Справа №338/456/25
08 вересня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю: секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9594110 від 14 січня 2024 року у розмірі 17775,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, було укладено кредитний договір №5431678. Згідно умов кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб в сумі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором
ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 13 березня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 17775,00 грн, з яких 5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 850 грн - прострочена заборгованість за комісіями, 11925,00 гривень - прострочена заборгованість за відсотками.
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ.
Відповідно до даного договору ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №9594110 від 14 січня 2024 року і відповідно позивач набув право вимоги до відповідачки за вищевказаним договором на загальну суму 17775,00 гривень.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасила, то просив позов задовольнити, стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. До початку засідання подав заяву у якій клопотав провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Заявлений позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлялася у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 14 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено кредитний №9594110. Згідно умов кредитного договору, кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб в сумі 5000 грн.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 14 січня 2024 року і складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29 січня 2024 року (п.1.3.1 договору).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28 квітня 2024 року (п.1.3.2 договору).
Також п.1.5.1 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 850 гривень, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно з п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1575,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту протягом пільгового періоду.
Пунктом 1.5.3 встановлено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало, надавши відповідачці кредитні кошти, натомість відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
Згідно п.7.1. вказаного кредитного договору, він (договір) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи кредитний договір відповідачка та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Пунктом 9.1 кредитного договору закріплено, що сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою не був би укладений.
Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від ТОВ «Мілоан».
Пунктом 3.2.6. кредитного договору, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, тобто відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №9594110 від 14 січня 2024 року.
Дана обставина підтверджена копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28 травня 2024 року.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №9594110 від 14 січня 2024 року були передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» на підставі договору відступлення прав вимоги №10-МЛ від 28 травня 2024 року.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданої представником позивача довідки заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №9594110 від 14 січня 2024 року станом на 13 березня 2025 року становить 17775,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11925,00 грн заборгованість за процентами, 850,00 грн - заборгованість за комісією.
Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами у вказаному кредитному договорі.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Згадана стаття була доповнена частиною п'ятою відповідно до змін, внесених Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Водночас, перехідні положення законопроекту застосовуються у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №9594110 був укладений 14 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення, визначені пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюються на вказаний кредитний договір і застосуванню підлягає встановлена ч.5 ст.8 Закону норма, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,30 % протягом поточного періоду та 2,10 % протягом пільгового періоду є нікчемною.
Виходячи з наведеного, суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Так, 5000,00 грн. (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00 % = 50,00 грн. (сума коштів, що нараховується відповідачу щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).
Розрахунок заборгованості, згідно зі спірним кредитним договором, позивачем визначено за період з 14 січня 2024 року по 28 квітня 2024 року включно, що становить в сукупності 105 дні.
Таким чином, заборгованість відповідачки по несплачених відсотках за договором № 9594110 від 14 січня 2024 року, становить 5250,00 грн. (50 грн. х 105 дні (строк протягом якого розрахована заборгованість).
З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачка істотно порушила умови укладеного ним кредитного договору № 9594110 від 14 січня 2024 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит, та проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати відсотки за користування кредитом, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 11100,00 грн з яких 5000 гривень - заборгованість за сумою кредиту, 5250,00 грн - заборгованість по нарахованим і несплаченим процентам та 850 грн. - заборгованість за комісією. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
А тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1512,72 грн. (2422,40 грн. х 11100,00 грн. / 17775,00 грн.) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст. ст. 509, 526, 527, 610, 626, 628, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 8, 12, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 12, 141, 178 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 14 січня 2024 року № 9594110 в розмірі 11100,00 гривень та 1512,72 грн. сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Л.М. Битківський