Справа № 761/16407/25
Провадження № 2/761/6625/2025
(заочне)
01 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Власенко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23 квітня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами №4660130 від 30.08.2021 року та №75117895 від 31.08.2021 року у розмірі 25 438,38 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №4660130 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування коштами.
Крім того, 31.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений Договір №75117895 за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 2 001,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.
Як зазначає позивач, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконали взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладених кредитних договорів. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладених кредитних договорів, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, натомість взяті на себе зобов'язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договорами, станом на момент звернення до суду з позовом виникла заборгованість:
-за кредитним договором №4660130 від 30.08.2021 року в сумі 18 687,09 грн. грн., з яких: 2 708,00 грн. - заборгованість за кредитом; 15 979,09 грн. - заборгованість за відсотками;
-за кредитним договором №75117895 від 31.08.2021 року в сумі 6 751,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2001,00 грн., заборгованість за процентами - 4 713,68 грн., інфляційні збитки - 32,01 грн., 3% річних - 4,60 грн.
28.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №4660130, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги за кредитним договором №4660130 від 30.08.2021 року.
При цьому, 10.01.2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги за кредитним договором №4660130 від 30.08.2021 року.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги за кредитним договором №75117895 від 31.08.2021.
При цьому, 10.01.2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги за кредитним договором №75117895 від 31.08.2021 року.
Так як відповідач не сплатив заборгованість за договорами, тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в позові, тому суд на підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи у відсутність сторін.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит №4660130 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 3 000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 30.08.2021 року (строк кредитування).
Згідно п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.09.2021 року.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 9,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1 Договору, він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Як встановлено судом, Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.08.2021 року №1748742271.
Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Так, згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким було укладено договір №4660130 від 30.08.2021 року, ідентифіковаий ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником відбувся одноразовим ідентифікатором S90652 (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідач, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 3 000,00 грн відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору на його банківську картку, зареєстровану для цієї мети в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, що підтверджується квитанцією №1748742271 від 30.08.2021 року.
Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав власні зобов'язання в частині повернення грошових коштів внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18 687,09 грн. грн., з яких: 2 708,00 грн. - заборгованість за кредитом; 15 979,09 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав доказів на спростування суми заборгованості.
Крім того, 31.08.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75117895.
Відповідно до п. 2 зазначеного Договору, сума позики становить 2001.00 грн.; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою, строк позики - 30 днів.
Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
На підтвердження виконання зобов'язань ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та надання кредитних коштів відповідачу, до матеріалів справи надано лист АТ «Таскомбанк» від 10.02.2025 року про перерахування 31.08.2021 року на банківську картку НОМЕР_1 (вказану відповідачем в договорі) 2001,00 грн.
В той же час як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином зобов'язання за вказаним договором внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6 751,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2001,00 грн., заборгованість за процентами - 4 713,68 грн., інфляційні збитки - 32,01 грн., 3% річних - 4,60 грн.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №28-12/2021-72, згідно з умовами якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №4660130 від 30.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1
27.01.2022 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №27/01/2022 згідно з умовами якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договором №75117895 від 31.08.2021, укладеним з ОСОБА_1 .
В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитними договорами №4660130 від 30.08.2021 року та №75117895 від 31.08.2021 року.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитними установами та ОСОБА_1 були укладені договори у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача.
Відповідач не спростував розмір заборгованості за тілом кредиту по договору№4660130 від 30.08.2021 року, що зазначений позивачем. А тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 708,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 9,00 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 30.08.2021 року.
Як передбачено в п.2.2.3 Договору, після спливу строку користування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Суду не було надано доказів пролонгації строку користування кредитом (додаткової угоди).
Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.
Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.
Отже, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів пролонгації строку надання кредиту, ТОВ «Мілоан» мав право нараховувати проценти по 29.09.2021 року, що згідно із наданим розрахунком становить 9,00 грн., які відповідач сплатив 29.09.2021 року.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 9,00 грн (п. 1.5.2), а тому суд приходить до висновку, що саме зазначений розмір процентів мав сплатити відповідач. А враховуючи що вказана сума сплачена 29.09.2021 року, тому заборгованість за процентами станом на 29.09.2021 року відсутня.
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд вважає, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит №4660130 від 30.08.2021 року термін повернення кредиту визначено 29.09.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 30.09.2021 року по 12.12.2021 року відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору відсутні.
Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит №4660130 від 30.08.2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 2.3.1.2 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів за користування коштами.
В той же час, надані суду докази підтверджують, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором позики №75117895 від 31.08.2021 року виконало, надало відповідачу грошові кошти в обумовленій сумі, що підтверджується інформацією банківської установи та розрахунками заборгованості, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентам,нарахованих 3 % річних та інфляційних втрату загальному розмірі 6 751,29 грн.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №4660130 від 30.08.2021 року в загальному розмірі 2 708,00 грн., що є заборгованістю по тілу кредиту, та за договором №75117895 від 31.08.2021 року в загальному розмірі 6 751,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2001,00 грн., заборгованість за процентами - 4 713,68 грн., інфляційні збитки - 32,01 грн., 3% річних - 4,60 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн. необхідно зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ТОВ «Коллект Центр» у зв'язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; витяг з акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року на суму 13 000,00 грн.
Водночас, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проаналізувавши зміст перелічених документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості у своїй сукупності, однак враховуючи, що позов був задоволений частково, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 000,00 грн.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4660130 від 30.08.2021 рокув розмірі 2708 (дві тисячі сімсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики №75117895 від 31.08.2021 в розмірі 6 751 (шість тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривну 29 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 900,89 грн. та 2 000,00 грн. витрати на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула