Справа № 641/1366/25 Головуючий суддя І інстанції Курганникова О. А.
Провадження № 33/818/1018/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
03 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 12.02.2025 року об 11:40 год. у м. Харкові ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КІА», державний номер НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі зупинити, посилаючись на те, що справа була розглянута судом першої інстанції без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не врахувавши його заяву про зупинення провадження у справі. Вважав, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено всі обставини у справі, а тому, на його думку, рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Зокрема, апеляційна скарга надійшла до канцелярії Слобідського районного суду м. Харкова 16.05.2025 року.
26.056.2025 року апеляційна скарга разом з матеріалами надійшла до канцелярії Харківського апеляційного суду.
Розгляд апеляційної скарги було призначено на 16.06.2025 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому смс-повідомлення на телефонний застосунок «Вайбер» за номером телефону, який він зазначив у своїй апеляційній скарзі.
16.06.2025 року ОСОБА_1 надіслав до Харківського апеляційного суду телефонограму, в якій просив відкласти судове засідання за його апеляційною скаргою на постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 08.05.2025 року на іншу дату у зв'язку із проходженням військової служби.
Розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.08.2025 року, про що було повідомлено ОСОБА_1 , шляхом направлення йому телефонограми на номер телефону, який він зазначав у своїй апеляційній скарзі, а також смс повістку у застосунку «Вайбер», яку він особисто отримав.
04.08.2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла телефонограма від ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання на 04.08.20-25 року просив розгляд справи перенести на іншу дату через те, що на даний час він проходить військову службу.
Враховуючи наявність такої телефонограми, розгляд справ було відкладено на 03.09.2025 року.
Про дат, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 було повідомлено, шляхом направлення йому на мобільний застосунок «Вайбер» смс повідмолення, яке він особисто завчасно отримав.
Поряд з цим, секретар судового засідання пропонував ОСОБА_1 шляхом направлення смс повідомлення у застосунку «Вайбкер» прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцї, а також просив повідомити номер військової частини для узгоення з керівництвом цієї військової частини можливості участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, однак останній неповідомив номер військової частини та не надав згоду на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцї.
Поряд з цим належить врахувати, що будь-яких клопотань, в тому числі про відкладення судового розгляду або про згду на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від ОСОБА_1 станом на 03.09.2025 року до канцелярії арківського апеляцінйого сдууне надходило.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).
ОСОБА_1 особисто звернувся з апеляційною скаргою та неодноразово надсилав до канцелярії Харківського апеляційного суду телефонограми про відкладення апеляційного розгляду, що вочевидь свідчить про те, що він знав, що його апеляційна скарга розглядається Харківським апеляційним судом майже 4 місяці. Поряд з тим, він був обізнаний про те, що 03.09.2025 року було призначено наступне судове засідання, однак не виявив бажання прийняти в ньому участь, в тому числі, в режимі відеоконференції, а також не звертався з клопотанням про його відкладення.
Крім того в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що він особисто захищає себе, що свідчить про те, що він не скористався процесуальним правом на захист шляхом укладення угоди з професійним адвокатом.
Крім того, в судове засідання в суд апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 не з'явився, про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст.268, 269 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду без участі ОСОБА_1 , врахуючи відомості, які містяться в матеріалах цієї справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 13.1.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; схемі місця ДТП; письмових поясненнях учасників ДТП.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк.1), 12.02.2025 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КІА» не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «ТОЙОТА», який зупинився попереду.
З відомостей цього протоколу також вбачається, що ОСОБА_1 був особисто ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його особистий підпис у відповідних графах протоколу.
Разом з цим в матеріалах цієї справи міститься схема місця ДТП (арк. 2).
З відомостей цієї схеми об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з цією схемою, про що свідчить його підпис.
Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, не звертався з позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 , а також відсутність відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі та схемі відповідають дійсності, тому можуть слугувати доказами у справі.
Відповідно до відомостей, які зафіксовані схемі місця ДТП (арк. 2) вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась на вулиці Георгія Тарасенка у м. Харкові. Також з цієї схеми вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався позаду автомобіля «ТОЙОТА» під керуванням ОСОБА_2 , що об'єктивно узгоджується з відомостями письмових пояснень учасників ДТП.
Зокрема, відповідно до відомостей письмових пояснень потерпілого ОСОБА_3 (арк. 3) вбачається, що 12.02.2025 року він рухався по вул. Плехановській в крайній лівій смузі руху. Зупинився та увімкнув покажчик повороту ліворуч для того щоб здійснити маневр повороту ліворуч. У цей момент відчув удар позаду. Вийшовши з автомобіля побачив автомобіль «КІА», який здійснив зіткнення в задню частину його автомобіля.
Відповідно до відомостей схеми місця ДТП вбачається, що автомобіль КІА отримав пошкодження переднього бамперу, капоту, лівого переднього крила. А автомобіль «Тойота» отримав пошкодження заднього бамперу, кришки багажника, заднього правого крила.
Відповідно до відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 (арк. 4) вбачається, що 12.02.2025 року він керував своїм автомобілем «КІА» по вул. Георгія Тарасенко біля б. 98 та зіштовхнувся у задню частину машини «Тойота», яка стояла попереду та не дотримався дистанції.
Оцінюючи такі пояснення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надаючи ці пояснення працівникам поліції ОСОБА_1 , повністю визнавав свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Крім того, належить врахувати, що справи про адміністративне правопорушення розглядаються за правилами, які закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Проте, норми цього закону не передбачають процесуальну можливість суду апеляційної інстанції зупинення провадження у справі під час розгляду апеляційної скарги, а тому такі вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков