Справа №333/10707/24
Провадження №1-кс/333/499/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №12024082020000809 від 10.08.2024 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Запоріжжя, офіційно не працевлаштованого, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження №12024082020000809 від 10.08.2024 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченої ОСОБА_6 на 60 днів. Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів. Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили про надуманість ризиків стороною обвинувачення і просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або заставу. Обвинувачена зазначила, що має постійне місце проживання в місті Запоріжжя, не згодна лише з кваліфікацією, адже предметом був саме макет, а не діюча бойова техніка. Крім того, зазначила, що сприяла слідству.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник зазначив, що надані стороною обвинувачення докази жодним чином не доводять винуватість його клієнта у державні зраді, адже ОСОБА_8 прийшов на місце вчинення злочину з наміром зробити імітацію підпалу і тому приніс з собою вогнегасник і мокре простирадло. Обвинувачений пояснив, що він жодної підривної діяльності проти України не здійснював, адже підпалив макет, а не бойову техніку.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання і копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.09.2024 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, строк дії якого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.11.2024 року продовжено до 25.12.2024 року, на підставі ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23.12.2024 року - до 19.02.2025 року, від 12.02.2025 року - до 11 квітня 2025 року, від 26.03.2025 року - до 23.05.2025 року, від 21.05.2025 року - до 19 липня 2025 року і від 16.07.2025 року - до 13 вересня включно.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити інший, більш м'який запобіжний захід.
Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу була встановлена наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків, виходячи з того, що, зокрема, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_6 , до останньої буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, оцінюючи тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченій, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів в конкретних умовах місця і часу та враховує, щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Обвинувачена на час вирішення даного питання має типові соціальні зв'язки для особи її віку та статусу.
Крім того суд враховую, що у випадку обрання іншого запобіжного заходу обвинувачена зможе поновити співробітництво із іноземними спецслужбами.
Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_6 судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з урахуванням встановлених ризиків та даних про її особу, колегія суддів не знаходить підстав для визначення застави, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 КПК України.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованих ОСОБА_6 діянь, особи обвинуваченої, віку та стану її здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченої в слідчому ізоляторі, колегія суддів вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст.177, 178, 183, 199, 315 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій на 60 днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.09.2024 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, строк дії якого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.11.2024 року продовжено до 25.12.2024 року і на підставі ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23.12.2024 року - до 19.02.2025 року, від 12.02.2025 року - до 11 квітня 2025 року, від 26.03.2025 року - до 23.05.2025 року, від 21.05.2025 року - до 19 липня 2025 року і від 16.07.2025 року - до 13 вересня включно.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м'який запобіжний захід.
Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, ухвалою слідчого судді при обрані запобіжного заходу була встановлена наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків, виходячи з того, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_8 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, оцінюючи тяжкість злочину, яке інкримінується обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Обвинувачений на час вирішення даного питання має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Крім того суд враховую, що у випадку обрання іншого запобіжного заходу обвинувачений зможе поновити співробітництво із іноземними спецслужбами.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України.
Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, з урахуванням встановлених ризиків та даних про його особу, колегія суддів не знаходить підстав для визначення застави, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 КПК України, або обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованого ОСОБА_8 діяння, особи обвинуваченого, віку та стану його здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, колегія суддів вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст.177, 178, 183, 199, 315 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024082020000809 - задовольнити повністю.
Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» до 08 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024082020000809 - задовольнити повністю.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» до 08 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3