Справа № 761/15519/25
Провадження № 2-з/761/308/2025
09 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковського Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Віданової О.В. про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права користування будівлею та стягнення упущеної вигоди, -
У провадженні судді Матвєєвої Ю.О. на розгляді перебуває об'єднана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права користування будівлею та стягнення упущеної вигоди.
Представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Відановою О.В. подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), що знаходяться на будь-яких її рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у сумі - 17 728 669,60 (сімнадцять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 60 коп.
-Свою заяву представник заявника обґрунтувала тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває позовна заява, згідно з якої просять:
-усунути перешкоди власнику ОСОБА_5 в користуванні будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з займаної будівлі.
-- стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) - 17 728 669,60 (сімнадцять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 60 коп.
-- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі - 13080,96 (тринадцять тисяч вісімдесят) гривень 96 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи значний розмір заявлених до стягнення сум, а також необхідність гарантування реального виконання можливого судового рішення, позивачі звертаються до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідачки. Такий захід є необхідним для збереження балансу прав сторін та запобігання ризику утруднення або неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1,2,3 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність заявленого способу забезпечення позову та позовних вимог передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачам і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, у яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, позивач звертаючись у суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, у межах суми ціни позову 17 728 669,60 грн. та знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України, інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідачів не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Таким чином, оскільки представником заявника не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, а також зважаючи, що безпідставний арешт грошових коштів, які розміщенні на банківських рахунках відповідача може негативно вплинути на вільне користування та розпорядження коштами для оплати рахунків, виконання зобов'язань, покриття витрат на життя тощо, а тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150-153, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Віданової О.В. про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права користування будівлею та стягнення упущеної вигоди - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: Ю.О. Матвєєва
09 вересня 2025 року