10.09.2025 Справа № 331/4579/25
Провадження № 3/331/1608/2025
10 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Стратій Є.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Запорізькій області ДПП, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грома-
дянина України, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
-до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 липня 2025 р. о 19 год. 27 хв. в м.Запоріжжя, по вул.Глісерна, буд.26-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогоольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку з використанням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки ТЗ. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
На виклик до суду для розгляду справи ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи, або розгляд справи без його участі до суду не надходило.
З огляду на положення ст.268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов'язковою.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки судом використанні всі процесуальні можливості щодо повідомлення ОСОБА_2 , проте останній з невідомих суду причин в судове засідання не з'явився, рівно як і особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду, будь-яких заяв або повідомлень, пояснень суду не надав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, - сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України18 грудня 2018 р. №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення (розділ 1 п.2 п.п.1). Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ 3 п.2). Наведене свідчить, що з метою фіксації фактів порушення водіями Правил дорожнього руху України передбачено проведення поліцейськими відеозапису за допомогою відеореєстратора патрульної машини та нагрудних камер, які є належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлюються фактичні обставини справи, у тому числі, доведення винуватості особи у вчиненні правопорушення.
В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП, поліцейським надані наступні матеріали: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 402549 від 25.07.2025 року, Направлення водія на огляд, рапорт інспектора УПП, матеріали відеофіксації правопорушення.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , останній свою провину не визнав, пояснив, що до розважального комплексу «Кон-Тікі» по вул.Глісерна,26-А він приїхав на таксі, вийшов із машини та пішки пішов всередину комплексу. Біля входу до нього підійшли поліцейські та запропонували надати на перевірку документи, після чого запропонували пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння, на що він відмовився, так як не перебував за кермом автомобіля.
До протоколу долучені матеріали відеофіксації, а саме: відеозапис «з позначкою джерело Import» на технічний засіб 7омаі, 25.07.2025 року о 19:27:42 годині починається відео, на якому патрульний автомобіль рухається прямою дорогою до аквакомплексу «Кон-Тікі» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Глісерна 26А, спереду патрульного автомобіля руху будь-якого транспортного засобу не зафіксовано. Далі об 19:28:07 годині вони під'їхали до парковки біля в'їзду до «Кон-Тікі», де ОСОБА_1 йде пішки до входу зазначеного аква-комплексу, керування транспортним засобом не здійснює.
Із відеозаписів «з позначкою ID475304», які зроблено на нагрудну боді-камеру поліцейського, також неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_1 25 липня 2025 року о 19-27 годині в м.Запоріжжя, вул.Глісерна, буд.26-А. Так, згідно з відеофайлом час запису 25.07.2025 року 19:25:42 - 19:40:42, на початку відео патрульні поліцейські перевіряють проїжджаючі автомобілі, серед яких не зафіксовано рух транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_1 . О 19:27:18 годині вдалині проїхала світла машина, яка звернула з основної дороги, та щодо якої неможливо встановити марку, модель, державний номерний знак та особу водія, і патрульні поліцейські, вирішивши, що водій того транспортного засобу ухиляється від адміністративної відповідальності, швидко силі та поїхали за ним. Приїхавши за адресою: м.Запоріжжя, вул.Глісерна, буд.26-А, вони одразу підійшли до ОСОБА_1 та пред'явили б 19:29:30 годині - «що ви бачили нас та одразу повернули?», на що ОСОБА_1 , не розуміючи суті пред'явлення, одразу відповів - «нічого такого не було...це був не я... я не водій вообще».
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 автомобілем 25.07.2025 року о 19-27 годині в м. Запоріжжя, вул.Глісерна 26А не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи, а досліджений відеозапис спростовує викладені у протоколі відомості.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Положення ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі«Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
У справі«Малофєєва проти Росії»(«Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
В рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно роз'яснень, які містяться в 4.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи докази у справі на їх допустимість, розглядаючи їх у сукупності, наявність грубих порушень діючого законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджена наявними доказами безсумнівно, поза розумним сумнівом, наявність лише припущень співробітників поліції, відтак є всі підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.40-1, 130 ч.1, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є.В. Стратій