справа № 619/5277/25
провадження № 2/619/2302/25
про забезпечення позову
08 вересня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Коваленко Н.В., розглянувши заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області Огороднікова Андрія Дмитровича про забезпечення позову, у справі за позовом Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та іх повернення ,-
До Дергачівського районного суду Харківської області05 вересня 2025 року через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про -визнання недійсним договіру дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №295;
-визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1910 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №299;
-визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1825 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №303;
-визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1476 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №301;
-зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути, а ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) прийняти земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104;
-зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути, а ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) прийняти земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0114, площею 0,1910 га, 0,1825 га та 0,1476 га відповідно.
Одночасно з пред'явленням позову до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить:
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337337763220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0104 площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337916863220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0106 площею 0,191 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
- накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 338569263220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0109 площею 0,1825 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 339434863220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0114 площею 0,1476 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 619/79/15-ц за позовною заявою керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція до Малоданилівської селищної ради (об'єднаної територіальної громади), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ містобудування, архітектури та цивільного захисту Дергачівської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельні ділянки, записів про його реєстрацію, витребування земельних ділянок. Під час судового розгляду встановлені наступні обставини. У грудні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся в суд із чотирма позовними заявами, заявленими до відповідачів, провадження за якими об'єднано ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22.04.2016. В обґрунтування підстав позовів зазначено, що за результатами перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів 04.10.2014 до ЄРДР внесено відомості за №42014220280000029 за ч. 2 ст. 364 КК України та розпочато досудове розслідування стосовно колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів. Установлено, що рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського району від 02.03.2010 передано у власність 12 фізичним особам 12 земельних ділянок, загальною площею 2,0 га, для індивідуального житлового будівництва та обслуговування житлового будинку. Після прийняття указаних рішень Малоданилівською селищною радою Дергачівського району фізичні особи оформили державні акти, які зареєстровані у визначеному законом порядку. Відповідним земельним ділянкам під час приватизації присвоєні кадастрові номери: 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0116. Указані рішення винесені на підставі висновків управління Держкомзему у Дергачівському районі про те, що 12 земельних ділянок, загальною площею 2,0 га, відносяться до земель запасу та нікому не надані у власність або користування. Разом із тим, в ході перевірки та досудового розслідування достовірно встановлено, що безоплатна передача зазначених земельних ділянок призвела до фактичного вилучення з постійного користування Данилівського дослідного державного лісгоспу (на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 20.01.2015 №16 змінено назву на ДП «Харківська лісова науководослідна станція») 2,0 га земель лісогосподарського призначення. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувало вилучення указаних земель із свого постійного користування. Крім цього, зміна цільового призначення земель із категорії земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови не проводилася. Вказане свідчить про незаконне вибуття з власності держави без належного дотримання процедури вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП «Харківської лісової науково-дослідної станції» в порядку статті 149 ЗК України.
Так, рішенням XLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02.07.2009 надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, розташованої у с. Лужок, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серед яких: ОСОБА_4 площа 0,1910 га; ОСОБА_8 площею 0,1825 га; ОСОБА_5 площею 0,1476 га; ОСОБА_7 площею 0,15 га. Рішенням LIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02.03.2010 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, видано державні акти на право власності на земельну ділянку, зокрема: ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,1910 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0106), серії ЯЛ №101842; ОСОБА_8 щодо земельної ділянки площею 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0109) серії ЯЛ №101840; ОСОБА_5 - щодо земельної ділянки площею 0,1476 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0114) серії ЯЛ №101839; ОСОБА_7 щодо земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0104) серії ЯЛ №101841. Також встановлено, що указані особи продали, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у власність зазначені вище земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок 3 к.н. 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0114 та 6322055903:00:000:0104 від 12.04.2014, 14.04.2014, 15.04.2014 та 11.04.2014 зареєстровані в реєстрі за №№ 1095, 1107, 1127 та 1071 відповідно, які посвідчені приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О. М.
Водночас за результатами проведеної прокуратурою району перевірки встановлено, що спірні земельні ділянки відповідно до інформації посадових осіб ДП «Харківської лісової науково-дослідної станції» перебувають у кварталі №33 Дергачівського лісництва, відносяться до земель лісового фонду, переданих у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Погодження на заміну цільового призначення чи вилучення вказаних земельних ділянок посадовими особами держлісгоспу не надавалося. Крім того, земельні ділянки з зазначеними кадастровими номерами відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташовані на території земель, які перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.
Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 06.11.2009 №634 Данилівському дослідному держлісгоспу надано в постійне користування земельну ділянку № 6322010100:27:000:0004 площею 3,3047 га, урочища «Бор Чернея». Крім цього, указаній земельній ділянці площею 3,3047 га присвоєно кадастровий номер 6322010100:27:000:0004, що підтверджується довідкою Дергачівського районного відділу земельних ресурсів від 31.01.2006. Проведеним дослідженнями Харківським державним проектно вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» із залученням відповідних спеціалістів у сфері топогеодезичних вишукувань установлено, що координати поворотних точок спірних земельних ділянок перебувають в межах земельної ділянки площею 3,3047 га, кадастровий номер 6322010100:27:000:0004, що передана у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Під час досудового розслідування за вказаними фактами проведена перевірка Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, якою підтверджено викладені обставини. Прокурором зазначено, що наявність протиправного рішення Малоданилівської селищної ради, державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, виданих всупереч встановленому законом порядку. Із підстав викладеного прокурор просив суд визнати недійсним рішення LIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02.03.2010, державні акти на право власності на земельну ділянку, видані відповідачам, записи про їх реєстрацію та витребувати у відповідачів земельні ділянки.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 позов виконуючого обов'язки керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Харківська лісова науководослідна станція» - задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.08.2010 про передачу у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .. Визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЛ №101839, ЯЛ №101840, ЯЛ №101841, ЯЛ №101842. Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_4 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0114 площею 0,1825 га, 0,191 га та 0,1476 га відповідно. Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 (№5323234). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104. Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки належать до земель Державного лісового фонду, тоді як факт їх вилучення з володіння держави без зміни цільового призначення відбувся всупереч вимогам законодавства, волі власника та їх постійного користувача. Відтак, порушене право підлягає захисту в межах заявлених позовних вимог. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 листопада 2020 року - скасовано. Позовні вимоги виконуючого обов'язки керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині позовних вимог відмовлено. Разом з тим, під час виконання зазначеного рішення суду стало відомо, що як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 , право власності набуте 25.01.2021 на підставі договорів дарування.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Отже, укладені відповідачами спірні договори дарування об'єктів нерухомого майна вчиненні з метою приховання цього майна від подальшого його витребування у судовому порядку з чужого незаконного володіння.
Враховуючи викладене, зокрема той факт, що спірне майно вже один раз вибуло з власності боржників - Відповідача 2 та Відповідача 3 з метою уникнення витребування майна, позовні вимоги прокурора підлягають забезпечення шляхом накладення арешту на спірне майно, з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном, як відповідачам так і іншим особам. Невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомості з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном може нівелювати ефективний захист інтересів держави, виконання судового рішення у вигляді витребування майна, адже у разі повторного відчуження спірного майна або вчинення інших реєстраційних дій позивач буде змушений знову ініціювати новий судовий розгляд задля задоволення своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи позивача про необхідність забезпечення позову, не вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України)
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачами є наявність спору щодо земельних ділянок, та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку задоволення позовних вимог.
В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов, зокрема, шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).
Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачами права приватної власності на майно, яке знаходиться у їх власності, формально наділяє їх передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цих ділянок, отже можливість відповідачів в будь-який момент відчужити спірні земельні ділянки є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження відповідачами земельних ділянок на користь інших осіб ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом, оскільки відповідачі як власники зазначеного майна мають об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить із того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, а тому таке зустрічне зобов'язання не застосовує.
Зазначене не перешкоджає учасникам справи за наявності для того підстав звернутися до суду із заявою про заміну виду забезпечення позову, що передбачено ст. 156 ЦПК України, або ж із заявою про скасування заходів забезпечення позову у порядку, визначеному ст. 158 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя
Заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області Огороднікова Андрія Дмитровича про забезпечення позову - задовольнити .
Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та їх повернення, шляхом:
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337337763220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0104 площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337916863220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0106 площею 0,191 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
- накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 338569263220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0109 площею 0,1825 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном;
-накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 339434863220, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0114 площею 0,1476 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Роз'яснити, що особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя Н. В. Коваленко