10.09.2025
Справа № 310/8713/15-ц
Провадження № 2-в/331/36/2025
10 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Жукової О.Є.
за участю секретаря Мироненко О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору,
11.08.2025 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору з метою вирішення питання про заміну стягувача його правонаступником.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про дату, час і місце проведення розгляду справи належним чином. Представник заявника у заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані матеріали втраченого провадження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно Розпорядження Верховного Суду від 10.03.2022 р. N 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
Відповідно до п. 20 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України якщо суд, до юрисдикції якого відповідно до вимог процесуального закону відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або Законом України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року у справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів були задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 52324,42 грн., а також 523,24 грн. судового збору. У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору відмовлено.
Факт ухвалення відповідного рішення суду , його зміст, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень. Будь-які відомості щодо оскарження зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
Крім того, заявником суду надано копію рішення , яке наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і зазначені документи не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій території України , а отже наявні підстави вважати, що судове провадженнябуло втрачене.
Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно з ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч.1 ст.494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
На підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд вважає встановленим зміст рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року у справі № 310/8713/15-ц, що є підставою для відновлення втраченого судового провадження в частині рішення суду та буде достатнім для реалізації мети звернення - вирішення питання про заміну стягувача його правонаступником, а тому заяву слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 493, 494, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору - задовольнити.
Відновити провадження у цивільній справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору - в частині:
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року у справі № 310/8713/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору:
«
Справа № 310/8713/15-ц
2/310/4807/15
07 грудня 2015 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору,
ПАТ «Альфа-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у якому зазначило, що 03.03.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 49994,40 грн. на строк з 03.03.2014 року до 04.03.2017 року. Зазначеним договором відповідач взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти, неустойки та інші платежі в сумі, строк та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього. ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язання за договором виконав і надав відповідачу обумовлені договором грошові кошти, але останній умови договору не виконує належним чином і не сплачує грошові кошти, що підлягають оплаті за його умовами. Сума заборгованості на 22.07.2015 року складає 52324,42 грн., яку просив стягнути з відповідача в повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов у якому зазначив, що з вимогами ПАТ «Альфа-Банк» не згідний, вважав їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 03.03.2014 року він та ПАТ «Альфа-Банк» уклали кредитний договір №500464362. Відповідно до умов договору ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язується надати йому кредит у сумі 49994,40 грн. у строк з 03.03.2014 року до 04.03.2017 року. Тобто, в договорі чітко встановлено строк повернення кредиту до 04.03.2017 року. У позовній заяві банк зазначив, що заборгованість складає 11418,08 гривень, але просить стягнути з нього всю суму за кредитом у розмірі 52 324,42 гривень. Отже, ПАТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку відмовляється належним чином виконувати умови договору та зобов'язання по ньому. У позовній заяві ПАТ «Альфа-Банк» не вказує, яким чином відповідач порушив його права та чи взагалі існує спір. Позивач своїми діями намагається порушити умови договору. У позовній заяві ПАТ «Альфа-Банк» вказує, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість з поточних платежів за кредитом, але ОСОБА_1 не було порушено строку виконання зобов'язання, на яке посилається ПАТ «Альфа-Банк». Позивач не зазначив, яким чином відповідач порушив умови договору кредиту, що свідчить про відсутність спору. Окрім того, в обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» посилається на договір, відповідно до якого банк має право вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником умов договору. Позивач вважає, що після того, як він вручив відповідачу вимогу про сплату всієї суми боргу за договором, то цей договір є розірваним і у ОСОБА_1 виникло право вимоги сплати всієї суми кредиту та процентів. Але цей висновок є передчасним та таким, що не відповідає умовам договору та діючому цивільному законодавству України, тому що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Договором передбачено, що банк має право розірвати договір у судовому порядку. При укладенні кредитного договору він був впевнений, що кредит йому буде надано строком до 04.03.2017 року і достроково банк повертати кредит або стягувати його не буде, тобто в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Окрім того, він брав кредит на особисті потреби і розраховував його віддавати до 04.03.2017 року рівними платежами. А тому, якщо банк просить суд стягнути з ОСОБА_1 увесь кредит, то останній не зможе його погасити одним платежем, а тому вказана обставина не може бути усунена після її виникнення при всій турботливості та обачності, яка вимагається від нього. Окрім того, він брав кредит на особисті потреби і не розраховував на його дострокове повернення, а тому вимога банку порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору. Із договору не випливає, що ризик зміни обставин несе саме він. Таким чином, мають місце усі чотири умови, що передбачені ст. 652 ЦК України, які зумовлюють в разі дострокового повернення суми кредиту, розірвати договір кредиту. Оскільки ПАТ «Альфа-Банк» ставить питання про стягнення з нього суми кредиту, то він істотно порушує умови договору, а відповідно повинно бути вирішено питання про розірвання договору кредиту. Відносини між банком та ОСОБА_1 перейдуть із договірних відносин у відносини виконання рішення суду. Просив розірвати кредитний договір №500464362 від 03.03.2014 року укладений між ПАТ«Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , а судові витрати стягнути з відповідача.
У судове засідання представник ПАТ «Альфа-Банк» не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву в якій просив розглянути справу за його та ОСОБА_1 відсутності, проти позову ПАТ «Альфа-Банк» заперечували, зустрічний позов підтримали.
ОСОБА_1 направив до суду заперечення проти позовної заяви ПАТ «Альфа-Банк» у якому зазначив, що в договорі встановлено строк повернення кредиту до 04.03.2017 року. Позивач зазначив, що заборгованість складає 11 418,08 грн., але просить стягнути всю суму за договором кредиту в розмірі 52 324,42 грн. ПАТ «Альфа-Банк» не заявив вимоги про розірвання кредитного договору, тому і не може просити стягнути з відповідача всю суму заборгованості. Звернення з позовом про стягнення 52 324,42 грн. свідчить, що банк в односторонньому порядку відмовляється належним чином виконувати умови договору та зобов'язання по ньому. У позовній заяві ПАТ «Альфа-Банк» не вказує, яким чином порушені його права і чи існує спір, а своїми діями намагається порушити умови договору. Він не порушив строк виконання зобов'язання та інші умови кредитного договору. Оскільки ПАТ «Альфа-Банк» не ставить перед судом питання про розірвання договору кредиту, то суд не може достроково стягнути усю існуючу заборгованість за кредитом і в задоволенні позову слід відмовити. Крім того, 21.08.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» направив йому досудову вимогу, яку він отримав 02.09.2015 року і відповідно до змісту вимоги мав місяць на її виконання, але банк не дочекався відповіді і 28.08.2015 року звернувся до суду з позовом. Зазначене свідчить, що на момент звернення з позовом до суду права банку порушені не були, а тому і права на звернення до суду позивач не має. Наданий ПАТ «Альфа-Банк» розрахунок заборгованості складено ОСОБА_2 , але відсутні докази, які підтверджують право на проведення розрахунків заборгованості клієнтів цією особою. Розрахунок повинен бути виконаний співробітниками бухгалтерії юридичної особи. Крім того, в матеріалах справи відсутні оригінали документів і вони не були надані суду для їх дослідження. Копії документів надані ПАТ «Альфа-Банк» суду з порушенням ДСТУ 4163-2003, оскільки відсутня відмітка про засвідчення їх копій. У п. 23 кредитного договору сторони домовились, що всі спори будуть вирішуватися шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди в третейському суді. Умови договору є обов'язковими до виконання, але банк звернувся не до третейського суду, а до місцевого суду, чим порушили підсудність спору. ПАТ «Альфа-Банк» направив йому вимоги про погашення заборгованості і з моменту спливу тридцяти днів з часу отримання вимоги договір є розірваним. Таким чином, нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом після розірвання спірного договору є неможливим відповідно до вимог ч. 2 ст. 653 ЦК України. Просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
За кредитним договором від 03.03.2014 року ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти в сумі 49994,4 грн. Дата остаточного повернення кредиту 04.03.2017 року. ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначеному договором порядку та строк (а.с.4-7).
На виконання умов договору сторонами складено та підписано графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.8).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У відповідності до ст. 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
ОСОБА_1 посилався на те, що ПАТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку відмовилось належним чином виконувати умови договору та зобов'язання по ньому, оскільки заборгованість на час звернення з позовом до суду складає 11 418,08 грн., а позивач просить стягнути 52 324,42 грн., тобто позивач вимагає виконання зобов'язання строк виконання якого закінчуються тільки 04.03.2017 року, але суд не може з цим погодитись.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами п. 15 договору сторони визначили, що банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку дострокового виконання всіх зобов'язань позичальника за договором у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов'язкового платежу за кредитом.
Позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до кредитного договору від 03.03.2014 у якому закріплено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.8).
Із розрахунку заборгованості видно, що відповідач з 04.01.2015 року припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором від 03.03.2014 року (а.с.11).
Аналізуючи зазначені правові норми, умови кредитного договору від 03.03.2014 року, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, а тому позивач обґрунтовано заявив вимоги про дострокове виконання зобов'язання.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ПАТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору та зобов'язань по ньому, а відповідно відсутні підстави вважати, що договір є розірваним.
Крім того, судом не встановлено обставин, які передбачені ст. ст. 651, 652 ЦК України для розірвання договору, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача перед банком станом на 22.07.2015 року складає: заборгованість за кредитом - 39 506,34 грн.; заборгованість за відсотками - 3 718,92 грн.; заборгованість з комісії - 7699,16 грн.; заборгованість по штрафам - 1400 грн.. Всього заборгованість за кредитом 52 324,42 грн. (а.с.11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Судом встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, грошові кошти в передбаченому договором розмірі видало ОСОБА_1 , але останній умови договору не виконує, тому з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом згідно наданого розрахунку в сумі 52 324,42 грн.
На заперечення ОСОБА_1 проти позову ПАТ «Альфа-Банк» слід зазначити, що передбачене ст. 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійними і реалізація цього права не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення ст. 651 ЦК України.
Суд також вважає, що звернення до ОСОБА_1 з досудовою вимогою не позбавляє банк права на звернення з позовом до суду про стягнення цієї заборгованості.
ОСОБА_1 піддав сумніву розрахунок заборгованості та посилався на те, що він складений та підписаний особою, яка на це не уповноважена, але не надав суду жодного доказу, який цей розрахунок спростовує.
Крім того, ОСОБА_1 посилався на відсутність в матеріалах справи оригіналів доказів, але суд ці заперечення не може взяти до уваги, оскільки за ч. 2 ст. 64 ЦПК України, суд витребує оригінали доказів тільки за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, але таке не заявлялось.
Пункт 23 кредитного договору від 03.03.2014 року містить третейське застереження, але суд враховує, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою ПАТ «Альфа-Банк» від права на звернення до суду за захистом, а є лише одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів, тому посилання ОСОБА_1 на порушення правил підвідомчості є безпідставними.
На підставі ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Керуючись ст. ст. 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 202, 525, 526, 530, 611, 651, 652, 626, 627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору відмовити.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 52324,42 грн., а також 523,24 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя»
Ухвала (повний текст) підписана 10 вересня 2025 року без її проголошення відповідно до вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.Є. Жукова