Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/581/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 118 (97) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.09.2025 м.Кропивницький
м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022121080000290 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27.06.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей чи осіб похилого віку не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такий, що немає судимості, останній раз: 27.07.2022 вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою цього ж суду від 22.10.2024 звільнений від призначеного4 покарання у зв'язку усуненням законом карності діяння,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох ) років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів по справі.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_6 скоїв умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, при наступних обставинах.
Так, в ніч з 07.09.2022 на 08.09.2022 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 перебували за місцем мешкання ОСОБА_6 , а саме в приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , де спільно вживали алкогольні напої.
Близько 08.00 год. 08.09.2022, у кімнаті вищевказаного домоволодіння потерпілий ОСОБА_9 без будь-яких пояснень, повалив ОСОБА_6 з ніг та сівши на нього зверху почав здавлювати його за шию руками. Тоді ОСОБА_6 , який зазнав посягання на його охоронювані законом права та інтереси, обороняючись від нападу на нього, діючи з мотивів захисту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, перебуваючи в лежачому положенні обличчям до нападника положенні, піднявши праву руку догори зі столика взяв кухонний ніж та наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_9 . Разом із тим, застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя ОСОБА_9 за вказаних обставин справи не відповідали небезпечності посягання і обстановці захисту. Відтак ОСОБА_6 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони. В результаті умисних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 спричинено згідно з висновком судово-медичної експертизи № 76 від 08.09.2022 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої у плевральну порожнину рани по передній поверхні грудної клітини зліва на рівні 5 міжребер'я між середньо ключичною та передньою, пахвовою лінією, крововиливу у ліву плевральну порожнину, крововиливу у порожнину перикарду, проникаючої у порожнину лівого шлуночку рани лівого шлуночка серця і перикарду в ділянці верхівки серця. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючої у ліву плевральну порожнину рани з ушкодженням перикарда і лівого шлуночка серця, крововиливом у ліву плевральну порожнину і порожнину перикарду - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої крововтрати в результаті проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з ушкодженням серця.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить скасувати вирок районного суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м'якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років, а в іншій частині вирок вирок районного суду залишити без зміни.
Свої апеляційні доводи прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Незважаючи на це районним судом, не надано правову оцінку всім доказам в сукупності щодо пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, через що вирок суду є не мотивований, а докази обвинувачення належним чином не перевірені та відхилені без належного їх спростування.
Так, районний суд при зміні кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України мотивував своє рішення лише на показаннях обвинуваченого, без детального дослідження доказів наданих стороною обвинувачення.
Отже, оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині його доводів щодо застосування ним ножа з метою самозахисту, оскільки потерпілий повалив його на землю і почав душити та в тій обстановці, що склалася, він не мав іншого вибору, необхідно виходити з критеріїв визначення правомірності необхідної оборони, до яких належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивність реальність, межі захисних дій, які б не перевищували б меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Для встановлення наявності чи відсутності стану необхідної оборони, перевищення її меж, у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, необхідно здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановивши їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Так, на підставі безпосередньо досліджених судом фактичних даних (показань обвинуваченого, свідків, досліджених письмових доказів) не встановлено, що у ОСОБА_6 були підстави застосовувати ніж для самооборони та що дії потерпілого досягали ступеню суспільної небезпечності, властивого злочину, який би викликав необхідність оборонятись, а отже у останнього не було підстав (необхідності) для застосування зброї саме з метою самозахисту.
Крім того, необхідно звернути увагу на висновок судово - медичної експертизи № 498 від 08.09.2022, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця правого плеча. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмета, індивідуальні властивості якого в ушкоджені не відобразились, вказані тілесні ушкодження утворились за 8-10 діб до моменту огляду, а інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 згідно висновку експерта не виявлено.
Крім того, при ухваленні свого рішення суд посилається на слідчий експеримент за участю ОСОБА_6 та додатковий висновок експерта № 76/1 від 02.11.2022 відповідно до якого характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 відповідають показанням ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту, як на підтвердження слів обвинуваченого про його захист від протиправних дій потерпілого, однак суд не бере до уваги додатковий висновок експерта № 76/2 від 14.12.2022 відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитись при найрізноманітніших обставинах, що знову ж таки ставить під сумнів показання обвинуваченого.
Також, на спростування показань обвинуваченого необхідно зазначити що відповідно висновку експерта № 147 від 14.10.2022 за результатами проведення судово-медичної експертизи клаптя шкіри трупа ОСОБА_9 відповідно до якого на клапті шкіри з поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_9 розташоване пошкодження у вигляді рани є колото-різаною, а робоча частина предмета занюрювалась косовертикально лезом-вниз, обухом-вверх та висновку експерта № 159 від 10.11.2022 відповідно до якого на наданому на дослідженні предмету одягу (фуфайці), що належала потерпілому ОСОБА_9 виявлено пошкодження фуфайки зліва, яке характерне для одноразової дії плоского одногострого предмету, що володіє колюче ріжучими властивостями. В момент спричинення пошкодження площина клинка була орієнтована косовиртекально, обухом - верх і вправо, лезом вниз і вліво, що знову ж таки спростовує показання обвинуваченого, який під час допиту вказував, що він лежав на підлозі, а потерпілий сидів на ньому та візуально показав у судовому засіданні як наносив удар ножем, а саме з низу в верх, тобто в такому положенні ніж був лезом орієнтований до верху, а обухом до низу.
Отже, характер умисних дій обвинуваченого відносно потерпілого послідовність їх вчинення, за конкретних обставин, на думку сторони обвинувачення, поза сумнівом свідчить, що ОСОБА_6 за конкретних обставин подій усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки - умисне протиправне позбавлення життя іншої людини і бажав настання таких наслідків, а саме смерті ОСОБА_9 .
Обставина усвідомлення ОСОБА_6 своїх дій та можливість керування ними під час вчинення вбивства підтверджена висновком судово-психіатричної експертизи № 354 відповідно до якого ОСОБА_6 був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Тобто, обвинувачений цілеспрямовано використовуючи ніж і наносячи ним удар в область життєво-важливих органів грудну клітку зліва, де розташоване серце, не міг не передбачити, що такі його її дії можуть заподіяти наслідки у виді смерті. Вчинення таких дій обвинуваченим свідчать про те, що він бажав настання смерті потерпілого і діяв з відповідним умислом.
Отже, внаслідок неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, судом призначено йому покарання, яке за своїм розміром не відповідає тяжкості вчинення кримінального правопорушення, а тому його слід вважати м'яким та несправедливим, що відповідно до ч. 2 ст. 409 та ст. 414 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Провівши під час апеляційного розгляду судове слідство в межах дослідження матеріалів кримінального провадження та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок районного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, який вказував на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, апеляційним судом за його клопотанням безпосередньо досліджені письмові докази висновки судово-медичних експертиз №76 від 02.11.2022, №76/1 від 02.11.2022, №76/2 від 14.12.2022, №147 від 14.10.2022, №159 від 10.11.2022, характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, попереднє розслідування і судовий розгляд якого проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно п.п.2,4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, відповідно п.2 ч.1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Згідно ч.2 ст. 411 КПК України, вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, або застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи час, місце та спосіб вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, свою вину в скоєному визнав частково, заперечивши намір вбити потерпілого з помсти та визнав , що вбив потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Загалом він з потерпілим перебував у дружніх стосунках. Знав він його давно та вони разом рибалили. Приблизно за днів десять до даної події, потерпілий звинуватив його у викраденні риби. Будучи в стані алкогольного сп'яніння вони законфліктували по цій причині та потерпілий наніс йому тілесні ушкодження у вигляді саден, які потім були виявлені експертом. Потім вони помирились. За день до події вони разом рибалили, після чого пішли до ОСОБА_6 додому де вони разом з його сестрою розпивали спиртні напої. Через деякий час вона пішла спати в іншу кімнату, а вони продовжили пити аж до ранку. Коли він вийшов на кухню та потім повертався до кімнати, потерпілий несподівано повалив його на землю та сівши зверху почав здавлювати його шию руками. Злякавшись за власне життя, він піднявши руку та на столику, що знаходився позад нього намацав ножа і схопивши його наніс удар по тулубу потерпілого, після чого то послабив хватку та зліз з нього. Через деякий час з рани почала йти інтенсивно кров. Тоді він залив рану одеколоном та намагався заклеїти її липкою стрічкою. При цьому потерпілий прихилився до ліжка та ще спілкувався з ним. Тоді він розуміючи, що потерпілому потрібна допомога побіг до сестри та розбудив її і попросив викликати допомогу. Коли приїхали працівники поліції, то він був у кімнаті з потерпілим, а той лежав на землі вже без свідомості. Швидка на той час ще не приїхала. В тому що скоїв розкаюється, але наголошує на тому, що не мав наміру вбивати потерпілого, а лише захищався він нього, оскільки вважав що той може його задушити. Відсутність слідів на шиї пояснює тим, що здавлювання було хоч інтенсивне, але не тривалий час. Наразі почервоніння було, а потім пройшло. Повідомив що між ними і раніше були конфлікти, але перед цією подією потерпілий дійсно побив його, бо мав фізичні переваги. Але вони швидко мирились і образ один на одного не тримали.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 , пояснив, що вони з потерпілим та обвинуваченим були сусідами. Про обставини події йому відомо зі слів дружини, особисто він нічого не бачив, але підтвердив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дійсно товаришували і ОСОБА_11 раніше приходив до ОСОБА_12 в гості. Зазначив, що ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння міг вести себе агресивно. В день події він повернувся додому в обід і дружина повідомила, що ОСОБА_12 вбив ОСОБА_13 . Про обставини йому не відомо.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 повідомив , що він на той час працював в патрульним поліцейським ГШР. В день скоєння злочину вони з напарником на планшет отримали повідомлення спочатку про нанесення тілесних пошкоджень, а потім згодом повідомлення було змінено на вбивство. Коли вони приїхали за адресою , на подвір'ї їх зустріла жінка, яка представилась сестрою ОСОБА_6 та запропонувала пройти до будинку. Коли вони пройшли в середину то побачили, що на підлозі в калюжі крові лежав потерпілий без ознак життя, а в цій же кімнаті також був ОСОБА_6 , який був в стані алкогольного сп'яніння. Коли вони запитали що сталося він пояснив, що потерпілий випадково впав на ложку. На запитання де вона відповів що в кухні. Тоді він оглянув потерпілого та з візуального огляду припустив, що той мертвий після чого вони викликали оперативно-слідчу групу та залишались там до їх приїзду. Підтвердив, що рана була з наліпкою , яка через кров не трималась.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_15 повідомив , що він також на той час був патрульним поліцейським та в день коли відбулася подія перебував в наряді. Повністю підтвердив свідчення свідка ОСОБА_14 .
Також судом першої інстанції досліджені письмові матеріали кримінального провадження, а саме:
-витягом з ЄРДР від 08.09.2022 у відповідності до якого зареєстроване кримінальне провадження №12022121080000290 за ст.115 ч.1 КК України (Т. 2 а.к.п. 3-4).
- рапортом чергового Новоукраїнського РВП ОСОБА_16 , про те що від ОСОБА_17 надійшло повідомлення що її брат ОСОБА_6 під час розпиття спиртних напоїв спричинив ножове поранення ОСОБА_9 , від чого останній помер (Т. 2 а.к.п. 5-6).
- протоколом прийняття усної заяви про кримінальне правопорушення від 08.09.2022 від матері потерпілого ОСОБА_9 про злочинні дії щодо нього (Т. 2 а.к.п. 7-8).
- протоколом огляду місця події від 08.09.2022 з фототаблицею до нього, який проводився в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 . Під час якого було виявлено труп потерпілого, зафіксовано обстановку та вилучені предмети (Т. 2 а.к.п. 9-14).
- додатоком до протоколу - DVD-R диск із відеозаписом огляду місця події , на якому зафіксовано порядок проведення огляду, виявлений труп потерпілого, вилучені під час огляду предмети(Т. 2 а.к.п. 15-37).
- лікарським свідоцтвом про смерть від 08.09.2022 де причиною смерті зазначено травма серця з крововиливом у навколосерцеву сумку та плевральну порожнину. (Т. 2 а.к.п. 45).
- висновоком судово - медичної експертизи №498 від 08.09.2022, у відповідності до якої на тілі ОСОБА_6 є легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча округлої форми, які утворились за 8-10 діб до огляду. (Т. 2 а.к.п. 60).
- висновком експерта №76 від 02.11.2022 у відповідності до якого смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої крововтрати в результаті проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з ушкодженням серця , що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа: наявність по передній поверхні грудної клітки проникаючої у плевральну порожнину рани, наявність проникаючої у порожнину лівого шлуночка рани в ділянці верхівки серця; а також даними судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа. (Т. 2 а.к.п. 70-72).
- висновком № 147 від 14.10.2022 у відповідності до якого на клапті шкіри з поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_9 розташоване ушкодження у вигляді рани, яка є колото-різаною. Вона утворилась від одноразової дії плоского одногострого колючо-ріжучого предмета клинкового типу, що має обух помірної товщини .найбільша ширина клинка на рівні занурення складає 2,1 -2,4 см. (Т. 2 а.к.п. 74-80).
- висновком експерта №799 від 21.09. 2022 у відповідності до якого за гістологічними дослідженнями трупа ОСОБА_9 виявлено морфологічні ознаки шокової реакції, гостра крововтрата, крововилив в серці, серцевій сорочці, плеврі, м'яких тканинах, прижиттєвий давність 30 хв-1 година. (Т. 2 а.к.п. 82).
- висновком експерта №166 від 14.11.2022 яким встановлено, що ушкодження на клапті шкіри грудної клітини трупа ОСОБА_9 могло бути спричинено клинком кухонного ножа наданого на дослідження або іншим предметом з подібними конструктивними особливостями клинка. При цьому експерт зазначив, що вирішити питання про розташування тіла ОСОБА_9 в момент спричинення відносно місця нападника, з якого його було заподіяно можливе після проведення слідчого експерименту. (Т. 2 а.к.п. 5-6).
- додатковим висновком до висновку №76 від 02.11.2022, в якому зазначено, що характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень у трупа ОСОБА_9 , відповідають показанням , викладеним підозрюваним ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту. (Т. 2 а.к.п. 128-132).
- додатковим висновком до висновку №76 від.14.12.2022, в якому зазначено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитися при найрізноманітніших обставинах, тобто як за обставин вказаних ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 19.10.2022 так і за інших обставин. (Т. 2 а.к.п. 133-135).
- протоколом пред'явлення речей до впізнання від 19.10.2022 у відповідності до якого ОСОБА_6 серед наданих йому для впізнання предметів, вказав на ніж яким він наніс удар потерпілому, який він впізнав. (Т. 2 а.к.п. 168-174).
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.10.2022 з оглянутими в судовому засіданні фідеофайлами ( S 4410004) даної слідчої дії, яким зафіксовано, що підозрюваний ОСОБА_6 показав у який спосіб та за яких обставин він наніс удар ножем ОСОБА_9 (Т. 2 а.к.п. 175-177).
На підставі аналізу та оцінки сукупності досліджених доказів суд першої інстанції вважав доведеною вину ОСОБА_6 у завданні потерпілому ОСОБА_9 одного удару ножем в область грудної клітки ОСОБА_9 , внаслідок чого йому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням серця.
При цьому зазначив, що доводи сторони обвинувачення, що обвинувачений умисно наніс потерпілому цілеспрямоване поранення потерпілому з метою його вбивства, а не в процесі самозахисту, не доведеними, а отже дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Мотивуючи такий висновок суд першої інстанції взяв до уваги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , слідчий експеримент проведений за його участю, додатковий висновок до висновку судово-медичного експерта №76.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України, колегія суддів, вважає помилковим та неналежно обґрунтованим виходячи з наступного.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаними діянням та наслідком. Із суб'єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і невизначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона хоч і не бажає але свідомо припускає її настання.
На відміну від цього, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України), має свою особливу ознаку - обстановку його вчинення, тобто наявність у особи необхідної або уявної оборони.
Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру та мають розцінюватися на загальних підставах. Питання про наявність умислу особи вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуються кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не заперечував той факт, що саме він наніс один удар ножем в область грудної клітки з ушкодженням серця потерпілого, що в свою чергу стало причиною його смерті.
Згідно показань обвинуваченого наданих в суді першої інстанції, потерпілий несподівано повалив його на землю та сівши зверху почав здавлювати його шию руками, він злякавшись за власне життя, підняв руку і на столику, що знаходився позаду нього, намацав ножа, який схопив та ним наніс удар по тулубу потерпілого, після чого ОСОБА_9 послабив хватку та зліз з нього.
Тобто, зі слів обвинуваченого він наносив удар ножем потерпілому з метою самозахисту, наміру вбивати ОСОБА_9 не мав, а лише захищався він нього, оскільки вважав, що той може його задушити.
В той же час показння обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу того, що ОСОБА_9 здавлював його шию руками, не відповідають змісту висновку судово-медичної експертизи №498 від 08.09.2022, згідно якого на тілі ОСОБА_6 є легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча округлої форми, однак вони утворились за 8-10 діб до огляду. (Т. 2 а.к.п. 60).
Будь-яких інших тілесних ушкоджень, у тому числі на шиї обвинуваченого, які б були спричинені в день вчинення кримінального правопорушення, не виявлено.
За таких обставин, показання обвинуваченого ОСОБА_6 оцінюються колегією суддів критично, оскільки посягання на його життя зі сторони потерпілого ОСОБА_9 не встановлено, а відтак і спростовується те, що мотивом його дій був захист охоронюваних законом своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання, межі якого він перевищив.
Доказів, які б свідчили, що потерпілий вчинив суспільно небезпечне діяння щодо ОСОБА_6 у зв'язку з чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони, у матеріаліх провадження немає.
Крім того, суд першої інстанції залишив без належної уваги той факт, що відповідно до висновку експерта №147 від 14.10.2022 за результатами проведення судово-медичної експертизи клаптя шкіри трупа ОСОБА_9 на клапті шкіри з поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_9 розташоване пошкодження у вигляді колото - різаної рани. Робоча частина предмета занюрювалась косовертикально, лезом-вниз, обухом-вверх.
Також згідно висновку експерта № 159 від 10.11.2022 відповідно до якого на наданому на дослідженні предмету одягу (фуфайці), що належав потерпілому ОСОБА_9 виявлено пошкодження фуфайки зліва, яке характерне для одноразової дії плоского одногострого предмету, що володіє колюче ріжучими властивостями. В момент спричинення пошкодження площина клинка була орієнтована косовиртекально, обухом - верх і вправо, лезом вниз і вліво.
Таким чином, для такого роду тілесного ушкодження, яке спричинив ОСОБА_6 потерпілому, обвинуваченому необхідно було взяти у руку ніж зі стола та здійснити ним рух лезом-вниз, обухом-вверх.
В той же час обвинувачений пояснював в суді першої інстанції, що під час нанесення удару потерпілому він лежав на підлозі, а потерпілий сидів на ньому та візуально показав в судовому засіданні як наносив удар, а саме знизу у верх.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що показання обвинуваченого щодо положення потерпілого, який сидів на ньому та удару ножем (знизу вгору) спростовуються вище наведеними висновками експертів №147 від 14.10.2022, № 159 від 10.11.2022, оскільки таке положення потерпілого суперечить характеру його травми, яка є результатом удару зверху вниз, а тому свідчать про іншу послідовність подій, відміну від версії подій обвинуваченого.
До того ж судом першої інстанції залишено поза увагою показання свідків - патрульних поліцейських ОСОБА_14 . ОСОБА_15 , які першими прибули на місце події та яким обвинувачений ОСОБА_6 вказував, що потерпілий випадково впав на ложку, тобто намагався зняти з себе відповідальність за спричинене.
Із висновку експерта №76 від 02.11.2022 вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої крововтрати в результаті проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з ушкодженням серця, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа: наявність по передній поверхні грудної клітки проникаючої у плевральну порожнину рани, наявність проникаючої у порожнину лівого шлуночка рани в ділянці верхівки серця; а також даними судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа. (Т. 2 а.к.п. 70-72).
Висновком експерта №166 від 14.11.2022 встановлено, що ушкодження на клапті шкіри грудної клітини трупа ОСОБА_9 могло бути спричинено клинком кухонного ножа наданого на дослідження або іншим предметом з подібними конструктивними особливостями клинка. (Т. 2 а.к.п. 5-6).
Наведені у вироку суду першої інстанції докази у своїй сукупності свідчать про те, що спричинення ОСОБА_9 одного ножового проникаючого удару в область грудної клітки з ушкодженням серця, тобто в життєво важливий орган створило безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті потерпілого.
Зважаючи на те, що обвинувачений наносив потерпілому удар ножем, тому була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть людині. Хоча ОСОБА_6 наніс лише один удар ножем потерпілому, однак це був навмисний, цілеспрямований удар у груднку клітину, у місце розташування життєво важливого органу з пошкодженням серця, що знаходиться у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 .
Зазначене у сукупності свідчить про те, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок таких дій буде заподіяно смерть особи, свідомо їх допускав, тобто діяв із умислом на вбивство потерпілого.
За наведеного не можна погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що дії обвинуваченого, слід кваліфікувати за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним, що в ніч з 07.09.2022 на 08.09.2022 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 перебували за місцем мешкання ОСОБА_6 , а саме в приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , де спільно вживали алкогольні напої.
Близько 08 години 08.09.2022 р., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у кімнаті вищевказаного домоволодіння між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник раптовий умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на позбавлення життя ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, обравши знаряддям вчинення вбивства ніж, який ОСОБА_6 схопив зі столу, та, перебуваючи у положенні обличчям до ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільно-небезпечні наслідки, розуміючи, що серце людини є життєво-важливим органом, тримаючи ніж в правій руці, наніс ОСОБА_9 один удар ножем в область серця, внаслідок чого останній помер.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи №76 від 08.09.2022 р. тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої у плевральну порожнину рани по передній поверхні грудної клітини зліва на рівні V міжребер'я між середньо- ключичною та передньої, пахвовою лінією, крововиливу у ліву плевральну порожнину, крововиливу у порожнину перикарду, проникаючої у порожнину лівого шлуночку рани лівого шлуночка серця і перикарду в ділянці верхівки серця.
Тілесні ушкодження у вигляді проникаючої у ліву плевральну порожнину рани з ушкодженням перикарда і лівого шлуночка серця, крововиливом у ліву плевральну порожнину і порожнину перикарду - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, згідно п.2.1.3 й) о) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених МОЗ України від 17.05.1996 року №6 та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої крововтрати в результаті проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з ушкодженням серця.
З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 1 ст.115КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій обвинуваченого заслуговують на увагу, тому вирок суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, обставини даного кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який вину у вчиненні умисного вбивства не визнав, щиро не покаявся, за місцем проживання характеризується виключно негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимого, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжкого, наслідком якого є смерть людини, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що за спрямованістю поведінки ОСОБА_6 є особою, який представляє суспільну небезпеку для оточуючих, а тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з відбуванням покарання у виді позбавлення волі.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 апеляційним судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За таких підстав, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті кримінального закону, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження і особі обвинуваченого та буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами та відповідати меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурором не наведено достатнього обґрунтування того, що обвинуваченому має бути призначене покарання у виді 11 років позбавлення волі, адже переконливих доводів про те, що покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України не буде достатнім для досягнення мети покарання, не навів.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та застосування більш суворого покарання.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а тому вирок суду першої інстанції необхідно скасувати в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного йому покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково.
Вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27.06.2025 стосовно ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили, а саме з 03.09.2025.
Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_6 покарання, строк його попереднього ув'язнення по даному кримінальному провадженню, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме період часу з 08.09.2022 по 02.09.2025, включно.
У решті даний вирок суду залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який перебуває під вартою, у той же строк з дня вручення йому копії даного вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2