою, відповідно до якої «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176», тобто тримання під вартою.
Також суд враховує лист Верховного Суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», в якому вказано, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, тому є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.. 117 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України.
Керуючись ст. 27, 76-178, 183-184, 193-197, 314, 331, 369-376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, на строк 60 днів, а саме з 10.09.2025 по 08.11.2025 включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, захисника, обвинуваченого, свідків.
Повний текст ухвали складений та підписаний 10 вересня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1